Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 05 Серпень 2016 12:55

Серце майства назавжди залишилося у Києві

Rate this item
(0 votes)

Вік­тор Вас­не­цов на­ро­див­ся у Вят­ській гу­бер­нії в 1848 ро­ці в ро­ди­ні сіль­сько­го свя­ще­ни­ка Ми­хай­ла Ва­си­льо­ви­ча Вас­не­цо­ва. Спо­сіб жит­тя цієї ве­ли­кої ро­ди­ни, ско­рі­ше, на­га­ду­вав по­бут се­ля­ни­на-се­ред­ня­ка. У той же час це бу­ла ши­ро­ко осві­че­на сім’я. Ба­га­то чи­та­ли, ма­лю­ва­ли, пи­са­ли ак­ва­рел­лю. Тут от­ри­ма­ли пер­ше ви­знан­ня ху­дож­ні на­хи­ли жи­во­пис­ця.

Природно, що його першими замальовками стали сільські пейзажі і мешканці його рідного села.
Краса природи і життя у селянському середовищі, багатого на фольклор, у сім’ї релігійній і високо духовній, де праця була природною нормою, все це формувало юного Васнецова.

Він навчався в духовному училищі, потім вступив до духовної семінарії у Вятці. Треба зазначити, що в семінарії отримували широку класичну освіту — в той час викладали: математику, логіку, церковну архітектуру, латину, французьку й німецьку мови, літературу, поезію і віршування. Усе це — крім обов’язкових для майбутнього священика, дисциплін.
Ще юнаком Васнецов брав участь у декоруванні Вятського кафедрального собору, ілюстрував «Зібрання російських приказок» і написав свої перші картини: «Жниця», «БабаЧортиця», «Молочниця», які прихильно були прийняті глядачами.
У 1867 році Васнецов йде з останнього курсу семінарії і вступає до Петербурзької академії мистецтв. Починається новий етап у його житті. Навчався Васнецов у знаменитого педагога Чистякова, якого називали «спільний педагог», оскільки у нього вчилися в різний час майже всі видатні художники XIX— XX століть: Полєнов, Рєпін, Сєров, Врубель та інші. Заняття в Академії йшли успішно, в 1870 році Васнецов отримав Велику срібну медаль за учнівську роботу.
У наступні роки Васнецов виконав близько 200 ілюстрацій до «Народної абетки», «Солдатської абетки», «Російської абетки для дітей», ним були ілюстровані казки «Горбоконик», «Жарптиця» та інші.
Сучасники хвалили Васнецова як «типіста» — чудового художника, що вміє точно і яскраво висловити характер моделі. Малюнки Васнецова, виконані виразними і точними штрихами, мали великий успіх. Його листи «Книжковий крамар», «Хлопчик із сулією вина» на Всесвітній виставці у Лондоні 1874 року отримали бронзові медалі. Це був великий успіх для молодого художника.
Саме в цей час (кінець 70х років XIX століття) Васнецов на запрошення Рєпіна їде в Париж. У той час Париж був культурною столицею світу. Його міцний характер зміг увібрати все краще з паризького культурного виру, зробити висновки про тлінність усього щохвилинного і суєтного, а головне — зміцнитися у своїх переконаннях.
Наприкінці 1878 року Васнецов переїжджає жити і працювати до Москви. Тут була написана картина «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями», яка у 1880 році стала своєрідним маніфестом, що затверджував нові художні принципи в мистецтві.
Буквально відразу ж були написані «Килимлітак» і «Три царівни підземного царства», остання робота художника експонується у Київському національному музеї російського мистецтва. У цій картині автор знову повернувся до пошуків типу жіночої краси.
За проектами Васнецоваархітектора були побудовані каплиця над могилою Андрія Мамонтова (1892), власний будинок у третьому Троїцькому провулку в дусі терема. Федір Шаляпін писав: «Чудовий був у Віктора Васнецова будинок, ним самим збудований. Щось середнє між сучасною селянською хатою і древнім княжим теремом».
Одночасно з архітектурними проектами Васнецов не залишає роботу і над картинами. Ним були створені ескізи до «Богатирів», театральні ескізи, книжкові ілюстрації, написано безліч пейзажів.
У 1885 році сталася подія, яку Васнецов вважав головною у своєму житті. Йому було запропоновано виконати розпис щойно відбудованого Володимирського собору в Києві. Він узявся за цю роботу і присвятив їй 10 років, вклавши всю пристрасть і тривогу своєї душі.
Сильне враження справляє запрестольний образ Богоматері. Чудова фігура Богородиці з Христомнемовлям на руках, що виступає з мерехтливого золотого кольору у верхній половині анкерної апсиди, панувала над усім простором. Богоматір Васнецова стала одним із найулюбленіших образів відразу ж після освячення Володимирського собору. Репродукції з нього можна було зустріти в багатьох будинках у кінці XIX — початку XX століття.
Коли у серпні 1896 року ліси із собору були зняті, можна було вже скласти повне уявлення про роботу. Успіх васнецовських розписів був величезний. Їм була присвячена небувала за численністю література — дослідження, статті, замітки. У них автори бачили початок відродження сакрального мистецтва.
А ще Віктор Васнецов оформляв храми у Петербурзі, ГусьХрустальному, Варшаві. Але серце Майстра, за його ж визнанням, назавжди залишилося в Києві.
Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».