Десять мільярдів людей отримають зиск у 2050 році, кажуть експерти, якщо все піде як слід у революції 4.0. Та якщо станеться збій, світ накриє анархія й безробіття, адже технології удосконаляться, людей замінять роботи.
Перші здобутки революції 4.0 були нещодавно продемонстровані на Барселонській виставці технологій майбутнього, яку відвідало більше 100 тис. людей із різних країн світу і найбагатші інвестори. Там можна було віртуально побувати на Місяці й відчути невагомість, із допомогою віртуальних окулярів, одним поглядом натискаючи на кнопки, покерувати літаючим апаратом.
З допомогою таких окулярів столичні лікарі зможуть проводити найскладніші операції у найвіддаленіших райцентрах і рятувати людські життя. А ріелтор віртуально проведе клієнта за годину по десяти квартирах. Сапер матиме право на помилку, якщо переріже не той дріт.
Дрони-рятувальники, пожежники, захисники полів від шкідників — вони можуть звільнити з роботи сотні людей. Безпілотники шукатимуть людей, які заблукали у лісі чи потрапили у зону катастрофи. У них вмонтовані тепловізори, відеокамери, Інтернет, які передадуть інформацію рятувальникам і допоможуть діяти з найменшими втратами.
До того ж не треба витрачати гроші на паливо для вертольотів. Навіщо пілот у кабіні, якщо можна облаштувати штурвал на Землі й керувати літаком на відстані?
Літаючому таксі не страшні затори, засніжені, зруйновані дороги. Його максимальна швидкість поки 130 км, працює на електроенергії, може взяти на борт 230 кг, одного заряду вистачає на чотири години польоту. Такі машини вже планують використовувати у Дубаї.
Головне, щоб усі ці технологічні новинки не поїхали й не полетіли у майбутнє без нас. На жаль, вітчизняних інновацій на виставці не було. Нині Україна має готуватися до масштабних змін, бо вони зачеплять кожного.
Нова політика
Зараз в Європі приділяють велику увагу новій індустріальній політиці, розвитку малого і середнього підприємництва, створенню нових робочих місць, підвищенню конкурентоздатності продукції, нагадав перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов під час проведення Європейського регіонального форуму, який проходив у Торгово-промисловій палаті України.
Раніше головною ідеєю промислової політики було надання пільг та преференцій, зокрема фіскальних, які підштовхували розвиток промисловості. Не відкидаючи цих інструментів, Мінекономіки намагається створювати концепцію нової індустріальної політики, використовуючи європейські ідеї.
Особлива увага — економічній децентралізації, тобто кластерній політиці. В Україні вже працює 30 промислових кластерів, один із найбільш перспективних — автомобілебудівний.
Не менш важливим є створення бізнес-клімату, який стимулюватиме підприємців до інвестування. Іноземні інвестори мають розглядати Україну як вдалий майданчик для розміщення свого виробництва.
Наша країна стабільно прогресує у рейтингу легкого ведення бізнесу. Мінекономіки намагається вирішувати проблеми інвесторів, у тому числі інфраструктурні. Та Україна має завоювати перші позиції у рейтингу, а не бути середнячком.
Енергоефективність теж виходить на перший план. На жаль, Україна — поки світовий лідер у використанні енергоресурсів на одиницю виробленої продукції. Таку ситуацію треба якнайшвидше змінювати й поєднувати енергоефективність з енергобезпекою.
До революції 4.0 треба готуватися вже зараз, констатує М. Нефьодов. Залучати нові технології, підвищувати конкурентоздатність бізнесу, інвестувати у науку, долучати до неї бізнес, займатися підготовкою інженерів, науково-технічного персоналу. Це необхідно не лише для того, аби зберігати конкурентоздатність, а щоб розвиватись.
Україна має посісти гідне місце у світовому ланцюгу доданої вартості, займатися не сировинним експортом, а продавати високотехнологічну продукцію. Вже є певні успіхи, їх треба розвивати. Зокрема, через спеціальні європейські експортні програми, до яких уряд прагне долучити вітчизняні компанії.
У бізнес-кліматі є певні однакові для всіх індустрій аспекти, та їхні потреби, життєвий цикл, потенціал різні. Тож корисні цільові програми для певних індустрій, рівні конкурентні можливості.
Важлива й співпраця бізнесу і влади. Уряд готовий слухати бізнес, який хоче сам розвиватися, а не вимагає від влади визначення пріоритетів розвитку. Влада прагне допомогти бізнесу в євроінтеграційних процесах, в ефективному використанні Угоди про асоціацію з ЄС, технічному регулюванні, розвитку інфраструктурних проектів.
Прагматизм
Україна болісно розриває зв’язки з пострадянським світом. Для деяких індустрій втрата традиційних ринків і постачальників через війну з Росією стала справжнім шоком. Але, хоч як це складно, треба вибудовувати нові економічні зв’язки з Європою.
Три роки поспіль зростає експорт наших товарів до ЄС, лише торік додав 19%. Це — хороший показник, але є значний потенціал у наших поставках до ЄС. Чимало вітчизняних підприємств уже відчули переваги торгівлі з цивілізованою Європою у зоні вільної торгівлі.
Аби експортні успіхи стали відчутнішими, країні слід удосконалити свою інфраструктуру, врегулювати проблеми ринкового нагляду та контролю за безпечністю продукції.
Є перші здобутки вітчизняних компаній на євроринку публічних закупівель. Кілька промислових компаній виграли євротендери й довели, що можуть постачати в ЄС якісну, конкурентоздатну продукцію.
Фахівці Мінекономіки розробили спеціальну програму, яка допоможе підприємцям підготуватися до тендерних європроцедур. На безмежному євроринку наші виробники мають зайняти гідну нішу.
Україна може запропонувати Європі секторальну співпрацю, зокрема в аерокосмічній галузі, нагадав М. Нефьодов. Торік уряд звільнив від імпортних мит та ПДВ авіапідприємства, тож зекономлені кошти вони можуть реінвестувати у науково-технічні розробки, модернізацію виробництва.
Великі перспективи на наших теренах має європейський автомобільний бізнес: деякі автовиробники перенесли до нас не лише складальне виробництво, а й науково-дослідні роботи. Є ідея створити у нас автокластер за моделлю Східного Берліна, який після об’єднання Німеччини опинився у схожій із пострадянською Україною ситуації.
Україні, вважає М. Нефьодов, немає сенсу конкурувати у сфері традиційних виробництв, які приносять невелику маржу і де конкуренція надвисока. Варто не наздоганяти, а розвивати нові галузі, створювати їх із нуля й задавати тон у нових сферах.
Доцільно імплементувати найбільш ефективне законодавство, яке б допомагало розвиватися державі й бізнесу. Важливо готувати висококваліфіковані кадри для нового виробництва. Нині у нас великий дисбаланс на ринку праці: в країні чимало вузів випускають слабких спеціалістів, які не здатні працювати за фахом. І тут необхідна співпраця держави і бізнесу, підтримка програм підготовки спеціалістів на виробництві.
Головне — промисловість
Нині багато уваги приділяється торгівлі й послугам і часто забувають про головне — промисловість, зауважив президент Торгово-промислової палати України Геннадій Чижиков. Адже перш ніж щось продати, треба його виготовити.
Україна — це не тільки лани широкополі, треба думати про додану вартість, яка може бути лише у промисловості. Завдяки аграрним успіхам можна додати до ВВП 3–5%, та сильною Україна буде, коли її економіка зростатиме щороку на 7–8%, такий поштовх може дати лише промисловість.
Наша країна завжди була промисловою державою, потужно розвивалась у 1930-х роках і після Другої світової війни. І нині може досягти великих успіхів. Адже не так багато у світі держав, які мають повний виробничий цикл у аерокосмічній та енергетичній галузі.
Україна здатна виробляти майже все, треба лише трансформувати логістику, інфраструктуру, модернізувати виробництво. Країна може розвивати аутсорсінг. Вже є успішні приклади такої співпраці з німецькими автомобілебудівними компаніями (нині вони отримують від нас за схемою аутсорсінгу 25% автокомплектуючих).
Тренди
Перед нашою країною постала дилема, констатує директор ДП «Укрпромзовнішекспертиза» Володимир Власюк — підлаштовуватися під сильного партнера чи змінювати структуру своєї промисловості. Євротренди впливають на Україну, тож треба знайти своє місце в Європі.
Три роки поспіль зростає частка ЄС у нашому товарообігу: у 2015-му ми експортувала до ЄС 34% продукції, торік — 40,5%. У нас з’явився цивілізований партнер, це дуже важливо, він учить торгувати за цивілізованими правилами.
В Європі почали говорити про індустріальну політику, розглядаються можливості повернення підприємств на свої терени. Це — реакція на промислові успіхи Китаю й економічну політику Дональда Трампа, який повертає додому американські компанії.
Мегатренд в Європі — перехід від фізичної до цифрової індустрії. Але цифрова копія з’явиться тоді, коли буде фізична. В Україні слабка фізична індустрія й диверсифікація виробництва, тож влада повинна сконцентрувати зусилля на їх розвитку.
Зараз в Європі опікуються видобутком і постачанням води, виробництвом харчів. Україні треба долучитися до цих процесів, а також враховувати в планах свого індустріального розвитку зелену й відновлювальну енергетику.
Європа намагається оцифрувати всі виробничі, бізнесові процеси, в Україні ж прогресує деіндустріалізація. У нас частка переробної промисловості у ВВП зменшилася з 17 до 12%, у Польщі вона сягає 21%, в ЄС у середньому — 20%.
В Україні додана вартість у переробній промисловості на душу населення сягає 342 дол., у Польщі — 2481 дол., тобто в 7,2 разу більше. Тож наші співгромадяни їдуть до Польщі, там вища зарплата, підприємства оснащені високотехнологічним обладнанням.
Економічний обмін товарами і людьми невигідний для України через слабкість переробної промисловості, підкреслює В. Власюк, адже 70% нашого експорту — сировина (залізна руда, металопрокат, феросплави, зерно). З країн ЄС іде готова продукція, вироблена з нашого експорту із суттєвою доданою вартістю.
Нам треба експортувати іншу продукцію й звертати увагу на робочу силу. За останні три роки кількість трудових мігрантів перевищила 1 млн 200 тис., цьогоріч може зрости до 5,7 млн. Експерти Інституту демографії зазначають, що 507 тис. українців виїхали до Польщі, 343 тис. — до Росії, 22 тис. — до Білорусі, 122 тис. — до Чехії.
В Європі говорять не про трудову міграцію, а про циркуляцію робочої сили. При циркуляції поляки їдуть до Британії, на їхнє місце приїжджають українці, які добре вміють працювати. Натомість наших співгромадян не замінили на покинутих підприємствах прибульці з інших країн.
Тож це не євроциркуляція, а українська евакуація. Економіка не може зростати, коли втрачається робоча сила. Мало знайдеться сміливців поселитися в Україні, коли паритет купівельної спроможності сягає 8200 дол. на людину, а у Польщі — 28383 дол.
Нашій країні варто прагнути не до сталого, а до надолужуючого зростання, як це було в Європі, зокрема Польщі, Східній Азії. Для цього треба змінити структуру матеріального виробництва, започаткувати політику сприяння появі й розвитку нових галузей із суттєвою доданою вартістю.
Україна може постачати на зовнішні ринки багато різноманітної продукції. Але необхідно активізувати інвестиційні процеси, паралельно використовувати методи цифрової економіки і здобутки нової технологічної революції.
У першу чергу скористаються досягненнями революції 4.0 країни, які мають розвинуту промисловість, констатує В. Власюк. Україна є частиною євроконтиненту, тож має брати участь у процесах розвитку нової євроіндустрії.
Варто пропонувати свою територію для розміщення європереробних підприємств. У нас дешева робоча сила та електроенергія (7 центів за кіловат), у сусідній Польщі працівники отримують набагато більше, за кіловат електрики платять 10 центів.
Актуальний для нас і продуктовий аутсорсінг. Можемо виготовляти якісне литво, підшипники, гідравлічні вузли, кабелі, гумові вироби, організувати складальне виробництво.
Україна інтегрується в ЄС, їй необхідно розвивати свою індустрію, не підлаштовуватися під сильніших партнерів. А Європі варто зрозуміти, що промислово розвинута Україна їй більше потрібна, аніж аграрна.
Олена КОСЕНКО
