Спорт
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Серпень 14, 2022

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 15 Червень 2018 19:45

Моя позиція незмунна – ми не можемо їздити на змагання до держави-агресора

Rate this item
(0 votes)

Уряд відновлює спортивну інфраструктуру попри те, що держава досі потерпає від агресивних дій країни-сусіда. Якщо на оборону і безпеку йде 6% ВВП, то й про спорт влада не забуває.

Цьогоріч на розвиток об’єктів спортивної інфраструктури виділено 600 млн грн — найбільша сума за роки незалежності.
Про реальний стан справ у цій сфері та конкретні кроки, які здійснюються заради його поліпшення, міністр молоді та спорту України Ігор Жданов розповів Укрінформу (друкується зі скороченнями).
— Ігоре Олександровичу, посаду міністра Ви обіймаєте з кінця 2014 року. За цей час устигли зробити чимало. Якими досягненнями пишаєтеся в першу чергу?

— Кілька досягнень, на мій погляд, є особливими.
По-перше — підвищення заробітних плат спортсменам і тренерам. Це було однією з найболючіших проблем, адже спортсмени національної збірної фактично перебувають на контракті у держави. Низькі зарплати не давали їм можливості нормально жити та готуватися до спортивних змагань.
Тобто зараз, на мій погляд, створено належні умови для того, щоб вони нормально почувалися, займалися спортом, тренерською роботою, а не виживанням.
До речі, це один із факторів, який має пряме відношення до міграційних процесів. Будемо чесними — фінансові проблеми, крім іншого, також впливають на відтік спортсменів і тренерів за кордон.
Зараз головні тренери національної збірної команди України, тренери провідних спортсменів отримують заробітну плату в еквіваленті від 1 до 2 тисяч доларів США. Провідні спортсмени — близько тисячі дол. США, і це без урахування призових за перемоги на міжнародних змаганнях.
Крім того, уряд на два тарифних розряди збільшив заробітні плати для тренерів ДЮСШ. Залежно від досвіду, кваліфікації та місця розташування відповідної дитячої юнацько-спортивної школи тренер отримує від 5 до 9 тис. гривень. Можливо, на місцевому рівні це непогані суми, але на цьому ми не плануємо зупинятися.
Я буду напрацьовувати рішення, які дозволять ще більше підвищити заробітні плати на місцях. Це важливо, тому що виникає ситуація, коли молоді тренери не хочуть іти працювати в ДЮСШ, а отже, немає поповнення і оновлення тренерського складу.
Будемо також приймати відповідні рішення і по тренерах-паралімпійцях.
— Що сьогодні відбувається у напрямку покращення стану спортивної інфраструктури?
— Це друге важливе завдання, яке я ставив перед собою. Йдеться, скоріше, про відродження спортивної інфраструктури. Вона системно руйнувалася протягом усього періоду незалежності України.
Звісно, були невеликі періоди часу, коли нам удалося відремонтувати та відновити окремі об’єкти, наприклад НСК «Олімпійський». Але це, як правило, робилося під великі міжнародні заходи, зокрема до Євро-2012.
Зараз функціонує Державний фонд регіонального розвитку, який допомагає регіонам у відтворенні культурних та соціальних об’єктів, доріг, спортивної інфраструктури.
Ми разом з урядом, Верховною Радою, Президентом зробили так, щоб не менше 10% цього Фонду пішло саме на відродження спортивних об’єктів.
Тобто регіони, які хочуть збудувати стадіон, зробити його капітальний ремонт чи реконструкцію, мають подати у наше міністерство відповідний проект, розрахунки.
Тоді, наприклад, до 90% фінансування цих робіт вони можуть отримати за рахунок ДФРР, але не менше 10% має йти з місцевого бюджету.
— Скільки коштів у 2018 році Україна може реально витратити на відновлення?
— Цьогоріч на розвиток спортивної інфраструктури піде не менше 600 млн грн. Якщо порівнювати з 2016 роком, то це у 6 разів більше.
Ще 150 млн — це цільові субвенції з держбюджету на будівництво багатофункціональних Палаців спорту.
— Скільки коштів необхідно на відновлення спортивної інфраструктури по всій Україні?
— Таких підрахунків не існує, тому що об’єктів десятки тисяч: для того, щоб порахувати загалом по всій країні, на кожен такий має бути проект із кошторисом.
На переважну кількість об’єктів цієї інфраструктури проектів з відновлення поки не існує. Йдеться про десятки мільярдів гривень, які потрібно вкласти у певний період часу.
Але наголошую — перші кроки щодо відновлення спортивної інфраструктури в країні зроблено. Державна політика чітко спрямована на вирішення цієї проблеми.
Нас підтримують і парламент, і весь уряд на чолі з Прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом, є підтримка Президента — тобто ми тут консолідовані.
— Скільки часу на це може піти?
— Давайте не будемо гадати по часу. Чим більше грошей вкладемо, тим більше зробимо. Але це точно потрібно — краще нехай наші діти займаються спортом, а не десь там курять чи п’ють пиво.
Ще одне завдання, яке я ставлю перед собою та міністерством, — розвиток масової фізичної культури та спорту, збереження та розвиток дитячо-юнацького спорту, ДЮСШ.
Програму щодо розвитку рухової активності вже прийнято, втіленням якої у життя займаються органи місцевого самоврядування і місцеві державні адміністрації.
— Попри таку активність критика з боку спортсменів дуже часто лунає на Вашу адресу. Десь звинувачують у втручанні, десь — незадоволені спортивним обладнанням, десь — житловими умовами або ж комусь щось не сплатили. Які з претензій вважаєте справедливими?
— Я завжди нормально ставлюся до критики, особливо коли вона стосується справи. Буває, розбираємось — кому і що не заплатили, і виявляється, що навіть таких платежів не передбачено. А буває й інша ситуація — необхідні кошти виплачуються спортсменам або тренерам.
Тепер щодо квартир. У міністерства немає окремого квартирного фонду, міністр не може своїм рішенням виділити якесь помешкання.
Рішення щодо надання спортсменам житла ухвалюється місцевою владою. Я завжди цим займаюсь у межах своїх можливостей — спілкуюся з головами обласних державних адміністрацій і мерами міст, прошу їх вирішити це питання. Прошу надати тому чи іншому спортсмену квартиру, щоб він міг повноцінно готуватися до змагань.
Яка ефективність такого спілкування? Все залежить від місцевого керівництва. На жаль, не всі розуміють, наскільки важливо підтримувати спортсменів, які захищають честь країни на міжнародному рівні.
Що ж стосується призових: думаю, вперше за останні роки спортсмени сходили з трапу літака і на їхні картки вже були перераховані призові — за Олімпіаду чи за Паралімпіаду, інші змагання. Ви можете поцікавитись у них самих — як це відбувається, чи є заборгованість зараз за призові у міністерства, чи немає.
Але існує проблема поїздок спортсменів, яку міністерство не в змозі вирішити поки самотужки. Це вчасність подання документів на виїзні змагання чи збори головними тренерами та федераціями.
Поясню ситуацію. Якщо ви їдете у відрядження, то розумієте механізм: або ти їдеш спочатку за свої гроші, потім здаєш звіт і тобі компенсують, або гроші видають авансом, але потім теж має бути звіт. Спортсмени їздять на змагання за такою ж схемою, як у відрядження. Міністерство з бюджетних коштів компенсує проживання, добові, харчування і переліт.
І тут починаються, власне, проблеми: для того щоб отримати, наприклад, валюту, треба підготувати наказ про відрядження десь днів за 20.
Якщо головний тренер невчасно підготував такий наказ, то спортсмени їздять за власні кошти. А потім повертаються та звітують — їм усе компенсують. Тобто гроші для того, щоб забезпечити авансування поїздок, є, але немає виконавської дисципліни.
Я вже попереджав наших тренерів: якщо ця практика буде тривати, то державний чи головний тренер просто будуть звільнені за те, що не виконують своїх функцій та підставляють і міністра, і спортсменів.
Іноді мені вдавалося завдяки жорстким дисциплінарним заходам підвищити авансування до 70%. Чесно скажу, не хочу бути боржником в очах спортсменів. Вони інколи не розуміють цих нюансів, думають, що міністр не хоче виплатити їм гроші.
— На Вашу думку, чи потрібно Україні проводити заходи міжнародного рівня тоді, коли самі потерпаємо від російської агресії?
— Це ще одне завдання, яке я ставив перед собою, і нам дійсно потрібні такі заходи. Нам було дуже важливо зробити так, щоб до України повернулися великі міжнародні змагання. Після початку російської агресії змогли провести низку міжнародних заходів, у тому числі й спортивних.
Звісно, до нас ставилися з пересторогою, зокрема були сумніви у рівні безпеки на території України. Але відбулися два чемпіонати Європи — з боксу, зі стрибків у воду, чемпіонат світу з хокею серед дорослих, плюс — етап чемпіонату світу з мотокросу на мотоциклах із колясками минулого року.
У цьому році вже відбулися фінал Ліги чемпіонів, чемпіонат світу з хокею серед юніорів. Усі пройшли на високому організаційному та безпековому рівнях. Незабаром відбудеться юнацький чемпіонат світу зі стрибків у воду.
Якщо ж говорити не тільки про спортивну сферу, а й про культуру, то Євробачення теж відбулося на високому рівні. Все це доводить, що Україна — абсолютно європейська країна, яка гарантує і може забезпечити безпеку перебування тут іноземців, високий рівень організації заходів.
— Свого часу Ви закликали бойкотувати спортивні змагання у Росії. Свою позицію не змінили?
— Я видав наказ, який забороняє фінансування державним коштом будь-яких поїздок спортсменів на змагання до Російської Федерації. Пункт 2 цього наказу рекомендує федераціям прислухатися до цієї думки. Це все, що я міг зробити в рамках чинного законодавства.
Іноді через певні обставини деякі федерації вважають, що потрібно власним коштом поїхати на змагання до РФ, але я цього не підтримую. Моя політична позиція незмінна — ми не можемо їздити на змагання до держави-агресора.
Тут є і питання безпеки. Торік, ще до прийняття Закону про деокупацію, на підставі якого я видав відповідний наказ, наша збірна збиралася на чемпіонат світу із самбо в Сочі. У її складі була частина представників Збройних Сил України, учасників АТО, прикордонників, СБУ. Цим людям ми категорично заборонили будь-які поїздки до держави-агресора. І це логічно, бо вони можуть просто не повернутися звідти!
— Змагання у Росії — це не єдина наша проблема. Як Ви ставитеся до договірних матчів і чи знаєте, як краще боротися з ними?
— Така проблема існує не тільки в Україні. Ми пам’ятаємо таку ж спецоперацію, яку провели в Італії кілька років тому. Там були дискваліфіковані клуби з італійської Прем’єр-ліги, до в’язниці потрапили президенти клубів, букмекери, постраждали гравці та тренери.
Моє кредо — нульова толерантність до договірних матчів і корупції у спорті. Ми ж платимо за що, коли йдемо на стадіони? Хочемо побачити чесну спортивну боротьбу. Тоді це цікаво.
Тому я абсолютно підтримую дії Національної поліції, Федерації футболу України. Це практична реалізація відповідного закону та Конвенції проти маніпуляцій спортивними змаганнями Ради Європи, яку я підписав та яка була ратифікована завдяки зусиллям і того ж парламентського профільного комітету на чолі з Артуром Палатним, і тієї ж Федерації футболу і Андрія Павелка, всіх народних депутатів.
— Які важливі спортивні закони має прийняти Рада?
— Є декілька законопроектів, ухвалення яких дозволить підтримати спортивну інфраструктуру, розвиток спорту в країні загалом. Зокрема, це закон про меценатство, напрацьований у Міністерстві молоді та спорту разом із парламентарями та внесений на розгляд Верховної Ради.
Він суттєво спрощує процедуру надання підприємцями фінансової допомоги спортивним клубам, ДЮСШ, командам. Зараз це пов’язано з багатьма бізнесовими, податковими та бюрократичними проблемами.
Другий закон, який би суттєво покращив становище спорту, — це коли б певний відсоток — 10–25% — від доходу, лотереї, грального бізнесу йшов у спеціальний Державний фонд підтримки спорту, культури, освіти. І тоді ми могли б завдяки цим коштам підтримати відповідні галузі.
Я міг би говорити тільки про спорт, але зрозуміло, що потрібно підтримувати такі гуманітарні галузі, які є хребтом менталітету суспільства, позитивних емоцій, які вони надають. Ми ж хочемо мати здорову, освічену, спортивну, інтелектуальну націю.
— Міністерство також працює над відродженням національно-патріотичного виховання. Що конкретно для цього робиться?
— Раніше у нас системно знищувалося національно-патріотичне виховання. Попередня влада чимало зробила, аби у нас було якомога менше патріотів, які будуть захищати країну. Пам’ятаєте, як найвищі посади, зокрема у Міністерстві оборони та СБУ, обіймали російські громадяни, які також руйнували ці інститути?
Коли я був призначений на посаду, зробив так, щоб саме Мінмолодьспорту відповідало за цей напрямок роботи. Було виділено кошти на національно-патріотичне виховання. Цього року ми провели конкурс серед громадських організацій, і 4 мільйони було виділено на окремий проект із національно-патріотичного виховання.
Вважаю, що саме завдяки патріотам, волонтерам, добробатам у 2014 році нам удалося відстояти незалежність нашої країни.
— Ви презентували в Укрінформі програму «Державотворець». Чи багато молодих людей виявили бажання взяти участь у стажуванні в органах влади?
— Прийом заявок завершився 31 травня. Понад 200 юнаків та дівчат подали заявки.
Україна подарувала світу чимало видатних спортсменів, але маємо багато молодих розумних людей, відданих Батьківщині, які бажають змінити державу на краще, в тому числі своєю працею у державному секторі.

Олена СОБКО, Укрінформ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».