А найбільше критики викликав пункт комюніке про те, що сторони «вважають за необхідне інкорпорувати «формулу Штайнмаєра» в українське законодавство».
Натомість чи не найголовніший плюс — це те, що Володимир Зеленський зміг особисто позбутись ілюзій щодо свого російського колеги. Всі зауважили і пригнічений стан самого Путіна, чого раніше не помічали.
Звісно, нинішню зустріч у «нормандському форматі» обговорюватимуть ще дуже довго і, треба так розуміти, у процесі такого обговорення спливатимуть нові подробиці, поки що приховані від широкого загалу. А поки що впадає в очі кілька доволі промовистих нюансів, про які ми сьогодні й поговоримо.
Як «слуги» хочуть змінити Закон про особливий статус Донбасу?
Уже вчора Верховна Рада мала голосувати за поправку до цього документа. Відповідний проєкт напередодні зареєстрували лідер пропрезидентської партії Олександр Корнієнко та керівник партійної фракції Давид Арахамія.
Як повідомив пан Арахамія, зараз ідеться лише про продовження дії закону ще на рік — до 31 грудня 2020-го. Він закликав опонентів утриматися від маніпуляцій, оскільки у законі лише буде замінено одну цифру на іншу: «Доповідаю суть нашого законопроєкту: в першій статті існуючого закону про особливий статус змінюється 2019-й рік на 2020. Прошу утримуватися від маніпуляцій».
Але в тім-то й суть, що Президент Володимир Зеленський до появи у парламенті згаданого проєкту поправок уже анонсував таку пролонгацію. І після завершення саміту «нормандської четвірки» він також сказав, що Верховна Рада вноситиме зміни до цього закону або й ухвалить новий документ.
«Сторони висловили зацікавленість у досягненні домовленості в рамках «нормандського формату» та Тристоронньої контактної групи щодо всіх правових аспектів особливостей місцевого самоврядування окремих районів Донецької та Луганської областей та інкорпорування «формули Штайнмаєра», — говорив Зеленський у Парижі.
А ця формула, нагадаємо, передбачає проведення виборів на неконтрольованих територіях, а визнання їх Центральною виборчою комісією — лише після підтвердження демократичності волевиявлення міжнародними організаціями і встановлення контролю України над україно-російським кордоном.
Тому-то саме ці плани й непокоять опонентів Президента Зеленського. Зокрема, депутат від фракції «Європейська солідарність» Микола Княжицький переконаний, що Володимир Зеленський узяв міжнародні зобов’язання закріпити особливий статус ОРДЛО на постійній основі, що може призвести до створення автономії, а також імплементувати «формулу Штайнмаєра» у національне законодавство.
«А це вже — політична інтеграція ОРДЛО без безпекового варіанта», — підкреслює депутат, нагадуючи, що саме такі зобов’язання зафіксовані у комюніке за підсумками саміту.
Натомість в Офісі Президента, звісно ж, заперечують будь-яку можливість ризиків. Так, заступник керівника ОП Кирило Тимошенко повідомив, що робота над оновленням Закону про особливий статус ОРДЛО лише починається і найближчим часом відбудуться консультації всередині команди Президента. Він також наголосив, що українська влада стоїть на тому, що спочатку має бути безпековий фактор, а вже потім — політичний.
«Можливо, у новому проєкті треба це по-іншому прописати. У тому числі стосовно виборів. Ми можемо говорити про особливості самоврядування на тих територіях.
Щодо постійного статусу для Донбасу, то для цього потрібно вносити зміни до Конституції. Однак децентралізація не передбачає ніякого особливого статусу для жодного регіону України. Тому про закріплення в Конституції особливого статусу Донбасу не йдеться», — наголошує Кирило Тимошенко.
На запитання про те, коли можуть відбутися вибори на території ОРДЛО, один із керівників Офісу Президента сказав, що це залежатиме від позиції Росії: «Наше розуміння — спочатку треба виконати безпековий фактор. Але є протилежні позиції у російської сторони. Тому треба спочатку досягти домовленостей у цьому питанні».
Що означає особливий статус
Взагалі закон, повна назва якого доволі громіздка — «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», — був ухвалений ще у вересні 2014 року як тимчасовий. Наступного року Верховна Рада вносила до нього зміни. Двічі парламент продовжував дію закону — у жовтні 2017-го та у жовтні 2018-го.
Спочатку документ передбачав швидке проведення місцевих виборів в окремих районах Донбасу. Але вже у 2015-му до нього додали окрему статтю 10, згідно з якою вибори можуть відбутися лише після виведення з неконтрольованих Києвом територій Донбасу всіх незаконних формувань, техніки та бойовиків. Також у документі передбачили деякі умови з міжнародного контролю за цими виборами, які мають відбутися за українськими законами.
Особливий статус передбачає надання широких повноважень місцевим органам влади, зокрема створювати народну міліцію. Окрім того, закон передбачає особливий порядок призначення суддів та правоохоронців та підписання з урядом окремої угоди про економічний розвиток районів Донбасу. І чи не найголовніше: закон установлює амністію учасникам подій на Донбасі, які не вчинили тяжких злочинів.
Втім, доки в Києві триває дискусія стосовно того, як дія цього (чи нового?) документа пролонгуватиметься в майбутньому, ватажок так званої «ДНР» Денис Пушилін звинуватив українську владу в «перекрученні» тексту підписаного у Парижі комюніке. Через це, заявив він, обмін полоненими і встановлення перемир’я на Донбасі неможливе.
Він твердить, буцімто сторони домовлялися, що обговорюватимуть «усі правові аспекти особливого статусу Донбасу», що й було зафіксовано в підсумковому документі. А в українській версії трактування йдеться, що сторони домовились обговорювати всі правові аспекти саме згаданого закону про особливий статус.
«Вони тим самим звужують поняття особливого статусу до одного закону. А це має бути цілий комплекс законів і угод. В тому числі і поправки до Конституції України», — цитують Дениса Пушиліна сепаратистські рупори.
Порошенка хочуть судити за те, що збирається виконувати Зеленський
На тлі ось таких суперечок просто не може не впасти в очі ще одна подія. Акурат після зустрічі в «нормандському форматі» Державне бюро розслідувань активізувало свою діяльність стосовно попереднього Глави держави Петра Порошенка.
До слова, ця структура вже давно має зуб на п’ятого Президента. Але тільки зараз ДБР почало досліджувати питання: чи вчинив Петро Олексійович державну зраду (ось так — не більше й не менше!), коли у 2015-му підписав другі за ліком Мінські угоди.
Парадокс ситуації в тому, що це сталось одразу після того, як наступник Порошенка Володимир Зеленський на зустрічі в Парижі погодився з перспективою перетворити прописаний у «Мінську-2» особливий статус Донбасу на постійний...
Про нове провадження Державного бюро розслідувань проти Порошенка традиційно для останнього часу першим повідомив один із найодіозніших екс-чиновників часів Януковича Андрій Портнов.
Саме він подав до ДБР «заяву про злочин», де звинуватив колишнього Президента в тому, що той, «діючи в інтересах Російської Федерації, в лютому 2015 року домовився про комплекс заходів з виконання Мінських угод. Оскільки припинення війни та відновлення територіальної цілісності України Петро Порошенко прив’язав до моменту, коли на це з’явиться воля Російської Федерації», — мотивував Портнов.
Невдовзі про початок розслідування за такими звинуваченнями повідомило вже й саме ДБР. Там підтвердили, що провадження ведеться за статтею про державну зраду, за яку передбачено від 12 до 15 років в’язниці з конфіскацією майна.
Тут доречно нагадати, що так званий «Мінськ-2» став результатом надзвичайно складних і довгих переговорів у лютому 2015 року, якраз під час боїв за Дебальцеве. Першими його пунктами були «негайне і всеоб’ємне припинення вогню і розведення військ».
А вже далі йшли різноманітні політичні домовленості, як то «діалог про модальності проведення місцевих виборів» та перспективи конституційної реформи в Україні «з урахуванням особливостей окремих районів Донецької і Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів».
Відновлення українського контролю за кордоном на Донбасі йшло дев’ятим пунктом і мало розпочатись «у перший день після місцевих виборів і завершитися після всеосяжного політичного врегулювання».
Як відомо, на практиці «Мінськ-2» так ніколи і не запрацював, адже реальне перемир’я на Донбасі не настало. І саме його відсутність автоматично блокувала всі політичні пункти тодішніх домовленостей.
Такий глухий кут, зрештою, і породив уже у 2016-му так звану «формулу Штайнмаєра», що допускала проведення політичних заходів до або паралельно з повним виконанням безпекових умов, як, наприклад, місцеві вибори на Донбасі до повернення Києву контролю над кордоном.
А це відкривало шлях спочатку до тимчасового, а згодом і до постійного особливого статусу для ОРДЛО з амністією та так званою «народною міліцією»...
Втім, за часів президентства Петра Порошенка офіційний Київ на цю формулу так і не погодився. Лише після приходу до влади Зеленського українська влада її фактично узгодила. При цьому у самого чинного Президента все одно не раз наполягали на тому, що «ніяких виборів під дулом кулеметів немає і не може бути».
На нинішній зустрічі в «нормандському форматі» Володимир Зеленський також критикував підписаний попередньою владою «Мінськ-2». І перш за все — через згаданий вище дев’ятий пункт про відновлення контролю над державним кордоном уже після місцевих виборів на Донбасі.
«Найскладніша ситуація і найголовніший програш для України в Мінську — це кордон», — заявив український Президент на брифінгу після паризьких переговорів. Він наголосив: наполягатиме на тому, що кордон має повернутися під український контроль ще до виборів.
Але разом із тим Зеленський також підписався під спільною заявою за результатами паризьких переговорів, де всі сторони висловили зацікавленість у тому, щоб домовитися про всі політичні моменти особливого статусу ОРДЛО — «як сказано в Комплексі заходів з виконання Мінських домовленостей від 2015 року».
Відтак абсолютно не дивно, що початок розслідування проти Петра Порошенка через «Мінськ-2» спостерігачі вже назвали політичним переслідуванням.
Зокрема, колишній прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт зауважує: «Україна у своїх найгірших рисах. Янукович посадив Тимошенко за сфабрикованою справою, а тепер Зеленський, схоже, хоче повторити його кроки. Ганьба!»
А адвокат Порошенка Ігор Головань назвав Андрія Портнова та недавно відстороненого керівника ДБР Романа Трубу агентами впливу держави-агресора: «Їм байдуже, що звинувачують вони не стільки п’ятого Президента Порошенка, скільки чинного Президента Зеленського і всю його команду переговорників, для яких Мінські домовленості продовжують слугувати основою роботи «нормандського формату», держави-члени якого віддані їхній повній імплементації».
До речі, й на це всюдисущий Портнов уже встиг відповісти, що Зеленський «зобов’язаний виконувати Мінські угоди, раз вони підписані від імені держави».
Втім, більшість спостерігачів поки що припускають, що ця справа проти Петра Порошенка може залишитися тільки черговим етапом правових нападок із боку Андрія Портнова.
Принаймні, в самому Державному бюро розслідувань раніше пояснювали, що відкриття кримінального провадження насправді є просто реєстрацією заяви в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та суто технічною роботою. А от чи матиме це якісь серйозні юридичні наслідки, вже має показати найближче майбутнє...
Ярослав ГАЛАТА
