Городничий Антон Антонович СквознякДмухановський дізнається, що до їхнього повітового містечка з перевіркою їде ревізор. За перевіряючого помилково сприйняли чиновника з Петербурга Івана Хлестакова, який насправді програвся в карти і змушений залишатися в містечку.
Городничий запрошує Хлестакова до себе в гості і разом з іншими чиновниками, які доволі частенько беруть хабарі або займаються казнокрадством, усіляко улещує його та підкупає. Взявши гроші, псевдоревізор поспішає додому. А вже після його від’їзду з’ясовується правда, і з’являється справжній ревізор із Петербурга, який кличе Городничого до себе.
Кожну роль у виставі виконує лише один актор, і в нього немає дублерів. За словами режисерапостановника, «Актор у ролі — це визначення персонажа через природу самого виконавця, а загалом — рішення всієї постановки. Крім того, актори, які не мають заміни, більш загартовані й зібрані, адже вони відчувають свою вагомість у виставі та відповідальність перед колективом. За багато років режисерської практики я переконався, що головне, як кажуть інженери, створити рівноправну конструкцію. Це ансамбль, коли незамінним є кожен, і він відчуває свою нішу — поле діяльності у виставі. Це добре спрацьовує, і глядач не спостерігає за конкретним актором, а дивиться виставу як виняткову історію».
Один із таких «незамінних» у виставі — Дмитро Ступка, який виконує роль Хлестакова (актор Національного театру ім. Івана Франка, запрошений на цю роль. До речі, десять років тому її грав його батько — Остап Ступка).
«Мій Хлестаков — енергійний хлопець. Він їхав додому, і в нього трапилися незвичайні події. Потрапив у незвичайне місто, а його переплутали з начальством зі столиці і приймають, як високопосадовця... Піддавшись азарту молодості, Хлестаков просто входить у кураж і починає грати в цю гру, яку затіялинафантазували собі жителі провінційного містечка. Закохався в Марію Антонівну він посправжньому, проте знав, що їхня зустріч перша й остання, адже він не повернеться — люди не сприймуть його як людину без високої посади», — розповів Дмитро в одному з інтерв’ю про свого персонажа.
Яскраві образи у виставі створили: заслужений діяч мистецтв України Максим Михайліченко (Антон Антонович СквознякДмухановський), Іоланта Пилипенко (Ганна Андріївна), Дар’я Петрожицька (Марія Антонівна), заслужений артист України Олександр Вілков (Амос Федорович ЛяпкінТяпкін), а Олена Гончарова виконує чоловічу роль — Петра Івановича Бобчинського.
Є у спектаклі чимало «цікавинок», які надовго запам’ятаються глядачеві. Приміром, коли Хлестаков грає на більярді яблуками, чи коли знайомиться з дружиною та дочкою Городничого в лазні.
Сцена мовчання наприкінці вистави замінена на молитву. Такий фінал вселяє надію. Вистава моделює життя — персонажам вдасться позбутися своїх вад, а врешті почне «одужувати» і наше хворе суспільство.
Едуард ОВЧАРЕНКО