На восьмий день немовля було принесене до храму для єврейського обряду обрізання і саме тоді було оголошено Його ім’я. Ісус (грец. форма Іесус від євр. імені Йешуа — пізніша форма від Йехошуа або Йошуа) — означає «Господь — спасіння».
Крім того, на новорічні свята у православних випадає передріздвяний піст, що змушує їх уникати традиційного в новорічну ніч застілля.
Однак за вченням святих отців головне — не дата, а те, щоб Христос народився в серці віруючого. Тому, готуючись до Різдва Христового, в першу чергу слід підготувати свої серця — помиритися зі своїми ближніми, пробачити образи, повернути борги — зробити все, щоб із чистим серцем перед Богом і людьми відзначити свято.
Як уже було сказано, за традицією святу народження Спасителя передує піст, який у західній церкві називається Адвент (від латинського слова adventus, що означає «прихід»). Він починається в неділю за чотири тижні до свята. Це час приготування до святкування Різдва і роздумів про майбутнє друге пришестя Ісуса Христа.
Чотири тижні до Різдва Христового символізують чотири тисячоліття, коли людство за часів Старого Завіту чекало народження Месії. Кожен тиждень символізує одне тисячоліття. У церкві читаються відповідні тексти літургії, що нагадують віруючим про тодішні події і пророцтва.
А вже остання частина Різдвяного посту від 17го до 25 грудня безпосередньо спрямовує віруючих на роздуми про подію народження Спасителя і очікування Його другого пришестя. Цей період повинен нагадувати про те, що людство перебуває в часі від Господньої жертви і до другого Його пришестя.
Оскільки в перший раз Господь прийшов у тілі, применшуючи Себе і не скориставшись тією славою Божою, яку мав від Отця, щоб послужити і відкупити людей від гріха, дати спасіння, то вдруге Він обіцяв, що прийде у славі БогаОтця і буде Він світ судити.
Різдвяний піст існує не тільки для того, щоб утримуватися від будьяких гучних розваг або обмежувати себе в тій чи іншій їжі. Важливо, щоб кожен християнин у цей період більше заглиблювався в себе, переосмислював свій духовний стан і більш відповідально ставився до Божих таїнств, таких як сповідь і причастя.
Необхідно підготуватися до свята Різдва духовно, щоб в урочистий день, коли всі сядуть за святкові столи, віруючі могли відчути народження Христа у своєму серці — доброту, прощення гріхів, милосердя і любов до ближніх.
Як святкують
Різдво Христове
в католицькій родині
Напередодні, 24 грудня ввечері, приготовляють Вегілію — різдвяну святу вечерю, яка традиційно складається з 12 страв, що символізують 12 місяців минулого року, за які приносять Богу подяку, і 12 місяців майбутнього року, які віддають у руки Христа з проханням про благословення.
Після сходження першої зірки сім’я сідає за різдвяний стіл, на який обов’язково кладеться облатка — спечений без дріжджів прісний хліб. Облатка кладеться на тарілку, в яку спочатку поміщається сіно, що, у свою чергу, покривається білим матеріалом. Облатка — це символ Ісуса Христа, який народився у Віфліємі і був покладений на сіно в ясла, бо в гостинному дворі Йому не знайшлося місця.
Коли збирається вся родина, батько бере в руки Святе Євангеліє і читає фрагмент, де розповідається про народження Ісуса Христа. Після благословення облатки кожен член сім’ї передає її іншому, відламуючи шматочок. При цьому просять один в одного пробачення, даруючи один одному мир.
У цей святковий вечір на столі ставиться завжди на одну тарілку більше. Зайва тарілка символізує те, що Марія та Йосип не знайшли притулку в готелі і дитя змушене було народитися в хліві. Тому зайвий посуд висловлює готовність сім’ї прийняти подорожнього, того, хто з якихнебудь причин не знайшов собі місця в домі за святковим столом або обставини змусили його перебувати в чужій стороні.
Після вечері вся сім’я йде в костел, де правиться свята служба (Пастерка). У вігілійний вечір служба проходить пізніше. Зазвичай вона правиться о 6–7 годині вечора. Але цього разу — о 10–12 годині ночі.
Під час служби в ясла кладеться фігурка дитяти, що символізує народження Ісуса Христа. І з цього моменту починається вже різдвяний період свята.
За традицією на Різдво прийнято бажати один одному добра і миру. Особливо це важливо сьогодні в наш бурхливий час, коли в країні йде війна. Тому стало новою традицією молитися за мир в Україні. Побажаємо ж один одному миру, добра і процвітання!

Укрінформ