Як відомо, стислість — сестра таланту. Саме ці слова ідеально підходять до роману. На 122 сторінках твору розгортається глибока психологічна драма. І сюжет ніби розростається в ширину. Щось подібне можна побачити в трагедіях Вільяма Шекспіра.
Завдяки львівській перекладачці Марії Василишин ми можемо пишатися українськомовним перекладом роману, що є першим перекладом твору східнослов’янською мовою. Саме цей переклад і ліг в основу нової постановки.
А ідея перекласти роман мовою сцени належить акторові Володимиру Голосняку. Пан Володимир відомий широкому загалу глядачів як ведучий телевізійних програм, що виходили в ефір на Першому національному, телеканалі «ТЕТ», Новому каналі, телеканалі «Ера».
Він знімається в художніх та телевізійних фільмах, рекламних роликах, бере участь у дублюванні фільмів та інших творчих проектах. Проте мало кому відомо, що В. Голосняк закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І. КарпенкаКарого за спеціальністю акторське мистецтво, а свій творчий шлях починав у театрах Львова, ІваноФранківська та Коломиї. Актор давно мріяв зіграти у моновиставі. І ось нарешті цю мрію вдалося втілити у життя.
Художній керівник «Сузір’я» Олексій Кужельний сприйняв ідею постановки не відразу. Були побоювання, чи зможе актор втілити такий складний образ на сцені, також мав певні сумніви щодо обраного для спектаклю твору.
«Я не відчув там нічого, що мене б хвилювало. Але він (Володимир Голосняк) був настільки захоплений, це вже було на межі марення. Ще до початку репетицій він знав увесь текст напам’ять. Цей текст ним заволодів», — згадує пан Олексій.
Отож запал Володимира вирішив справу. По суті актор став співтворцем вистави. Він продумав усе до дрібниць. Навіть коробка із сірниками тут із довоєнним логотипом.
«Щоб бути переконливим, щоб бути правдивим на такій короткій відстані від глядача — 1,5–2 метри, тих засобів виразності, що застосовують на великій сцені, недостатньо. Тому багато речей доводилося змінювати в собі. Я змінив зачіску, ходив на уроки боксу. Шукав саме той бокс, що був після війни. Зараз бокс зовсім інший.
Моєму героєві необхідно вирішити, що потрібно зробити, коли тобі в житті вчинили зло. Що обрати — помсту чи прощення. Напевно, у житті це питання постає перед кожним із нас», — розповів актор.
В Україні є чимало чудових артистів, проте лише одиниці можуть самотужки годину, а то й дві утримувати увагу глядача. Очевидно, це вдається і Володимиру. З перших же хвилин вистави він захоплює присутніх у залі в полон і не відпускає їх до кінця дійства.
Складається враження, що ти перебуваєш не в театрі, а поблизу боксерського рингу, переживаєш разом із персонажем усі його злети та падіння, радієш його успіхам, засмучуєшся через його невдачі.
Проте, чи схвалювати рішення героя, як вчинити зі своїм кривдником, кожен вирішує сам. А ще нова вистава змусить замислитися над тим, чим усім нам дорога Батьківщина і в чому полягає звичайне сімейне щастя.
Едуард ОВЧАРЕНКО