Поєдинок обслуговувала суддівська бригада із США. Головний арбітр — 37-річний Ісмаїл Ельфатх, лайнсмени — Кайл Аткінс і Корі Паркер, четвертий рефері — Абделькадер Зітуні з Таїті.
Нагадаємо, на шляху до тріумфу у фіналі світової першості підопічні Олександра Петракова здобули п’ять перемог і одну зустріч звели внічию. На груповому етапі наша команда здолала США (2:1) та Катар (1:0) і зіграла 1:1 з Нігерією. В 1/8 фіналу «синьо-жовті» розгромили Панаму (4:1), а далі перемагали з рахунком 1:0: в 1/4 фіналу — Колумбію, у півфіналі — Італію.
Дивовижна перемога української молодіжки на чемпіонаті світу в Польщі, звичайно, не вирішить усіх проблем нашого футболу. Але сам факт цього успіху на тлі війни, кризи і занепаду УПЛ є ознакою того, наскільки глибоким і неоціненим є потенціал футболу і спорту взагалі в Україні.
Насправді ми й досі не знаємо реальних можливостей наших футбольних талантів, наших тренерів, людей, які щоденно тягнуть на собі весь тягар рутинної роботи в спортивних школах. Україна — країна див і незбагненних можливостей, яка загрузла у повсякденних внутрішніх і зовнішніх проблемах.
Перемога команди Олександра Петракова має стати не черговим рапортом чиновників і дати старт різноманітним формальним вшануванням. Цей титул необхідно вже негайно трансформувати у чарівний пендель для всіх, хто звик лише брати від футболу і нічого не давати йому взамін.
Також цей успіх має стати поштовхом для усіх, хто здатен і має бажання працювати на український спорт,— батьків, які витрачають сімейні бюджети на мрії своїх дітей, тренерів усіх рівнів, функціонерів, меценатів і спонсорів. Шановне панство, Україна здатна перемагати на чемпіонаті світу — необхідно лише вірити і чесно робити свою справу.
Щодо суто футбольних висновків українського дива на стадіонах Польщі, то давайте зачекаємо більш глибокого аналізу від фахівців. З того, що на поверхні, варто відзначити кілька моментів.
Перше — це реальний командний дух і ментальна готовність до великих перемог. Друге — фантастичні можливості наших лідерів — Луніна, Бондаря, Попова, Булеци, Цитаїшвілі, Супряги, Сікана. Усі вони — потенційні зірки європейського футболу, але усім їм необхідно трохи удачі в їх подальших кар’єрах.
Третє — неймовірна робота тренерського штабу Петракова, який чотири роки вів цю команду до успіху і вперто гнув свою лінію попри критику і фейсбучне критиканство.
Я думаю, що найближчими роками усі ми дуже прискіпливо стежитимемо за подальшою долею героїв чемпіонату світу. Дуже хочеться, аби у Андрія Луніна все склалося в мадридському «Реалі». Побажаємо, щоб «Шахтар» і «Динамо» з розумом використали той прихований кадровий скарб, який у них нині є.
Нагадаємо, що «Шахтар» може вже розраховувати на Валерія Бондаря, Юхима Коноплю, Максима Чеха, Олексія Кащука, Данила Сікана. У «Динамо» вибір не гірший — Владислав Кучерук, Денис Попов, Сергій Булеца, Григорій Цитаїшвілі, Владислав Супряга.
Нарешті, Андрій Шевченко отримав у свої руки такий потужний резерв, що може сміливо продовжувати оновлення національної збірної. Диво має тривати.

Святослав ВАСИЛИК, Укрінформ