Цей швидкоплинний роман переростає у щирі почуття і народжує справжнє кохання.
Але не все так просто у житті. Пора закоханості минає і починається буденне життя — з його щоденними проблемами і випробовуваннями. На жаль, далеко не кожен може це витримати. Окрилена щастям дівчина була ладна летіти за ним на край світу. А льотчик...
Мине багато років, і одного разу, сидячи на березі Балтійського моря, він усвідомить, що колись власними руками зруйнував своє щастя... Адже втіливши майже всі мрії, він не зміг зберегти головного... Герой намагається все почати спочатку. Але чи не занадто пізно?
Ми йдемо до своєї мети. Здається, все краще ще попереду. Інколи не усвідомлюючи того, що оте найкраще зараз біля нас. А лише втративши дорогу людину, розуміємо, що це й було щастя.
Психологічна драма «Птаха» — це лірична і водночас драматична історія пілота і поетеси. Те, що відбувається на сцені, народжує чисті почуття і думки, зрозумілі кожному в усі часи, надихає співпереживати, змушує сміятись і плакати, сумувати і радіти.
Роль льотчика виконує відомий український актор Сергій Мельник. За багаторічну творчу діяльність він устиг створити чимало яскравих образів у різних театрах Києва. А цього разу йому вдалося по-новому розкрити грані свого творчого обдарування.
Із самого початку він завойовує глядацькі серця і немов стає добре знайомою, навіть близькою людиною. Поруч із Сергієм молода артистка Олександра Пульгуй, яка створила ліричний образ дівчини, що надовго запам’ятовується.
І хоча між акторами велика різниця у віці, їм удалося утворити такий гармонійний дует, так природно доповнити один одного, що ця різниця майже не відчувається.
Краще зрозуміти почуття героїв допомагають вірші Маргарити Черненко у виконанні Ірини Калашникової. Зі сцени звучать записи українських пісень, популярних у сімдесяті роки минулого сторіччя.
Саме вони допомагають відтворити атмосферу того часу, коли зароджувалися почуття героїв. Позаду персонажів відео з мінливим морським пейзажем, що немов уособлює наше невідоме майбутнє.
Спектакль спонукає до роздумів. Можливо, комусь із глядачів він допоможе подивитися на себе збоку, аби зрозуміти, наскільки важливо цінувати близьких людей, адже щире людське спілкування не замінять ніякі скарби.
Судячи з перших показів, нова вистава сподобалася глядачеві і має всі шанси надовго залишитися в репертуарі Арт-центру імені Івана Козловського. Залишається чекати нових постановок Ірини Калашникової, які напевне теж торкнуться душі та серця кожного, хто завітає на її спектаклі.

Еду­ард ОВ­ЧА­РЕН­КО,
фо­то на­да­но Арт-цен­тром 
ім. Іва­на Коз­лов­сько­го