Здоров'я
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Грудень 05, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 20 Липень 2018 17:28

Мікоплазмоз знову набирає обертів?

Rate this item
(0 votes)

Нині у ЗМІ все частіше говорять про нову мегаінфекцію, яка нібито загрожує людству незліченними бідами. При найближчому розгляді з’ясовується, що йдеться про давно відому (з 80-х років минулого століття) інфекцію — мікоплазму.
Що ж таке мікоплазмоз і чим він дійсно небезпечний? Про це ми розпитали фахівця — лікаря-венеролога вищої категорії Василя ШУЛЬЖЕНКА.

— Мікоплазмоз — це умовне найменування запальних процесів із локалізацією переважно у сечостатевій системі, при яких у процесі лабораторних досліджень виявляється один або кілька видів мікоплазм за відсутності іншої патогенної флори.
Мікоплазмоз — досить поширене захворювання, на яке частіше хворіють жінки, ніж чоловіки. Близько 50% жінок є носіями даного збудника.
— Які ж причини виникнення хвороби?
— З усіх відомих науці видів мікоплазм патогенними для людини є Mycoplasma pneumoniae, що викликає респіраторний мікоплазмоз, M. arthritidis, який вражає суглоби, а також група генітальних мікоплазм, які вражають сечостатеву систему,— M. genitalium, M. hominis і M. fermentans.
Слід зазначити, що мікоплазми є умовно патогенною флорою для людини, тобто вони здатні викликати захворювання, проте також можуть виявлятись і у здорових людей.
Зараження може відбуватися статевим шляхом (у тому числі орально-генітальним), під час пологів від хворої матері дитині, а також не виключається контактно-побутовий шлях передачі інфекції (проте він відзначається значно рідше). Інкубаційний період може коливатися від декількох днів до декількох тижнів (частіше 10–20 днів).
— Які ж симптоми прояву хвороби?
— Клінічні прояви різноманітні і залежать від статі хворого, шляхів зараження та нозології, викликаної даним збудником. Мікоплазми можуть провокувати виникнення таких захворювань: фарингіт, бактеріальний вагіноз, передчасне переривання вагітності, запальні захворювання малого таза, післяпологовий ендометрит, післяпологову і післяабортну лихоманки, неонатальну інфекцію, цервіцит, негонококовий уретрит, пієлонефрит. Також за відсутності розгорнутої клінічної картини виділяють безсимптомне носійство.
У жінок клінічними симптомами є такі: це — набряклість і гіперемія в ділянці уретри, печіння, свербіж і болючість у ділянці уретри і зовнішніх статевих органів, незначні слизові або слизово-гнійні виділення з піхви або уретри. До симптомів мікоплазмозу у жінок слід віднести й безпліддя, хоча до нього призводять й інші причини. Іноді при менструації виникають тяжкість і біль унизу живота, а також у попереку.
У чоловіків як симптоми мікоплазмозу відзначають — періодичні хворобливі відчуття в ділянці таза, у паху, у промежині, в ділянці яєчок, незначні виділення з уретри (наприклад, після сечовипускання або акту дефекації). У хворого виникають скарги, характерні для простатиту, іноді виникає помірна болючість, свербіж у ділянці уретри.
— Як проводиться діагностика мікоплазмозу?
— Діагностують мікоплазмоз в основному венерологи, гінекологи й урологи. З огляду на шляхи передачі цієї інфекції та умовну патогенність у діагностичний пошук мають бути включені й інші збудники захворювань, що передаються статевим шляхом (для виключення інших причин).
Для лабораторного дослідження використовують сечу, зіскрібки з шийки матки й уретри. Для діагностики використовують такі методи: бактеріологічний метод (посів на штучні поживні середовища), ІФА (імуноферментний аналіз), ПІФ (метод прямої імунофлюоресценції — заснований на зв’язуванні антигенів мікоплазми з міченими антитілами). Також застосовується полімеразна ланцюгова реакція, заснована на визначенні ділянок ДНК патогенного мікроорганізму.
— Які види захворювання виділяють сьогодні фахівці?
— За клінічним перебігом виділяють: свіжий урогенітальний мікоплазмоз; гострий мікоплазмоз; підгострий; уповільнений мікоплазмоз; хронічний урогенітальний мікоплазмоз та, зрештою, безсимптомне носійство.
Залежно від локалізації запального процесу виділяють: уретрит, цервіцит, вагініт, ендометрит, сальпінгіт, фарингіт.
— Що слід робити і як діяти пацієнтові?
— При появі вищеописаних симптомів рекомендується негайно звернутися до фахівця і пройти обстеження.
— Чи завжди потрібне лікування мікоплазми?
— При виявленні мікоплазм у клінічно здорових людей лікування не потрібне. У медикаментозній же терапії застосовують антибіотики (фторхінолони, макроліди, тетрациклін) протягом 1–2 тижнів, антимікотичні лікарські засоби (флуконазол, ітраконазол), ензимні препарати й препарати метронідазолового ряду.
Призначають також адаптогени, імуностимулятори та інтерферони (генферон та інші). Ефективність лікування оцінюють за 1–1,5 місяця.
— Чи можливі ускладнення?
— При несвоєчасному лікуванні можуть виникати — простатит, уретрит, що призводять до безпліддя внаслідок зниження сперматогенезу і рухливості сперматозоїдів.
У жінок мікоплазми можуть викликати пієлонефрит, сальпінгіт та інші запальні процеси у маткових трубах, що передаються статевим шляхом та підвищують ризик позаматкової вагітності і безпліддя. При вагітності інфікування мікоплазмою небезпечно тим, що може стати причиною патології плода.
— Чи можна говорити про специфічну профілактику мікоплазмозу?
— Специфічної профілактики не існує, однак можна зменшити ризик інфікування, виключивши можливість незахищених статевих актів, частої зміни статевих партнерів. Також слід періодично проходити профілактичне обстеження.

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».