Суспільство
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 17 Жовтень 2014 03:00

Антикорупційне законодавство: перемога чи чергове роздоріжжя?

Rate this item
(1 Vote)

Вер­хов­на Ра­да Ук­раї­ни сьо­мо­го скли­кан­ня «до­жи­ває» остан­ні дні. До по­за­чер­го­вих пар­ла­мент­ських ви­бо­рів за­ли­ши­ло­ся тро­хи біль­ше тиж­ня, від­так, згід­но з ка­лен­дар­ним пла­ном, пле­нар­не за­сі­дан­ня від 14 жовт­ня ма­ло би ста­ти остан­нім для чин­но­го де­пу­тат­сько­го кор­пу­су. При­най­мні, до дня го­ло­су­ван­ня.

Втім, враховуючи пристрасті, котрі розгорілися перед парламентським приміщенням на Покрову, спікер Олександр Турчинов, дочасно закриваючи пленарне засідання, припустив, що його колеги зберуться під куполом ще раз. За будь-яких обставин чинний склад Верховної Ради відходить в історію так само, як і працював, — зі скандалами і в політичних конвульсіях.
Однак слід визнати, що кілька останніх пленарних засідань Верховної Ради сьомого скликання усе ж таки позначилися певним оптимізмом. Місяць тому депутати ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, а також ухвалили закон про очищення влади, більше відомий у народі як люстраційний.
Показово, що саме цими днями Президент Петро Порошенко підписав цей документ і він був опублікований. Певний символізм — у тому, що слідом за люстраційним законом світ побачили інші важливі документи — так званий антикорупційний пакет.


Перш ніж аналізувати ухвалені цього вівторка парламентом закони, варто наголосити, що більшість (якщо не всі!) суспільно найважливіших законодавчих актів вдається протягувати виключно під тиском вуличних зібрань.
Вулична «фракція» перебувала під стінами Верховної Ради й минулого вівторка, коли депутати розглянули антикорупційний пакет у першому читанні. Тоді громадські активісти принесли під парламент кілька десятків відер із помідорами, котрими погрожували закидати своїх обранців, якби ті відмовилися включитися в боротьбу з корупцією.
Ну а нинішній вівторок перевершив усі попередні акції. Щоправда, безлади почалися вже після успішного голосування за антикорупційні документи. Провокації було підлаштовано під невдалі спроби внести до порядку денного питання про визнання Української повстанської армії. Найактивніші виконавці безладів були затримані доволі оперативно. Проте щодо організаторів цього явного політичного замовлення ще залишається безліч питань. І, враховуючи «плідне» слідство щодо майданних подій минулої зими, в Україні все менше оптимістів, котрі сподіваються, що й нинішні сценаристи надуманих безладів будуть викриті.
Але повернемося до антикорупційного пакета. Взагалі, з корупцією в Україні борються давно, можна навіть сказати — завжди. Але здебільшого тільки на словах. В результаті Україна уже кілька років посідає третє місце в Європі (!) за рівнем корумпованості.
Скептиків, котрі не надто вірять у те, що ситуація почне кардинально змінюватися саме тепер, не бракує. Лунають закиди на зразок: нині війну корупції знову оголошують ті, хто сам не проти «нагрітися» на тих чи інших схемах... Звісно, бодай частково подібні сумніви мають право на життя. Хоча, за словами Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, до роботи над ухваленими щойно законами були залучені десятки світових експертів. Вони буцімто разом із представниками уряду та президентської канцелярії працювали п’ять місяців (!) над тим, щоб усе ж таки здолати корупційного монстра в Україні.
Ще більш вражаючі цифри навів голова парламентського Комітету з питань боротьби з корупцією Віктор Чумак. Він запевняє: у громадській раді цього комітету уже два роки працюють представники 36 громадських організацій. Фактично з першого дня роботи такої громадської ради і розпочалася робота над розробкою антикорупційних документів. І саме ці напрацювання вже цієї весни лягли в основу тієї роботи, про яку згадував Прем’єр-міністр.
Попри весь скепсис багатьох наших громадян варто визнати: проблеми, які насуваються на вітчизняних корупціонерів, доволі серйозні. Наприклад, закон про запобігання корупції вводить особливу процедуру декларування доходів і витрат усіх чиновників найвищої категорії. А ще — процедуру перевірки відповідності цих даних стилю життя.
Високопосадовці будуть змушені декларувати майно, готівку, дорогоцінності... Передбачається, що моніторитимуть і перевірятимуть надану інформацію спеціально навчені люди.
Інший ухвалений документ із доволі громіздкою назвою — «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» змушує розкривати інформацію про нерухому власність усіх фізичних осіб, зокрема й високопосадовців та членів їхніх родин. Також передбачено оприлюднення інформації про реальних власників — суб’єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих в Україні.
За задумом авторів законопроекту, це зроблено для того, щоб країна довідалася імена своїх героїв (чи «героїв»?) і якось спробувала розібратися: звідки ж у чиновників мільйонні статки? Щоправда, у процесі доопрацювання деякі норми нового антикорупційного законодавства було, як нині модно говорити, вихолощено. Принаймні, в тому розділі, який стосується нерухомого майна сильних світу цього.
На жаль, може статися так, що відкриття реєстрів знову перетвориться на формальність. Експерти зауважують, що на даний момент такий реєстр є фактично порожнім. Там є лише поточні реєстрації — новозбудовані об’єкти та ті, які відчужувалися протягом кількох останніх років. А от те, що було «надбано непосильною працею», скажімо, 5–10 років тому, досі залишається в тіні. І щоб змінити такий стан справ, потрібна неабияка енергія від тих-таки українських чиновників, якої прості громадяни можуть і не дочекатися...
Є й низка інших неузгодженостей, на які звертають увагу скептики. Приміром, депутат Сергій Терьохін не розуміє, як компанії, акції яких котируються на біржі, мають розкривати своїх справжніх власників, якщо персоніфікувати їх можна суто за рішенням суду.
Не враховано також можливість реєстрації майна на далеких родичів. Депутат Сергій Пашинський вказує на відсутність такої статті, як шахрайство з фінансовими ресурсами. Утім, антикорупційний пакет зобов’язує проводити фінансовий моніторинг будь-яких розрахунків (як готівкових, так і безготівкових) високопосадовців та членів їхніх родин.
Чи не найбільше уваги у спостерігачів викликав Закон «Про Національне антикорупційне бюро». Хоча б тому, що в процесі доопрацювання він змінив не тільки свої окремі норми, а й назву (попервах документ іменувався «Про систему спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції»).
Звісно, це — не єдина метаморфоза, через яку пройшов документ. За словами уже згадуваного голови парламентського Комітету з питань боротьби з корупцією Віктора Чумака, всього комітет врахував понад півсотні поправок із запропонованих 176.
Але про них — трішки нижче. Спершу варто сказати що те, як саме пропонується формувати Національне антикорупційне бюро. Отже, за твердженням Віктора Чумака, все буде максимально прозоро. Чесність антикорупціонерів мають гарантувати серйозна система професійного відбору, потужний соціальний захист, високий моральний та суспільний авторитет, а також проходження щопівроку перевірки на добропорядність — провокування хабара.
Процедура призначення голови Антикорупційного бюро також, на вигляд, відбуватиметься чесно: конкурсна комісія з трьох представників Президента, трьох — Верховної Ради і трьох — Кабінету Міністрів має відібрати трьох претендентів на голову новоствореного органу. Далі з цими трьома претендентами проводитиметься співбесіда у прямому ефірі (!) і обраний подається на затвердження Президентові, котрий не матиме права вето.
На перший погляд усе надзвичайно демократично. Але, скажімо, уже згадуваний Сергій Терьохін говорить про те, що ідея полягала в тому, щоб створити абсолютно незалежний орган. А в сучасних умовах може статися так, що бюро сформують Президент, пропрезидентська більшість та пропрезидентський уряд... Зауваження далеко не бездоганні, враховуючи хоч би той факт, що більшість чинного складу Кабміну балотується до ВР зовсім не під президентськими прапорами.
А тепер саме час уважніше придивитися до найсуттєвіших поправок. Зокрема, через поправку депутата Сергія Власенка дозвіл на проведення виїмки документів та інших процесуальних дій Національне антикорупційне бюро зможе отримати лише на підставі рішення суду. В попередній редакції закону такі дії могли виконуватися всього на підставі письмової вимоги директора бюро або його заступника, які погоджені у прокурора.
Чимало експертів підкреслюють, що така поправка неабияк заважатиме проводити слідчі дії, враховуючи нинішній стан української судової системи. З іншого боку (і на цьому особливо наголошує автор поправки), відсутність судового рішення для проведення виїмки документів і слідчих дій може призвести до перевищення повноважень бюро.
Разом із тим інша поправка, яка також була підтримана, дещо перестраховує від того, що, затягуючи судом перевірку, потенційні корупціонери можуть знищити докази. «У разі загрози знищення, приховування або втрати предметів чи документів, які можуть бути використані в розкритті та досудовому розслідуванні кримінального правопорушення, на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення, а також вилучати предмети і документи», — йдеться в ухваленому «запобіжнику».
Інша суттєва частина поправок стосується більш жорсткого контролю над директором Національного антикорупційного бюро. За словами Віктора Чумака, до законопроекту було внесено дуже важливу зміну — жорсткіші кваліфікаційні вимоги до кандидатів на посаду директора бюро. А ще — відповідно до закону працівники Антикорупційного бюро повинні пройти перевірку згідно із законом про очищення влади. Хоча норму про обов’язкову перевірку на детекторі брехні в останній редакції закону викреслили.
Що стосується завдань та повноважень Антикорупційного бюро, то вони виписані так. Гранична чисельність бюро — 700 осіб, у тому числі не більше 200 — начальницького складу. Бюро ділитиметься на сім територіальних управлінь: Львівське, Хмельницьке, Миколаївське, Мелітопольське, Полтавське, Донецьке та Київське.
Цікаві метаморфози сталися з документом і в частині нарахування потенційної зарплати працівникам Антикорупційного бюро. Так, до внесення поправок до закону пропонувалося, що оклад слідчого становитиме приблизно 18 тисяч гривень. Директор бюро претендував приблизно на 60 тисяч, а його перший заступник — на 49 тисяч гривень.
Однак остаточний варіант закону в другому читанні ухвалили з поправкою нардепів Павленка та Пашинського, котра чітко визначає тарифну сітку зарплати працівників бюро. Тобто які зарплати будуть отримувати працівники Антикорупційного бюро, зараз невідомо. Як і те — чи виникне кадровий ажіотаж при влаштуванні на нову роботу...
Ще одна норма закону вказує на те, що директором Національного антикорупційного бюро може бути громадянин України, який має вищу освіту, зі стажем роботи за фахом не менше 10 років та досвідом роботи на керівних посадах не менше п’яти. Також обов’язкова вимога — володіння державною мовою.
При цьому окремо зазначено, що директором бюро не може бути людина, що впродовж двох років до подання заяви на участь у конкурсі на зайняття цієї посади входила до складу керівних органів політичної партії або перебувала у трудових чи інших договірних відносинах із політичною партією. Також не може бути директором особа, що не пройшла люстрації.
Директор бюро призначається строком на сім років. Одна і та ж особа не може обіймати цю посаду двічі поспіль. Окрім того, директор бюро може бути звільненим достроково Президентом України за наявності наступних підстав: за власним бажанням, при досягненні 65-річного віку, за станом здоров’я, у разі рішення суду про його недієздатність або обвинувального вироку суду, втрати громадянства України.
Також директор бюро втрачає посаду у разі висловлення йому недовіри більшістю Верховної Ради (226 голосів). Для порушення цього питання потрібно зібрати щонайменше 150 депутатських підписів.
Керівник Національного антикорупційного бюро отримує право самостійно призначати своїх заступників та керівників регіональних управлінь. Також він має право бути присутнім на засіданнях Верховної Ради, її комітетів, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій, а також брати участь із правом дорадчого голосу у засіданнях Кабінету Міністрів.
Згідно з нормами нового закону Антикорупційне бюро матиме право заводити справи на підозрюваних у корупції, провадити слідчі дії, витребувати від правоохоронних органів та органів влади оперативні матеріали та кримінальні провадження, що стосуються кримінальних правопорушень, та іншу необхідну інформацію, у тому числі відомості про майно, доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру посадових осіб.
На підставі відповідного рішення суду та письмової вимоги директора Національного антикорупційного бюро та його заступника — отримувати від банків, фінансових та інших установ, підприємств та організацій незалежно від форми власності інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, угоди фізичних та юридичних осіб.
Контроль за Національним антикорупційним бюро і дотриманням ним законів здійснює генеральний прокурор та уповноважені ним прокурори. І ще одна цікава деталь: при Національному антикорупційному бюро утворюється Рада громадського контролю у складі 15 осіб. Формуватися вона має на засадах відкритого та прозорого конкурсу.
Отож тепер українському суспільству залишається сподіватися на те, що нове антикорупційне законодавство не перетвориться на чергову фікцію. На жаль, у сучасних умовах так уже бувало і не раз. Але ж час уже нарешті довести, що Українська держава — нічим не гірша за решту європейських. І їй цілком до снаги подолати свої хвороби. Нівіть ті, котрі багато хто роками вважає невиліковними...
Ярослав ГАЛАТА 

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».