Банківські фінансові звіти були не чим іншим, як показухою. Активно практикувалося відкриття фіктивних кореспондентських рахунків в іноземних банках. А також політично мотивоване кредитування держбанками певних підприємств, що призводило до значних утрат і подальших масштабних вливань державних коштів.
Основним видом діяльності багатьох фінустанов стало відмивання грошей. Акціонери й керівники збанкрутілих банків часто залишали їх напризволяще й тікали з України, прихопивши гроші клієнтів. При цьому не отримували ніяких звинувачень за доведення банків до банкрутства.
Тож у НБУ вирішили очистити банківську систему. Фінустанови, які не позбавилися проблем, що непокоїли Нацбанк, постановили вивести з ринку. Таких нарахували 94 зі 180, у них була зосереджена майже третина активів банківського сектора.
Процедури примусової ліквідації фінустанов почалися через їхню неплатоспроможність, непрозору структуру власності, коли реальні власники ховаються за ланцюжком номінальних директорів, через причетність банків до діяльності, пов’язаної з відмиванням грошей.
Таке очищення призвело до тимчасової втрати довіри до банківської системи. Проте болючий процес суттєво змінив вітчизняну банківську систему: лише платоспроможні, прозорі банки знайшли своє місце на ринку.
НБУ намагався виявити реальну структуру власності, раніше захованої за різними компаніями спеціального призначення (КСП) і компаніями з управління активами. Планувалося, що після реформи кінцеві власники-порушники можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності за доведення банків до банкрутства.
Діагностика
Підвищення якості роботи Фонду гарантування вкладів фізосіб було ще одним викликом, пов’язаним із процесом банківського очищення. Вдалося вдосконалити законодавство й зміцнити інституційну структуру, аби спростити процедуру віднесення банку до категорії неплатоспроможних і процедуру ліквідації та полегшити повернення втрачених депозитів фізособам.
У 2015-му НБУ розпочав діагностичне дослідження банківської системи в рамках програми співпраці України з МВФ. Перевірялась якість активів 40 найбільших банків, виявлялася потреба в додатковому капіталі.
Методологія стрес-тестування була розроблена так, щоб можна було провести глибокий аналіз кожного великого кредитного ризику. Фахівці НБУ вивчали фінансову інформацію від тисяч компаній, аби оцінити їхню платоспроможність і вплив на банківський капітал.
Упродовж певного часу НБУ дозволив банкам працювати з нульовим капіталом, бо він був повністю знищений у більшості фінустанов через негативні зовнішні шоки. Капітал належним чином спрацював як буфер проти неочікуваних збиткових подій, пов’язаних із порушенням суверенітету держави.
Загалом НБУ дав банкам до трьох років на відновлення їхніх коефіцієнтів достатності капіталу до нормального докризового рівня у 10%. Більшість банків виконала визначені програми капіталізації, випереджаючи графік, але кільком фінустановам треба було закрити розриви капіталу.
У двох великих банків було відкликано ліцензію через те, що їхні акціонери були неспроможні покрити нестачу капіталу. Велика частка негативно класифікованих кредитів і неправильне відображення якості активів у банківській фінансовій звітності були проблемою для багатьох фінустанов.
Діагностичне дослідження допомогло виявити лазівки в банківському регулюванні й ідентифікувати практику прикрашання дійсності й завищення якості кредитного портфеля банків. Усе це призвело до прихованого дефіциту капіталу, який був виявлений Нацбанком. Аби виключити можливість подібної практики у майбутньому, НБУ ввів нові правила оцінки кредитного ризику для фінустанов.
Відповідно до Базельських принципів банківського нагляду нові правила вимагають здійснення оцінки кредитного ризику на основі поняття очікуваних збитків. Методологія пруденційної оцінки кредитних ризиків допоможе в обліку резервів.
Якщо очікуваний кредитний ризик вищий за обсяг резервів, отриманий за міжнародною системою фінансової звітності (МСФЗ), надлишок вираховується з регулятивного капіталу. Нові правила ведуть до вчасного й повного визнання кредитних збитків і створюють для банків сильну мотивацію до покращення внутрішньої практики управління ризиками.
Ідентифікація
Окрім діагностики, НБУ інвестував величезні ресурси й доклав неабияких зусиль до ідентифікації операцій банків із пов’язаними особами. До 2014-го надання кредитів пов’язаним особам на пільгових умовах було звичайною практикою й довготривалою хворобою банківського сектора.
Деякі з пов’язаних підприємств ніколи не мали наміру повертати кредити. Тому НБУ зобов’язав банки розкрити справжню історію та привести обсяги пов’язаного кредитування у відповідність з обов’язковими пруденційними коефіцієнтами впродовж трьох років.
Кілька великих банків зі значною концентрацією кредитів пов’язаним особам збанкрутували. Деякі великі фінустанови намагалися розплутати ланцюги кредитування пов’язаним особам. Виконання програми вивільнило значні ресурси для кредитування непов’язаних підприємств на ринкових умовах.
Державним банкам, у яких зосереджена майже третина загальних банківських активів, історично бракувало операційної незалежності, а уряд активно втручався в їхню щоденну діяльність. Кредитування компаній, причетних до політиків, було розповсюдженою практикою, і це підірвало фінансове здоров’я банків на довгі роки.
Аби утримати держбанки на плаву й покрити величезні кредитні збитки, що утворилися після нерозважливих кредитних рішень, уряд щедро надавав їм свіжий капітал. Тож держбанки стали джерелом суттєвих системних ризиків для фінансового сектора.
Це порочне коло було розірвано, а держбанки переосмислили свої стратегії кредитування й удосконалюють корпоративне управління й практики управління ризиками. У НБУ вважають, що держбанки мають знайти свої ніші, звузити спеціалізацію й розробити життєздатні бізнес-моделі на принципах максимізації прибутків.
У середньостроковій перспективі держбанки зможуть залучити надійних інвесторів, які допоможуть їх модернізувати й зробити конкурентоспроможними з приватними банками в тому, що стосується стандартів обслуговування клієнтів.
Фахівці НБУ впевнені, що загальна картина комерційної банківської діяльності в Україні докорінно змінилась і було закладено підвалини для розвитку міцного й здорового фінсектора. Нині банківська система виявляє чіткі ознаки відновлення, бо до неї повертаються депозити.
Банки обережно оптимістичні щодо нової кредитної діяльності, показники достатності капіталу й фінансові показники поліпшуються. Проте місія завершена лише наполовину, бо для забезпечення стійкого відновлення кредитування й підвищення стійкості банків та їхньої здатності протистояти шокам потрібно більше змін у практиці пруденційного регулювання й нагляду.
І ще Фонд гарантування вкладів фізосіб має продати майно банків, які були ліквідовані. Коли три роки тому Фонд почав роботу з такими великими обсягами банківських активів, важливо було встановити прозорі, зрозумілі, чіткі правила гри на ринку непрацюючих активів.
На жаль, в Україні таких активів надбагато (найбільше у Східній Європі). І немає впевненості у тому, що їхній обсяг не зростатиме, адже у збанкрутілих банках налічується чимало непрацюючих кредитів.
Ними необхідно зацікавити інвесторів, створити сервісний ринок. Нині в Україну входить велика кількість іноземних гравців, які працюють із «поганими» кредитами. Серед них і великі відомі інвестори, які запроваджують на нашому ринку кращий європейський і світовий досвід роботи зі стресовими активами.
Новий гравець на ринку «поганих» кредитів
Нещодавно успішно вийшла на український ринок проблемної заборгованості відома чеська компанія APS — сервісний агент зі стягнення й інвестування проблемних боргів.
Як зазначив на прес-конференції, присвяченій цій події, Надзвичайний і Повноважний Посол Чеської Республіки в Україні Радек Матула, Україна є важливим економічним і політичним партнером Чехії. Торік обсяг торгівлі між двома країнами сягнув 600 млн дол. і продовжує зростати.
В Україні успішно працюють багато чеських компаній, зокрема у виробничій, сільськогосподарській галузях, охороні здоров’я, фінансовому секторі. У 1990-х роках Чехія проходила процес економічної трансформації, накопичила певний досвід в очищенні банківської системи і готова ним поділитися з українськими партнерами.
За словами регіонального директора APS Роберта Мачідона, компанія має значний досвід в інвестуванні й обслуговуванні непрацюючих кредитів. Почала свою діяльність 2004 року у Празі, швидко зростала. Нині працює в 17 країнах, зокрема в Австрії, Болгарії, Боснії, Угорщині, Румунії, Сербії, Греції, Польщі, на Кіпрі, має представництва в азійських державах, у тому числі у В’єтнамі.
Компанія не збирається зупинятись у своєму розвитку, планує почати діяльність у Західній Європі, зокрема в Італії, Іспанії, Португалії. Там ринок проблемної заборгованості є великим і більш розвинутим, аніж у країнах, де тільки-но з’явився. Також APS прагне посилити свою присутність на азійському ринку, з часом опанувати ринки країн Південної й Північної Америки.
APS пропонує повний цикл послуг в обслуговуванні непрацюючих кредитів — від оцінки до реалізації банківських активів і відшкодування боргів, активно працює як інвестор.
Компанія віддає перевагу великим портфелям — від 15 до 20 млн євро, наразі забезпечує управління 96% проблемної заборгованості номінальною вартістю 8,8 млрд євро. Позаторік купила в Румунії проблемних кредитів на 1 млрд 300 млн євро й успішно з ними впоралася. APS купує й нефінансові установи, діє відповідно до національного законодавства обраних країн, забезпечує прозорість своїх операцій.
Чеська компанія розробила ефективний механізм відшкодування заборгованості, зосереджує увагу на відшкодуванні проблемної заборгованості юросіб, роздрібних кредитів фізосіб і кредитів під заставу. У її кол-центрі працюють 400 фахівців. Інвестори завжди були задоволені співпрацею з APS і демонстрували бажання до вкладень.
Фахівці з інвестицій ретельно готують для інвесторів докладні аналітичні й оціночні дані кредитних портфелів. Кожний портфель має певний термін життя, APS забезпечує повний продаж портфеля, коли його життя добігає кінця, а до цього намагається підтримувати його до останньої хвилини.
Чеська компанія планує стати потужним гравцем на українському ринку проблемних кредитів. Спочатку залучити 3–4 млн євро реальних інвестицій, поетапно розвиваючись, дійти до 15–20 млн, згодом підвищити планку до 50–70 млн євро.
Іноземні інвестори, зауважив Роберт Мачідон, чекають відкриття українського ринку землі. Правильна оцінка використання земельної ділянки підвищить її вартість.
Український офіс APS відкрився навесні, кількість працюючих у ньому залежатиме від придбаних портфельних обсягів. Поки планується залучити 300 працівників, зокрема правників, експертів у сфері економіки, які братимуть участь у відчуженні банківських активів, застав, юридичних процедурах.
Як зазначив партнер компанії Avistar Юрій Костробій, APS є стратегічним інвестором — приносить гроші в обрану країну, інвестує й отримує доходи. В Україні чеська компанія створить робочі місця для наших співгромадян, допоможе становленню й розвитку банківського сектора.
Важливе завдання очищення банківської системи ще до кінця не виконане. Зазвичай за такими компаніями, як APS, приходять потужні європейські інвестори й фонди, які зрозуміють, що в українській інфраструктурі, судовій системі є певні зрушення, запроваджуються елементи європейських правил.
Avistar є партнером APS, створює для неї сервісну платформу за євростандартами, з європроцедурами й сучасним ІТ-забезпеченням. Це дозволить партнерам, комерційним і держбанкам онлайн спостерігати, як розв’язуються проблеми з непрацюючими боргами.
В Avistar сподіваються, що в Україні будуть створені партнерства між великими банками, сервісними компаніями, і це сприятиме активному очищенню банківського сектора.
Олена КОСЕНКО
