Сам факт успішного голосування для багатьох спостерігачів став неабиякою несподіванкою. Та й досі чимало представників громадських організацій, які здійснюють моніторинг виборів, не переймаються надмірним оптимізмом щодо подальшого майбутнього згаданого документа.
Уже після попереднього успішного голосування з’явилося вдосталь пояснень такого рішення. Від малоймовірних: депутатів змусив ухвалити рішення «ефективний тиск вулиці» (саме в той час під стінами парламенту була в розпалі акція опозиції на чолі з Міхеілом Саакашвілі) — до реалістичніших: народні обранці заплутались у власних кулуарних домовленостях і випадково дали більше голосів, ніж передбачалося.
Відтоді триває робота над підготовкою проекту до голосування в другому читанні. І ситуація, яка склалася станом на сьогодні, певною мірою викликає ефект дежавю. Прогнози щодо ухвалення кодексу в цілому знову невтішні для прихильників змін.
Цими днями громадянський рух «Чесно» разом із деякими опозиційними партіями провели вуличну акцію під гаслом «Ні — виборам за законом Януковича!». Вони вимагали якомога швидше ухвалити новий Виборчий кодекс.
«Робочо-неробоча» група
Разом із тим нинішній стан справ усе ж таки відрізняється від торішнього. Нині із законопроектом працює робоча група, утворена з ініціативи профільного парламентського Комітету з питань правової політики та правосуддя. До неї увійшли 24 народних депутати, також до роботи залучають експертів із питань виборчого законодавства. Щоправда, зацікавленості самих членів групи поки що не надто помітно.
«Перше засідання — явка чотири депутати, друге засідання — явка п’ять депутатів, третє засідання — шість депутатів! Ще 18 засідань і всі прийдуть», — не без іронії висловилася голова правління Громадянської мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська, яка також бере участь у згаданих засіданнях.
Мета робочої групи — підготувати проект до розгляду в комітеті. Водночас ані якихось кінцевих термінів діяльності, ані положення про цю саму діяльність, ані кворуму під час ухвалення рішень тут не передбачено. Учасники засідань послідовно обговорюють кожну подану до проекту правку та визначають рекомендації щодо неї.
За словами одного зі співавторів проекту Виборчого кодексу, Голови Верховної Ради Андрія Парубія, до документа внесли майже чотири з половиною тисячі поправок. Свого часу саме Андрій Парубій анонсував голосування за Виборчий кодекс уже в травні. Як показали подальші події, ці прогнози спікера виявилися занадто оптимістичними.
І ще один показовий момент: якщо наведені керівником парламенту цифри справді відповідають дійсності, то депутати оновили свій же недавній рекорд, установлений під час розгляду змін до кодексів судочинства. До того проекту подали 4384 поправки, що зробило його найдовшим за всю історію українського парламенту.
Нині ж робоча група з підготовки Виборчого кодексу опрацювала лише близько 500 поправок та рухається зі швидкістю 50–100 поправок за одне засідання. Принаймні, такі дані час від часу озвучують учасники робочої групи.
«Робоча група не може працювати цілодобово. Вона збирається двічі на тиждень і фахово опрацьовує поправки. Якщо всім, хто кричить: «Давайте кодекс!», потрібен документ під назвою «Виборчий кодекс», то його можна голосувати хоч завтра.
Якщо ж потрібен якісний документ з урахуванням усіх нюансів і хорошими правилами проведення виборів, тоді дайте людям попрацювати», — наголошує ще один співавтор кодексу, народний депутат Олександр Черненко.
За його словами, з котрими в принципі погоджується і Ольга Айвазовська, реалістичний термін завершення напрацювань робочою групою — вересень нинішнього року. Лише після того можна говорити про винесення питання на розгляд парламентського комітету та голосування.
Найпоказовіший приклад
На прикладі виборчої реформи можна створити посібник з усіх проблем, які є в українській політиці загалом та у Верховній Раді зокрема. З одного боку, депутати протягом двох тижнів після ухвалення проекту в першому читанні вносять шалену кількість правок. Це безпосередньо свідчить про наміри частини з них максимально затягти процес.
Голосування за вже згадані кодекси судочинства зі співмірною кількістю поправок розтяглося більш як на місяць: депутати вимагали поставити на підтвердження в залі мало не кожну правку незалежно від рішення комітету. У підсумку — документи все ж таки ухвалили в редакції саме комітету.
Але й це не стало гарантією якості: до кодексів потрапили поправки депутата Лозового, які створили серйозні проблеми під час розслідування будь-яких злочинів усіма правоохоронними органами.
Вочевидь, випадок із Виборчим кодексом теж не стане винятком, і незалежно від результатів обговорення в робочій групі чимало змін буде ще й на етапі розгляду комітетом та безпосередньо в сесійній залі.
За словами голови Комітету виборців України Олексія Кошеля, жоден депутат не звертався до них за якимись додатковими консультаціями під час підготовки поправок. Разом із тим очолювана ним організація не відряджала своїх представників і до складу робочої групи.
«Робота просувається вкрай повільно. Представники і провладних, і опозиційних фракцій роблять публічні заяви, що ухвалення кодексу є нереалістичним. Таким чином ця робота стає нікому непотрібною, а шанси на ухвалення цього кодексу дуже малі», — каже Олексій Кошель.
Що ж до змісту поправок депутатів, то, за словами Олександра Черненка, вони не оминули увагою майже кожну статтю первинного проекту. Ольга Айвазовська зазначає, що хоча Виборчий кодекс стосується всієї системи, проте більшість поправок депутатів усе ж таки стосуються саме виборів до Верховної Ради.
«З того, що ми бачимо, частково поправки змістовні й автори виходили з проекту кодексу. Частина ж депутатів пішла шляхом внесення більш ранніх законопроектів про парламентські вибори у вигляді правок до кодексу.
Тобто був законопроект, його порізали на правки і внесли окремими статтями. Величезна кількість поправок частково пояснюється саме таким підходом, який останнім часом застосовують депутати», — додає Айвазовська.
Дорога ложка до обіду?
Цікаво, що при такій кількості критики нинішніх підходів до роботи самі учасники цього процесу зазначають: ухвалювати документ у первинному вигляді також не можна. Ольга Айвазовська наголошує на тому, що проект кодексу готували у вкрай стислі терміни й він містить багато суперечностей.
Фактично проект № 3112-1 за авторством Андрія Парубія, Олександра Черненка та Леоніда Ємця дублює норми зареєстрованого ще у 2010 році проекту Виборчого кодексу за авторством тодішнього народного депутата Юрія Ключковського.
У 2015-му його внесли передусім як реакцію на інший проект екс-регіонала Валерія Писаренка. Так документ пролежав у Раді без особливих шансів на ухвалення два роки, аж доки не настав його «зірковий час» і не відбулося несподіване результативне голосування торік у листопаді.
Отже, головна проблема може полягати в застарілості документа. «Є багато змін, які ухвалили протягом останніх десяти років. Вони стосуються роботи Державного реєстру виборців, агітації, підзвітності виборчих фондів, порядку реєстрації кандидатів, формування комісій, підрахунку голосів тощо.
Весь проект слід переглядати на предмет новацій: гендерні квоти, участь у виборах переселенців, людей з інвалідністю і так далі. Там навіть є посилання на старі норми щодо боротьби з корупцією.
У такому вигляді це — не реформа. Це просто повернення до старого порядку організації виборів», — вважає Ольга Айвазовська.
Також чимало експертів застерігають від того, щоб питання виборчої реформи не перетворилося на змагання гасел. Олексій Кошель зазначає, що не слід плутати питання виборчої системи, яку зараз усі обговорюють, і власне виборчої реформи.
«Виборчу систему з відкритими списками не слід сприймати як панацею від підкупу виборців чи впливу олігархів. Якщо ми йдемо шляхом ухвалення Виборчого кодексу, то в інших нормативних актах нам слід поставити серйозні запобіжники від таких проблем.
На жаль, ця дискусія триває на експертному рівні, а парламентарі намагаються піднести все у форматі якоїсь нечуваної перемоги», — вважає Олексій Кошель.
Ще один ризик полягає в тому, що Верховна Рада максимально затягне роботу над законопроектом, а потім відмовиться ухвалювати його під приводом того, що масштабні зміни не можна вносити менш як за рік до парламентських перегонів.
Відтак цілком імовірним видається сценарій, коли депутати обмежаться «косметичними» правками, а питання виборчої реформи, яке коаліція обіцяла розглянути ще в 2015-му, знову буде відкладено на невизначений термін.
Небезпідставність саме такого розвитку подій нині підтверджується тим, що зараз, за півтора року до чергових виборів до Верховної Ради, більшість депутатів не надто переймаються долею закону, за яким їм висуватися на нові вибори. Їх більше цікавить визначення фаворитів майбутніх президентських перегонів. На переконання багатьох, це впливає на їхню долю набагато більше, ніж виборче законодавство.
* * *
Дуже прикро, але вітчизняні політичні реалії мало схожі на загальноєвропейські цивілізовані виборчі норми. Однак уже сьогодні чимало експертів зазначають: від результатів виборів глави держави, вочевидь, неабияк залежатиме і вся парламентська виборча кампанія. Причому не лише передвиборна кампанія, а й склад потенційної коаліції у наступному скликанні Верховної Ради.
А от тема президентських виборів, котрі мають відбутися на півроку раніше за парламентські, нині порушується виключно під кутом зору майбутніх фаворитів. Внесення глобальних змін до Закону про вибори глави держави найближчим часом не передбачається.
Головний лейтмотив — обговорення потенційних кандитатів на підставі результатів соціологічних досліджень. На жаль, майже непомітними лишаються заяви соціологів про те, що будь-які прогнози за рік до дня голосування щонайменше передчасні.
До того ж головна цифра в нинішніх опитуваннях — це кількість тих, хто ще не визначився. І вона поки що вдвічі перевищує рейтинг найпопулярнішого кандидата. Власне, до парламентських виборів і до тамтешніх рейтингів це спостереження також цілком підходить.
Ярослав ГАЛАТА
