Данило Лукич Мордовець (Мордовцев) народився 19 грудня 1830 року в слободі Данилівка, тепер селище міського типу Волгоградської області.
Данило Мордовець — нащадок давнього козацького роду, а після закінчення Петербурзького університету у 1854 році працював службовцем, редактором «Саратовских губернских ведомостей», активно співробітничав із періодичними виданнями.
Літературною творчістю Данило Мордовець почав займатися ще у студентські роки, переповівши віршем українською мовою «Краледворський рукопис». Першим його друкованим твором була романтична оповідь про історичне минуле України «Козаки і море» (1854).
І хоча в його творах немає, за словами Івана Франка, «сильних і енергійних акордів», а персонажі зазвичай миряться зі своєю долею, однак письменник вказує на суспільні суперечності як у житті минулих поколінь, так і в побуті сучасних йому людей.
По закінченні університету 1854 року Мордовець призначається на службу в Саратов, де стає помічником секретаря Саратовського статистичного комітету. Тут він подружився з Миколою Костомаровим, відомим істориком, поетом, прозаїком, який відбував десятирічне заслання у справі Кирило-Мефодіївського товариства.
Разом вони підготували збірник літературно-етнографічного характеру, куди увійшли поема Данила Мордовцева «Козаки i море», чотири українські казки, записані в рідній Данилівці, його переклад українською мовою «Вечори напередодні Івана Купала» та передмови до «Вечорів на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя, а також чотири українських вірші М. Костомарова і 202 пісні, записані ним на Волині.
Однією з головних причин заборони друкувати цей збірник була та обставина, що, за словами цензора, «зобразивши козацтво й Україну колишнього часу як країну незалежну і самостійну, автор є всюди малоросійським місцевим патріотом». Дозвіл на видання збірника було отримано лише через п’ять років (1859), коли «Малоросійський літературний збірник» і побачив світ.
Він мало не вперше перекладає українські повісті Миколи Гоголя, пише реалістичні оповідання з життя покріпаченого українського села Донщини й Жовтого Клину — «Старці», «Дзвонар», «Солдатка». Почувши про відродження українського літературного життя в Петербурзі, їде до столиці, де знайомиться з Тарасом Шевченком, друкується в журналі «Основа».
Данило Мордовець створив низку дослідницьких праць: розгорнуту рецензію на «Кобзар», статтю «Роковини Шевченка в Петербурзі», передмову до «Иллюстрированного «Кобзаря» Т. Г. Шевченко», спогади про зустрічі з поетом «З минулого та пережитого». Він високо оцінював творчість Тараса Шевченка, обстоював думку, що Кобзар заклав основи справжньої народності в українській літературі.
Для того щоб краще ознайомитися з життям українців на корінній Україні, у 80-х роках XIX століття Данило Мордовець двічі подорожує Україною, надовго зупиняючись у Києві та Харкові. Під враженнями від поїздки пише нариси «Під небом України» та «За що ж?», а 1885 року видає в Петербурзі книжку «Оповідання».
Живе Мордовець у цей час то в Саратові, то в Петербурзі, а з 1885-го остаточно перебирається до рідної Донщини, у Ростов-на-Дону, час від часу вибираючись в українських справах до російської столиці. Крім творів художньої літератури, пише полемічні й біографічні праці з актуальних питань українського сьогодення, а в умовах російського самодержавства це була єдина можливість взяти участь у національному та громадському житті.
Данило Мордовець був одним з організаторів Шевченківських вечорів 1880–1904 років у Петербурзі, Товариства імені Т. Г. Шевченка для допомоги нужденним уродженцям Південної Росії, що навчаються у вищих навчальних закладах Петербурга, а також Благодійного товариства для видання загальнокорисних і дешевих книг (перший його голова).
Водночас Данило Мордовець активно сприяв виданню творів українських письменників у Петербурзі, публікував статті на захист українського театру від нападок російської шовіністичної преси, рецензій на вистави труп Марка Кропивницького і Панаса Саксаганського, не раз виступав проти гонінь і цензурних заборон української мови, за дозвіл викладати в школах рідною мовою.
Проживши довге й активне життя, Данило Мордовець на схилі літ пише автобіографічні твори про свої зустрічі з провідними діячами української культури: «З минулого та пережитого» (про Тараса Шевченка) і «Про незабутнє» (Микола Костомаров і Михайло Драгоманов). Пишучи й російською мовою, свій духовний заповіт Данило Мордовець залишає українською — це свідчення того, що український народ, українська культура були для нього головними чинниками всього його свідомого життя.
У травні 1905 року, будучи вже в похилому віці та захворівши на запалення легенів, Данило Мордовець виїжджає на Північний Кавказ для лікування в Кисловодську. Але кавказький клімат йому не допоміг. Життя Данила Мордовця обірвалося 10 червня 1905 року, у тих самих місцях, де через 30 літ згасне навіки інший великий українець — Михайло Грушевський. Найбільшому українському письменникові Донщини було тоді 74 роки. Поховали його на батьківщині, у Ростові, на Новоселівському цвинтарі.

Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ