Влада запропонувала декларантам укласти «відбілені» гроші на п’ять років під невеликий відсоток до спеціального держфонду. Впродовж зазначеного часу цими коштами розпоряджалася держава. Потім їх повернула з процентами власникам, і ті могли користуватися ними на свій розсуд.
Амністія призупинила відплив капіталів, до неї готівку іспанці активно вивозили, зокрема до сусідньої Андорри. Іспанська амністія була одноразовою, влада забоялася, що у громадян зникне бажання платити податки, якщо вони зможуть у майбутньому скористатись амністією капіталів.
Велика Британія наважилася на амністію капіталів у 2007-му. Тоді 45 тис. британців оголосили про свої статки, і казна отримала небагато грошей.
Індія оголосила амністію капіталів у 1997-му. Вона тривала шість місяців, до неї долучилися 460 тис. людей. Влада запропонувала декларантам сплатити вчетверо менший податок із фізосіб і ті віддали бюджету 2,5 млрд дол.
В Італії амністія капіталів проводилася часто. На початку 2000-х амністовані повернули до держбюджету 73 млрд євро, у 2009-му 5,22% декларантів перерахували до держскарбниці 114 млрд євро.
Для «відбілення» своїх капіталів італійцям достатньо було заявити про зарубіжні активи й сплатити невеликі податки. Потім треба було завезти гроші на батьківщину й віддати казні 2,5% від оголошеної суми чи купити держоблігації на 12% цієї суми.
На жаль, згодом амністовані капітали знову почали тікати з країни. Правоохоронці заявляли, що через слабкий контроль амністією користувалися мафіозні угруповання, аби легалізувати «брудні» гроші. На це звернула увагу Організація економічної співпраці і розвитку, до якої входить 30 розвинутих країн. Тож ОЕСР порадила Риму відмовитися від частих амністій, аби не зруйнувати податкової системи.
У 1993-му амністувати капітали вирішила Ірландія: тоді до неї долучилося 4,95% «сміливців», які збільшили бюджет на 2,6 млрд дол.
Успішною була індонезійська амністія капіталів у 2017 році. У ній узяли участь 36% населення, вони дали бюджету 367 млрд дол., із них із-за кордону надійшло всього 76 млрд, з офшорів — 11 млрд.
Того ж року амністію капіталів започаткувала влада Аргентини і не пошкодувала про це. Адже 18,3% учасників вирішили влити в економіку 116,8 млрд дол.
Невдалим вважається амністійний досвід Росії. На першому етапі амністії у 2018-му громадяни РФ повідомили лише про 10 млрд дол., більшість яких зафіксовані на рахунках іноземних фінустанов. Експерти ж оцінюють закордонні активи росіян у 500 млрд дол. Та навіть кошти з розкритих активів не повернулися на російську батьківщину.
Нині російська влада ужорсточила амністійні умови. І заявила, що під амністію потраплятимуть лише ті люди, які повернуть гроші в РФ і перереєструють свої іноземні компанії у спеціальних адмінрайонах Калінінграда й Владивостока.

Ук­ра­їн­ські ре­алії
Під час дискусії, організованої редакцією газети «Деловая столица», Данило Гетьманцев заявив, що Президент Володимир Зеленський вважає амністію капіталів одним із важливих інструментів підтримки української економіки.
Упродовж 28 років незалежності України бізнесмени отримували значні кошти, порушуючи закон. Нині такі доходи зберігаються в офшорах чи під «матрацами». Ці гроші мають працювати на економіку країни, тож пропонується повернути їх в Україну, сплативши 5% від «засвіченої» суми. Це дозволить залучити в економіку значні кошти.
Амністія капіталів може бути успішною лише у комплексі з іншими заходами, спрямованими на «відбілення» економіки. Її не варто сприймати як заробіток уряду чи держави, а як механізм виведення економіки з тіні.
Тож необхідно розпочинати амністіційний процес разом із імплементацією плану БЕПС (план дій для боротьби з розмиванням бази оподаткування і переміщенням капіталів за кордоном) і приєднанням України до Міжнародної угоди з обміну податковою інформацією між державами.
Невідворотність таких заходів змусить тих, хто тримає гроші за кордоном, повернути їх в Україну. При цьому влада має враховувати успішний досвід проведення амністій капіталів, зокрема Індонезії та Аргентини. Доцільно амністувати не тільки капітал, а й нерухомість, інші цінності, у тому числі цінні папери, корпоративні права.
Амністія не поширюватиметься на активи, здобуті злочинним шляхом, отримані від корупції. Якщо злочинець скористається амністією, його гроші будуть конфісковані.
Данило Гетьманцев заявив, що у президентської команди є програма розвитку податкової системи. Вона не передбачає кардинальних змін, акцентується на розвитку електронних сервісів, прозорості податкових і митних процедур.
Є у планах і реформа оподаткування доходів громадян, введення загального декларування доходів, зменшення обсягів готівкових розрахунків, що сприятиме виведенню економіки з тіні. Хоча такі заходи неоднозначно сприйматимуться у суспільстві.
Президентська команда сподівається переконати МВФ, який виступає проти будь-якої податкової амністії й надання необґрунтованих пільг, у доцільності амністії капіталів. Адже вона не призведе до бюджетних утрат і надання необґрунтованих пільг, а буде корисною для економіки.
Хоча податкову амністію зазвичай пов’язують із непрямими методами визначення доходів громадян, поки такі методи не на часі. Люди, які не легалізують свої статки під час амністії капіталів, незабаром шкодуватимуть про це.
Нині майже неможливо відкрити рахунок в європейському банку, як і переказати гроші без підтвердження легальності їхнього походження. З часом заходи, пов’язані з контролем руху безготівкових коштів, посилюватимуться. Це — світовий тренд, його Україні не обійти, тож варто скористатись амністією капіталів.
Найголовніше — треба припинити корупцію, яка гальмує розвиток економіки. Є надія, що з обранням нового очільника Державної митної служби на митниці буде наведено порядок і держбюджет не втрачатиме 100 млрд грн від корупційних схем.
Зараз, каже Данило Гетьманцев, довіра до нової влади є безпрецедентною. Більшої довіри до влади, ніж на початку її діяльності, не буде, тож амністію капіталів варто проводити саме зараз.

Де­та­лі
Керуючий податковою практикою юрфірми Evris Андрій Реун наголосив, що треба детально роз’яснити людям, які доходи вони мають декларувати, які будуть наслідки від долучення до амністії або її ігнорування, за які злочини не притягатимуть до відповідальності в процесі амністії.
Якщо людина відважиться розкрити свої статки, її становище не повинно погіршитись, а у податківців не з’являтимуться спокуси перевірити, чи все задеклароване.
У Казахстані податкові декларації всіх людей, які «розкрилися», були знищені, а до держбюджету залучено 450 млрд дол. Якщо люди будуть упевнені, що не почнуться додаткові перевірки, то скористаються амністією й нічого не боятимуться.
Напевне, люди активніше долучатимуться до амністії капіталів, якщо переконаються, що їхні податки влада інвестує у добробут їхнього регіону, соцінфраструктуру, будуватиме дитсадки, школи, лікарні, стадіони.
Після завершення амністії необхідно ужорсточити вимоги до податкового контролю, вважає Андрій Реун. Для цього слід реформувати податкову службу, збільшити кримінальну відповідальність за несплату податків із трьох до семи-восьми років.
Директор Інституту соціально-економічних трансформацій Ілля Несходовський зауважив, що легалізація капіталів має сенс, якщо їм щось загрожує. До грошей, які вивозились у компанії, зареєстровані в офшорах за тамтешніми законами, які отримані не від торгівлі наркотиками, зброєю чи від тероризму, використання корупційних схем, ніяких претензій не буде.
У 1990-х і 2000-х добре заробляти в Україні могли люди, пов’язані з владою, зокрема на приватизації, створенні різноманітних «прокладок» між держпідприємствами й компаніями, у яких ті закуповували сировину чи продавали їм свої вироби.
Таким «пов’язаним» особам, як і тим, хто курирує видобуток бурштину, гральний бізнес, займається контрабандою, вигідна легалізація капіталів, бо їхні податкові декларації знищать і претензій до них не висуватимуть.
Амністія капіталу не мотивуватиме людей до сплати податків — можна не платити, сподіваючись на майбутню амністію. За нинішньої податкової і судової системи амністія капіталу не на часі, вважає Ілля Несходовський.
Колишній виконуючий обов’язки міністра фінансів Ігор Уманський нагадує, що у 2009-му Мінфін мав намір провести амністію капіталів, але не наважився. Якщо немає загрози покарання за приховування капіталів, люди ігноруватимуть таку амністію.
В Україні кожна друга гривня зароблена незаконно, 50% економіки ховається в тіні, кожна друга гривня приховується від оподаткування, хоча у нас найменше податкове навантаження на зарплату. Це — порушення закону, це — злочин, але держава на це закриває очі.
Підприємцям вигідно працювати «в тіні», бо дешевше заплатити перевіряльникам, ніж до бюджету. Якщо і далі так триватиме, то амністія капіталів проблем не вирішить.
Раніше доходи від депозитів і торгівлі цінними паперами не оподатковувалися, тож люди не мають офіційних підтверджень отримання таких доходів. Як громадяни повинні доводити, що брали гроші за свою працю «у конвертах», а не від продажу зброї чи наркотиків?
Гроші, отримані «у конвертах» чи свого часу не задекларовані, вважаються коштами, які отримані незаконним шляхом. Коли держслужбовець отримує доходи незаконним шляхом від бізнесмена, то бізнесмен підпадає під амністію, держслужбовець — ні. Якщо є факт надання хабара, вчинення злочину, вони мають детально розслідуватися.
У суспільстві давно панує негласний договір між державою і бізнесом, за яким держава не дуже переймається тіньовим сектором, а бізнес дозволяє державі красти. Така ситуація гальмує економіку, їй треба покласти край.
Податкова амністія — не панацея від негараздів, а лише елемент наведення порядку в економіці. Необхідно зробити все, аби ухилення від податків вважалося аморальним у суспільстві, але для цього варто пробачити гріхи минулих періодів.

Ню­ан­си
Доктор економічних наук, заступник голови правління АТ «Альпарі Банк» Андрій Гайдуцький наголошує, що метою амністії капіталів має бути залучення коштів в економіку і профілактика «податкових гаваней». Влада повинна зрозуміти, де бізнес не доплачує податків.
Так роблять у США, там періодично оголошують амністію капіталів, навіть на регіональному рівні, аби виявити, як між собою співпрацюють контрагенти, які є податкові прогалини, аби ліквідувати їх.
У різних країнах влада використовує різні мотивації до амністії капіталів, зокрема прагне залучити «відбілені» гроші до держбюджету чи влити їх в економіку.
Якщо наша влада заявить, що задекларовані кошти спрямує до бюджету, то багато капіталу не отримає. Потенційні декларанти боятимуться, що доведеться сплатити не 5% від оприлюдненої суми, а 15–20%, що бюджетні кошти використають нераціонально чи розкрадуть.
Треба змінити фокус повернення капіталів. Бізнес мусить зрозуміти, що гроші вкрай необхідні для розвитку економіки, вони повинна надходити від ПДВ, податку з фізосіб. Оподаткування амністованих капіталів має бути нульовим, аби більше грошей повернулося в Україну і вони почали працювати в економіці.
Влада поки нічого не пояснює: як ті, хто погодиться на амністію капіталу, зможуть його витрачати — інвестувати задеклароване в Україні чи вивозити за кордон?
Неясно, як проводитиметься амністія на державному й регіональному рівнях. Регіони, особливо східні, зацікавлені в тому, щоб амністовані кошти повернулися туди, звідки вони втекли.
Одеська область торік залучила всього 160 млн дол. іноземних інвестицій, натомість трудові мігранти переказали майже 2 млрд дол. Незайвими для розвитку регіону були б і амністовані капітали.
У різних державах амністія триває від одного місяця до року. Андрій Гайдуцький вважає оптимальним термін у три-шість місяців: упродовж цього часу можна оцінити ефективність процесу і його промахи.
Доцільно провести разову амністію, проаналізувати наслідки, успіхи, промахи. П’ять років тому влада вирішила випустити військові облігації. Здавалося б, у країні панують патріотичні настрої і люди активно купуватимуть такі цінні папери, аби допомогти армії. Та вдалося залучити лише 200 млн грн, тоді як волонтери зібрали кілька мільярдів гривень на ті ж цілі. Виходить, люди не довіряють владі.
У нашій країні нині вартість капіталу зростає, бо вартість банківських кредитів сягає 30–40%. Амністія капіталів необхідна для того, аби вони розбавили ці дорогі капітали, щоб задекларовані кошти осіли в фінустановах, почали працювати на вітчизняну економіку, здешевили кредитні капітали.
Андрій Гайдуцький підтримує амністію капіталів, але вважає, що для неї треба підготувати банківську інфраструктуру. Адже основними верифікаторами коштів є фінустанови, вони перевіряють походження грошей. Банки працюють за певними стандартами і несуть відповідальність перед регулятором.

Олена КОСЕНКО