Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Серпень 03, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 15 Сiчень 2016 19:21

Часи великих сподівань

Rate this item
(0 votes)

Лю­ди­ні влас­ти­во зав­жди спо­ді­ва­ти­ся на кра­ще. Без на­дії жит­тя не­мож­ли­ве як для окре­мої осо­бис­то­сті, так і для су­спіль­ства в ці­ло­му. Зна­ко­вим пе­ріо­дом для на­шо­го су­спіль­ства бу­ло на­стан­ня «хру­щов­ської від­ли­ги», ко­ли май­же всі від­чу­ли лег­кий по­дих сво­бо­ди як під­твер­джен­ня спо­ді­вань на кра­ще май­бут­нє. Цьо­му пе­ріо­ду й при­свя­че­на ху­дож­ня ви­став­ка «Ве­ли­кі спо­ді­ван­ня. Мис­тец­тво Ук­раї­ни кін­ця 50—60-х ро­ків», пред­став­ле­на у ви­став­ко­вих за­лах «Хліб­ні» На­ціо­наль­но­го за­по­від­ни­ка «Со­фія Ки­їв­ська».

Прикметою тих часів у масштабах країни і міста стало масове будівництво нових житлових мікрорайонів. Багато сімей очікували покращення житлових умов. Тема великого будівництва, наочно проілюстрована проектами експериментального житлового масиву Дарниця, знайшла відображення в мистецтві таких майстрів живопису, як В. Беляк, В. Гайдук, Г. Сокиринський. У Києві, територія якого в післявоєнні роки значно розширилася, відбулося відкриття першої лінії метрополітену, що покращило сполучення між районами. Ця знакова подія відображена у графічних проектах станцій «Дніпро», «Університет», «Вокзальна» з фондів Національного заповідника «Софія Киіївська».

Образотворче мистецтво набуло рис відкритості. У ньому запанувала вивільнена індивідуальна творча думка, поглибилися контакти зі світовою та забороненою раніше власною спадщиною. Яскравим підтвердженням повернення до традицій національного модернізму є представлена станкова кераміка «софійської гончарні» Н. Федорової (Г. Севрук, О. Шарай, О. Железняк). Дихання свободи позначилось і на творах художників — представників офіційного мистецтва, стилістика яких значно змінилася під впливом віянь часу (С. Григор’єв, Т. Яблонська).
Метод соцреалізму у творчості багатьох митців немовби відійшов на другий план, поступаючись пошукам нових лаконічних форм, застосуванню нової художньої мови: широких площин яскравого локального кольору, сміливих композиційних рішень. Замість пафосних жанрових тематичних картин художники почали створювати більш камерні роботи, що відображали реальне життя, відомі міські краєвиди (Г. Григор’єва, Є. Волобуєв, О. Захарчук, Ю. Хіміч), без прикрас і парадності писали портрети не ідеологічно міфологізованих героїв, а людей свого кола — друзівхудожників, артистів, мистецтвознавців (А. Файнерман — портрети Л. Івківської, Л. Енгібарова, Г. Коваленко та М. Каменського; Т. Яблонська — портрети дочки Олі, М. Вайнштейн — портрет О. Агамян).
Творчо і швидко на стилістичні зміни реагували найбільш мобільні різновиди мистецтва — плакат та естамп (О. Губарєв, К. Кудряшова) і пластика малих форм (В. Щербина, О. Рапай, О. Жникруп). Представлені в експозиції численні твори, надані як музеями, так і приватними зібраннями, надають розгорнуту панораму епохи, нагадують про цікавий і плідний період історії українського мистецтва.
Ніна МАКСИМОВА

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».