18–20 лютого 2014 року мирний протест на головній площі столиці остаточно перейшов у гарячу стадію. Запланований мітинг під Верховною Радою перетворився на криваву бійню, і вже через 3 дні українці прокинулися в іншій державі.
Режим був повалений ціною сотні життів протестувальників, яких згодом назвуть Небесною Сотнею. 18 лютого євромайданівці рушили до Верховної Ради. Мирним протестом вони вимагали від депутатів повернути Конституцію редакції 2004 року та зменшити повноваження тоді ще чинного Президента Віктора Януковича.
Але мирна хода тривала недовго — урядовий квартал щільно оточили до тисячі силовиків. У протестувальників полетіли гумові кулі та світлошумові гранати, а лежачих лупцювали кийками. Майданівці у будівельних касках та з дерев’яними щитами відбивалися бруківкою та петардами. Центр Києва нагадував поле бою.
19 лютого заголовки інформаційних сайтів замайоріли повідомленнями про десятки поранених та загиблих. У цей час начальник Штабу національного спротиву Олександр Турчинов із парламенту вирушає в Адміністрацію Президента на зустріч із Віктором Януковичем.
Вони домовляються про перемир’я, і Турчинов дає наказ протестувальникам відступати на Майдан, але «Беркут» не спиняється, навздогін учасникам самооборони летять гумові кулі. Протистояння тривають — силовики впритул підійшли до барикад Майдану.
Людей зі сцени закликали їхати у центр Києва. Та дістатись у серце столиці стало не так просто. Станції метро «Хрещатик», «Майдан Незалежності», «Арсенальна» та «Поштова площа» закрили на вхід і вихід. Надвечір рух метро повністю зупинили, а ДАІ обмежила в’їзд у Київ.
Влада оголосила так звану антитерористичну операцію й почала масштабний штурм Майдану. Зі сторони Інститутської застосували водомет. З боку Європейської площі почали трощити барикади. Вже близько опівночі запалав Будинок профспілок. Скільки людей загинуло у тій пожежі, і досі точно невідомо.
Власне, саме цей день став своєрідною точкою неповернення. 18 лютого загинули 23 активісти Майдану та 5 правоохоронців. Ще 500 людей отримали поранення. Втім, найстрашніше чекало попереду.
Уже 20 лютого кількість жертв стала значно більшою — масові розстріли буквально вкинули суспільство в суцільний жах. Рятувати ситуацію взявся український парламент, котрий аж під вечір 20 лютого зібрався на позачергове засідання і ухвалив низку доленосних рішень.
Під головуванням тодішнього віцеспікера Верховної Ради Руслана Кошулинського світ побачила постанова про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі мирних громадян України.
Це протистояння і було завершальним етапом Революції Гідності. Результатом подій стало усунення 22 лютого Верховною Радою від обов’язків Президента України Віктора Януковича і призначення дострокових президентських виборів на 25 травня 2014 року.

Яро­слав ГА­ЛА­ТА,
фо­то з ар­хі­ву ав­то­ра