Нагадаємо, безоплатна вторинна правова допомога (далі — БВПД) полягає в отриманні захисту, представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Її надають юристи центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі — центри) або бюро правової допомоги, а також адвокати, які співпрацюють із центрами. Послуги юристів та адвокатів оплачує держава.
Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають найбільш чутливі та соціально незахищені категорії осіб, такі як: діти-сироти, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у том числі й учасники АТО), малозабезпечені, люди з інвалідністю, переселенці та особи, які претендують на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, біженці, та інші громадяни відповідно до ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».
Із внесеними законодавчими змінами право на всі види БВПД отримали й особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.
Центри отримали нові повноваження щодо роботи із цією категорією, які полягають у:
— забезпеченні надання безоплатної правової допомоги постраждалим особам, у тому числі на базі загальних та спеціальних служб підтримки постраждалих осіб;
— взаємодії з іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
— звітуванні про результати здійснення повноважень у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» особою, яка постраждала від домашнього насильства, є будь-яка особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Домашнє насильство — діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи у межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» зазначає, що особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, є особа, яка зазнала насильства за ознакою статі.
Насильство за ознакою статі — діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов’язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.
Крім того, згаданими законодавчими змінами розширено категорію дітей як суб’єктів права на БВПД.
Отримати її відтепер можуть не лише діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (як було дотепер), а усі діти.
У разі потреби дізнайтесь адресу найближчого до вас центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або бюро правової допомоги, зателефонувавши за номером 0 800 213 103 (єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги в Україні, який працює цілодобово та безкоштовно в межах України).