Напередодні міланської зустрічі 16 жовтня 2014 року Белград із нагоди 70-річчя звільнення від німецьких нацистів відвідав президент Росії Володимир Путін. Візит був цікавий із точки зору реанімації проекту побудови газопроводу «Південний потік» в обхід території України. Сербія у цьому проекті займає особливе місце та виступає проти пов’язування питання своїх переговорів про вступ до Євросоюзу із запровадженням із сербського боку санкцій проти Росії.
Крім того, за результатом недавніх парламентських виборів у Болгарії перспективи участі цієї країни у реалізації проекту «Південний потік» також залежать від ходу створення нової урядової коаліції. Однак поки що, на жаль, позиція балканських країн щодо цього проекту не є твердою та однозначною, а можливості впливу Євросоюзу на них теж обмежені. Насамперед тому, що Європейська комісія Жозе Баррозу поступово передає повноваження новому складу Європейської комісії на чолі з Жан-Клодом Юнкером, і ця перезміна — не найкращий час для складних переговорів.
Утім, Євросоюз і передусім Німеччина досить наполегливо домагаються принаймні тимчасового врегулювання українсько-російської газової суперечки. Одним із варіантів цього є досягнення тимчасової домовленості про ціну на газ, яка буде актуальною у зимовий опалювальний період та діятиме на час до завершення розгляду конфлікту Стокгольмським арбітражним судом.
Форс-мажорні надзвичайні обставини вимагають такого способу врегулювання конфлікту, який давно вийшов за правові межі. Частина експертів вважає, що зривом транзиту територією України «Газпром» намагається перекласти на Україну відповідальність за власні проблеми з видобутком на ключових газових родовищах у Ямбурзі та Надимі, особливо в умовах початку побудови газопроводу до Китаю.
За цих обставин газопровід «Південний потік» більше нагадує геополітичну гру ва-банк, адже попри однозначне рішення попереднього складу Європейської комісії щодо заборони реалізації цього проекту країнам — членам Євросоюзу не можна виключати його реанімацію проросійським лобі нового складу Європейського парламенту. Особливо якщо взимку 2015 року будуть проблеми з транзитом російського газу до Європи.
Не менше проблем залишається з дотриманням російською стороною умов Мінських домовленостей щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Тож на дипломатичному фронті роботи вистачить ще не на один місяць.
Андрій МАРТИНОВ