Фінанси
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Квiтень 23, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 05 Вересень 2014 03:00

М'яка стагнація

Rate this item
(0 votes)

У ду­го­му ква­та­лі 2014 ро­ку за­галь­ний ВВП кра­їн євр­о­зо­ни так і не зу­мів про­де­мон­сту­ва­ти зрос­тан­ня, за­ли­шив­шись без змін пор­ів­ня­но з по­каз­ни­ка­ми пер­шо­го ква­та­лу. ЗМІ вже встиг­ли ох­рес­ти­ти цю ста­тис­ти­ку по­чат­ком єв­о­пей­ської стаг­на­ції.

Це ще не жах і не застій, вважають експерти і прогнозують, що економіка єврозони не буде зростати у найближчі часи, використовуючи термін «м’яка стагнація». Цифри свідчать: про глибоку стагнацію поки не йдеться. Дійсно, зростання економіки порівняно з І кварталом не відбулося. Це — факт. Але якщо порівнювати ІІ квартал цього року з аналогічним періодом 2013-го, то зростання є — 0,7%.


Це свідчить про те, що за підсумками поточного року прогнозне зростання економіки єврозони 0,7–1% залишається в силі. На початку року експерти були оптимістичнішими, говорили про 1,2–1,5%. Скептики передрікають 1%. Поки їхні прогнози справджуються.
Тож рік до року зростання економіки є, але у ІІ кварталі воно трохи гірше, ніж очікували економісти, які спочатку прогнозували надто велике зростання. У єврозоні була боргова криза, потім її економіка ніби з рецесії почала виходити. За логікою мало б бути зростання. Не вийшло. У І кварталі як для єврозони було суттєве економічне зростання. Зараз ключові її країни — Німеччина, Франція, Італія, що складають дві третини економіки, переживають свої сумні історії.
Італійська економіка повертається до рецесії, її ВВП у ІІ кварталі скоротився на 0,2%, у першому зменшився на 0,1%. Але експерти говорять, що ця рецесія не така страшна, як видається. І навіть відіграє свою позитивну роль. Посилить тиск на політиків, аби вони проводили необхідні для країни реформи. Італійська економіка має великі структурні проблеми. Вона складно зростає і падає.
Причому падає лише тоді, коли скорочуються держвитрати чи вибухають глобальні кризи й рецесії. Італійська економіка надто забюрократизована, в ній мало конкуренції, її складно рухати в будь-який бік. Закінчиться дія негативних факторів, припиниться скорочення держвитрат, затихне паніка з єврокризою й італійська економіка прийде у свій нормальний стан — нульового зростання, зауважують експерти.


Бо­льо­ві точ­ки
В Італії, Португалії, Ірландії, Іспанії, Греції не стало гірше, вони вибрались із кризи. Греція — з дуже глибокої, Італія — з м’якої. Але вихід із кризи не означає, що за цим настає період економічного зростання. Ці країни перейшли з категорії «все дуже погано» до «стабільно так собі». Коли задіяли програми скорочення держвитрат, аби заспокоїти інвесторів, негативний вплив на економіку зменшився.
Ризики поширення кризової зарази на фінансові, боргові ринки зійшли нанівець. Але фактори, які мають позитивний вплив на економіку, не матеріалізувались. В Італії, за висновками антимонопольного регулятора, багато корупції. Вона призводить до монополізації багатьох галузей, відсутність конкуренції негативно впливає на економічне зростання. Це — перша больова точка італійської економіки.
Друга — ринок праці. Рівень безробіття серед молоді сягає 50%. Коли в країні незрозумілі економічні перспективи, роботодавці не поспішають розширювати виробництво й наймати нових працівників, аби мати потім проблеми з їх соціальними виплатами і звільненням. Немобільність, негнучкість ринку праці стримує економічне зростання в Італії.
Нині молодий прем’єр-міністр Італії, політична сила якого отримала потужну перемогу на парламентських виборах, почав серйозну боротьбу за консолідацію влади. Це важко: в Італії за 20 років змінилося більше двадцяти урядів. В цій країні, як і в Україні, непросто переходити від декларацій про реформи до реальних економічних змін. Якщо їх не буде, на економічне зростання годі сподіватись.
У Франції, хоч як парадоксально, ситуація схожа з італійською. Там економіка теж надто зарегульована. Їй не вистачає ринкових драйверів для зростання. Попередній уряд Ф. Олланда намагався піднімати податки, домовлятися про підтримку з великими компаніями, пробував гратись у великомасштабний державний соціалізм. Це для економіки в складні часи було не дуже корисним.
Тож риторика Ф. Олланда змістилася за останні три квартали до ринкового світогляду, як тільки економіка країни перестала зростати кілька кварталів підряд. Ця держава, казали експерти, потребує чогось більшого для зростання — пожвавлення зовнішніх ринків чи політичних змін. Це підштовхнуло б упевненість бізнесу, і він би долучився до інвестування. Поки бізнес не хоче вкладати гроші у виробництво. Є чимало надлишкових виробничих потужностей, а причин для економічного буму немає.
Турбує французів і безробіття, яке сягає 10%. Новий міністр економіки обіцяв швидко його побороти. Франція залишається розвинутою державою з потужною економікою, але їй заважає розкол у правлячій Соцпартії. Пристрасті розгортаються й через політику жорсткої економії, деякі урядовці вважають її недоцільною, такою, що посилить економічну кризу.
Натомість найближчий партнер Франції — Німеччина своєї лінії не змінює. Уникаючи гучних заяв, наполягає на тому, що економити доведеться. Стабільність в Європі залежить від двох країн — Франції й Німеччини. Остання залишається в центрі уваги, проте Франція теж важлива. Це — союз двох. Європейська конкуренція базується на стабільності й економічній потужності цих держав.
Якщо Франція здригнеться й економічна нестабільність там поглибиться, це може стати катастрофою для всієї Європи. Нині ж президент Франції намагається компенсувати домашні проблеми активною позицією на міжнародній арені.


Чу­до, яко­го не бу­ло
Багато говорять про німецьке економічне чудо. Насправді, зауважують експерти, його ніколи не було. Німеччина геніально експлуатує країни, що розвиваються. ФРН успішно розвивалася на початку 2000-х на тлі зростання експорту, зокрема й завдяки вмілій роботі з профспілками, які не сприяли підвищенню зарплат у країні.
Проблеми в єврозоні були не тільки тому, що зарплати активно зростали на її південній периферії, а тому, що у ФРН вони майже не збільшувалися. Це призводило до суттєвого дисбалансу. Поступово ці фактори (експлуатація сусідів, стримування зарплат) щезають. Німецька економіка зменшилась на 2%, румунська — на 1%, польська зросла на 0,6%, балтійських країн — на 0,7%.
У серпні з грудня 2012 р. до рекордно низького рівня впала довіра інвесторів до Німеччини. Це великою мірою пов’язано з геополітичним напруженням, яке вже негативно вплинуло на економіку ФРН. Євро дешевшає щодо долара, падає німецький фондовий індекс.
Великобританія, яка не входить до єврозони, нарешті дочекалась економічного зростання — 0,8% у ІІ кварталі. Утім, її економіка відновлювалася надто повільно. Це, кажуть експерти, плата за помилки економічної політики, в якій робили акцент на бюджетній економії. До передкризового рівня не вдалося дотягнутись, в тому числі й за доходами на душу населення, хоча сектор послуг його подолав. Справи у машинобудівників, будівельників гірші, ніж у 2008 році.
У Британії прийшли до влади консерватори. Для них найулюбленіше заняття — урізати бюджетні витрати. Вони ухвалили амбітні програми бюджетної економії, зважаючи на великий держборг і скорочення бюджетних надходжень. Розраховували на те, що інвестори оцінять їхню турботу про скромність бюджетного дефіциту і вкладатимуть гроші в економіку. Проте ця логіка не спрацювала.
Економічна теорія говорить, що під час кризи зменшення бюджетних витрат призводить до падіння економіки. Так сталося і в Британії, кілька відсотків зі зростання ВВП забрало скорочення держвитрат. У підсумку економіка на два роки довше виповзала з кризи. Подібні помилки були допущені і у південноєвропейських країнах.
Приміром, Грецію замість долучення до структурних реформ примушували до максимального скорочення держвитрат, до урізання зарплат чиновникам, лікарям, учителям. У результаті грецька економіка впала, і у греків немає бажання далі терпіти структурні реформи, ділитися своїм вони не готові.
В Україні, підкреслюють експерти, бюджетний секвестр на виконання вимог МВФ збільшив глибину падіння економіки. При цьому немає впевненості в тому, що поліпшиться ситуація з держборгом. Якби була можливість залучити додаткове фінансування й не скорочувати витрат бюджету, а в кризовий період тримати їх на тому ж рівні, було б краще. Але такої можливості поки немає. Якщо вона буде вимальовуватися, треба за неї чіплятись.


Хо­ро­ші й проб­лем­ні но­ви­ни
Хороші новини надходять із США — плюс 4% ВВП, велика, розвинута економіка зростає. У І кварталі через погану погоду там усе різко впало. Бізнес вирішив не поповнювати своїх запасів на складах, очікував у ІІ кварталі добрати обертів. Передрікали зростання у ІІ кварталі на 1%, отримали 4%. Це — серйозний приріст економіки № 1 у світі. Є позитивні результати на фінансових ринках.
Хоча програма кількісного стимулювання (додаткового друкування доларів) скоротилась із 85 до 25 млрд. У Штатах зафіксовано перегрів на ринку акцій, який у будь-який момент може перетворитися на охолодження і зашкодити діловій активності.
Китайська економіка дещо уповільнилась, там відбулося чимало корпоративних дефолтів. Інвестиції гальмуються, як і зростання попиту, зокрема на сталь. Це негативно впливає на сировинні ринки. Виникають проблеми у компаній, які набрали боргів, сподіваючись на те, що економічне чудо буде вічним. Чуда немає, гроші треба віддавати.
Китайську економіку зрозуміти й спрогнозувати непросто, зазначають експерти. Великі інвестиції йдуть у будівництво інфраструктури, мостів, будинків. Це — кредити. Але всі розуміють, що будівельний бум не може довго тривати. Раніше на один кредитний долар можна було отримати долар зростання. Тепер треба більше 3 позичених доларів, аби мати зростання в економіці на 1 долар.
Фінансовий ринок Китаю теж складно зрозуміти. Фінансова система переважно сіра, тіньова, ніхто не знає реальної суми боргів муніципалітетів, держкомпаній. Спеціальні регулятори встановлюють низькі депозитні ставки — 0,5–1%. Тому люди й компанії змушені шукати інші фінансові продукти. Створюються не дуже прозорі фінансові фонди, діяльність яких мало хто розуміє.
Невідомий розмір боргового навантаження Піднебесної та її приватних компаній. Деякі експерти кажуть, що воно наближається до 100% ВВП. Офіційні цифри можуть бути занижені. Приватний сектор не бере участі у держпрограмах. Це — найбільш ринковий сегмент китайської економіки. Експертам важко спрогнозувати, коли фінансовий пузир лусне.
Україна дуже залежить від сировинних ринків. Якщо попит на сировину впаде, зокрема у Китаї, зменшиться наш експорт і надходження до бюджету.


Крах но­ва­цій
В Японії реформи перестають приносити плоди, їх стріли так і не змогли потрапити в ціль. Очікування від діяльності уряду були надто завищеними. В державі експерти фіксували не дуже приємну економічну ситуацію починаючи з 1990-х. Тоді луснув пузир на ринку землі. В 1997 р. вартість землі впала на 92%. Свого часу земля під імператорським палацом коштувала більше, ніж вся манхеттенська.
Коли в Японії луснув земельний пузир, вилізло багато проблем, які властиві післяпузирним економікам. Плюс погана демографічна ситуація — населення країни зменшується. Японська економіка несучасна. В ній є економіка великих міст, про яку всі знають і товарами якої користуються. Є досить відстала, корумпована, консервативна економіка невеликих містечок.
До того ж японська економіка пов’язана з олігархами, у ній відсутня конкуренція. Тому вона не дуже ефективна. В результаті дії негативних факторів почалися проблеми у банківській системі, позичальники неактивно повертали кредити. Крім того, в країні довго тривав період дефляції. Це дуже погано для фінансової системи, інвестицій. В державі 10 місяців немає економічного зростання, хоча й не було великого падіння. Японія живе за інерцією.
Кожен новий уряд прагнув зробити щось позитивне для зростання — розкочегарити інфляцію, залучити інвестиції. Але нічого не виходило. Останній уряд удався до агресивної монетарної політики. Йому повірили. Єна почала падати. Це, за задумом економістів, мало принести користь експортерам. Але виявилося, що за часи економічного застою експортери вивели більшість своїх потужностей за межі Японії.
Та й з енергоресурсами в країні не все гаразд. Тож ефект девальвації виявився не таким, на який розраховували. Один із найважливіших напрямків економіки — монетарна політика не дала належного ефекту. У сфері фіскальної політики надто великий сплеск держвитрат був нівельований підвищенням податків. У результаті цього в ІІ кварталі 2014 р. економіка скоротилася на 7%.
Структурних реформ у Японії поки немає, та й дадуть вони ефект у довгостроковій перспективі. Зараз економістів і японців огорнуло велике розчарування. Вони зрозуміли, що романтичні економічні ідеї необов’язково ефективні. Приклад Японії багато в чому кидатиме тінь на цікаві економічні ідеї.
Зараз Україна впливає на світову економіку, вона орієнтується на те, що відбувається в нашій країні. Навколо України склався нейтрально-негативний фон. Інвестори не поспішають до нашої країни, їх спиняє не тільки війна на наших теренах, а й ситуація у власних компаніях. Бюджетна економія не дуже допомагатиме вітчизняній економіці у ІІ півріччі, зауважують експерти.
Вони радять прискорювати реформи, брати гроші в борг, а не скорочувати бюджетні витрати. У червні бюджетний дефіцит зріс майже вдвічі — до понад 22 млрд грн. Це третина річного показника, затвердженого парламентом. Дефіцит — це незбалансованість доходів і видатків, він має покриватися позиками, зокрема й МВФ. Секвестр бюджету — спроба зменшити дефіцит кошторису. Дохідна частина має зрости завдяки збільшенню рентної плати від монополістів, які експлуатують корисні копалини, акцизів, податку на депозити.
Оле­на КО­СЕН­КО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».