Гігрома може перебігати по типу водянки синовіальної сумки без вираженого запалення, але у деяких випадках рідина має серозно-фібринозний або геморагічний (кров’янистий) характер. У тому випадку, коли гігрома розвивається у синовіальній сумці, розташованій поверхово, її стінки є потовщеними, нерівними, часто набувають щільність хряща і з’єднуються з навколишніми тканинами.
Якщо ж гігрома розвивається у глибоко розташованій синовіальній сумці, то її стінки не досягають суттєвої товщини і не спаяні з навколишніми тканинами.
У фазі серозного запалення відзначається поява лімфоїдних і лімфоцитарних інфільтратів (скупчення у тканинах клітинних елементів лімфоїдної і макрофагальної систем), а також окремих розростань сполучної тканини у внутрішньому шарі стінки синовіальної сумки.
Крім того, іноді спостерігаються осередки крововиливів і некрозу (омертвіння), в яких відбувається відкладення вапна.
У фазі проліферативного запалення грануляції (соковита тканина яскраво-червоного кольору, із зернистою поверхнею, що розвивається при загоєнні ран і вогнищ запалення) починають вистилати внутрішню поверхню синовіальної сумки й утворюють ворсинчасті розростання, тим самим формуючи тяжі, перемички і кишені, які поділяють порожнину сумки на ізольовані камери.
Дрібні гігроми, як правило, містять всередині густу масу, а великі — серозну рідину з домішками крові та її згустків, а також кристалів холестерину і так званих рисових тіл.
— Які причини виникнення гігроми?
— Гігроми з’являються внаслідок хронічного бурситу (запалення слизових сумок переважно в ділянці суглобів) або хронічного тендовагініту (запалення сухожильної піхви — сполучнотканинних оболонок, що оточують сухожилля) за умови, що запальний процес супроводжується рясним пропотіванням із дрібних кровоносних судин багатої на білок рідини.
Як правило, гігроми можуть розвиватися на ділянках тіла, які постійно піддаються регулярній травматизації або тривалому тиску, що відбувається в осіб певних професій або ж у результаті носіння неадекватно підігнаного взуття, протезів тощо.
У зв’язку з цим гігроми спостерігаються переважно у синовіальних сумках, розташованих поверхнево і, отже, більш схильних до механічної дії, наприклад на тильній поверхні променезап’ястного суглоба і на тильній стороні стопи.
Так, досить часто гігрома зап’ястя виникає у жінок після пологів. Це зумовлюється тим, що вони починають регулярно брати дитину на руки, тим самим навантажуючи свої зап’ястя. Однак частіше гігроми зустрічаються у чоловіків.
— Які симптоми характерні для гігроми?
— Клінічна картина багато в чому залежить від розмірів гігроми. Пацієнти з невеликими гігромами, як правило, не висувають скарг. У міру збільшення розмірів гігроми з’являється тупий біль у ділянці відповідної синовіальної сумки, обумовлений її розтягуванням, і посилюється при фізичному навантаженні.
У разі стискання гігромою судинно-нервових пучків приєднуються гіперестезії (підвищена шкірна чутливість) і парестезії (відчуття оніміння шкіри, повзання мурашок тощо), невралгічні болі та венозний застій.
При огляді шкіра над гігромою гладка і рухома, а при гігромах, що виникають на ґрунті, обумовленому професійною діяльністю хронічної травматизації, шкірні покриви часто потовщені і шорсткі на дотик.
У разі відсутності запалення у стінці синовіальної сумки при пальпації (обмацуванні) гігрома визначається як мало хворобливе й обмежено рухливе утворення округлої форми, що має гладку поверхню і м’яко-еластичну консистенцію.
За наявності гіперкератозу (надмірного потовщення рогового шару шкіри внаслідок тривалого тиску, тертя) і проліферативних змін у стінці синовіальної сумки гігрома може ставати щільною і малорухомою.
У деяких випадках можливо визначити наявність передавальних хвиль з одного боку при нанесенні легких уривчастих ударів іншою рукою по протилежній стороні стінки гігроми (феномен флуктуації).
— Які трапляються ускладнення гігроми?
— При мимовільному розтині гігроми або ж розтині її у результаті зовнішнього травмуючого впливу спостерігається тривале надходження вмісту гігроми через отвір.
У деяких випадках при випадковому або навмисному травмуванні гігроми розтину її синовіальної оболонки назовні не відбувається, а рідина продавлюється у порожнину суглоба. Можливий розрив оболонки гігроми з випорожненням її вмісту у навколишні тканини.
Після такого роздавлювання гігроми оболонка її згодом відновлює свою цілісність і набуває герметичності. Це призводить до того, що гігрома знову наповнюється рідиною, іноді на місці однієї роздавленої гігроми можуть виникати декілька.
У разі несприятливого розвитку подій у ділянці, що зазнала травмування гігроми, може виникнути запальна реакція, аж до розвитку нагноєння при приєднанні інфекції.
При цьому клінічна картина характеризується класичними місцевими і загальними ознаками запалення.
— Який порядок обстеження та лабораторної діагностики гігроми?
— Якщо гігрома має типову локалізацію і є поверховою, її діагностика, як правило, не становить труднощів.
Диференціювати гігрому доводиться з ганглієм, натічним абсцесом, аневризмою артерії, доброякісними і злоякісними новоутвореннями (пухлинами).
Лабораторне обстеження при неускладненій гігромі не має самостійної діагностичної цінності.
За необхідності госпіталізації з метою проведення планового оперативного втручання з приводу гігроми призначають загальноклінічне лабораторне обстеження (загальний аналіз крові (ЗАК), загальний аналіз сечі (ЗАС), глюкозу крові, біохімічний аналіз крові (БАК), дослідження на гепатити, сифіліс, ВІЛ), необхідні для виключення протипоказань до хірургічного втручання.
— А як власне проводиться лікування гігроми?
— На початку захворювання можливе застосування консервативних методів лікування, призначення яких доречне лише за умови тривалого звільнення від фізичної праці, пов’язаної з постійною травматизацією ураженої синовіальної сумки.
Консервативне лікування зводиться до застосування тепла, парафінових і грязьових аплікацій, рентгенотерапії та опромінення ультрафіолетом. Можливе застосування неодноразових пункцій гігроми з аспірацією (відсмоктуванням) її вмісту, а також введенням у просвіт глюкокортикостероїдів, після чого необхідно накладати компресійну пов’язку.
Консервативні методи лікування у значної кількості пацієнтів виявляються неефективними, тому що, незважаючи на тимчасовий успіх, часто виникають рецидиви гігроми.
Найбільш ефективним методом лікування гігроми є оперативне втручання (бурсектомія).
— Що є підставою для операції?
— Це перш за все больовий синдром, особливо при рухах у суглобі, обмеження при згинанні суглоба і навантаженнях на нього, швидке збільшення розмірів гігроми. Також може служити показанням і косметичний дефект, тобто неестетичний зовнішній вигляд.
Оперативне втручання проводиться під місцевим знеболенням в амбулаторних умовах і триває близько 30 хвилин.
У процесі операції видаляється капсула гігроми до самого місця з’єднання її ніжки із суглобом і повністю видаляється разом із вмістом. Накладаються шви, які знімаються на 7–10-й день після операції. При великих розмірах гігроми й складній локалізації операція проводиться під загальним знеболенням в умовах хірургічного стаціонару.
— Чи існує профілактика гігроми?
— Профілактика гігроми зводиться до здійснення заходів, котрі дозволяють виключити регулярну травматизацію суглобів під час трудової діяльності, а також до лікування захворювань, які здатні призводити до появи гігром (хронічні бурсити, хронічні тендовагініти).