Загиблі — представник Служби безпеки України Володимир Шкіра та боєць батальйону «Миротворець» Максим Сухенко.
«Нам тільки здається, що війна деcь далеко. Але це всього 500 кілометрів від Києва. На ній чужого горя не буває, а незнайомих людей об’єднує горе і пам’ять про своїх героїв», — переконаний голова правління Міжнародної асоціації дослідників фортифікації «Цитадель» Павло Нетесов.
Близько десяти батьків учнів та членів родин співробітників воюють нині в зоні АТО. В їх числі і батько десятикласниці Насті Сацюк — Григорій, боєць батальйону імені Героя України генерала Кульчицького (колишній Перший резервний батальйон Національної гвардії України, який Сергій Кульчицький сформував із бiйцiв самооборони Майдану). Цей батальйон одним із перших штурмував Слов’янськ.
На виставку Григорій Сацюк прийшов разом зі своїми бойовими друзями зі взводу — Олександром Бондарем та Олександром Грушевенком. Всі вони тимчасово мають відпочинок через чергову ротацію. І хоча вони всі з різних міст (Київ, Запоріжжя, Харків) та під час Майдану були у різних сотнях, а у довоєнному житті мали різні спеціальності — Григорій займався будівельним бізнесом, Олександр Бондар працював у «Надимгазпромі», а Олександр Грушевенко був співробітником карного розшуку, свій вибір вони зробили на користь боротьби за єдину незалежну Україну.
А учні ДХСШ імені Тараса Шевченка, серед яких є «діти війни» з Луганської та Донецької областей та анексованого Криму, у свою чергу, відправляють для бійців АТО листівки та малюнки, роблять для них обереги та збирають разом із дорослими кошти, на які закуповують для них спальники, предмети амуніції тощо.
Вікторія ІРПІНСЬКА