Суспільство
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Березень 28, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 18 Листопад 2016 10:43

Дозвольте помітингувати...

Rate this item
(0 votes)

ЧИ ПОТРІБЕН УКРАЇНІ СПЕЦІАЛЬНИЙ ЗАКОН, КОТРИЙ РЕГЛАМЕНТУВАТИМЕ ПРОВЕДЕННЯ МАСОВИХ ЗАХОДІВ

У ці дні Ук­раї­на всту­пає у до­сить три­ва­лий пе­рі­од він­шу­ван­ня різ­но­го ро­ду річ­ниць. Так, 21 лис­то­па­да ми­не три ро­ки з мо­мен­ту по­чат­ку Ре­во­лю­ції Гід­но­сті. На­ступ­но­го дня — два­над­ця­та річ­ни­ця По­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції... А вра­хо­ву­ючи, що обид­ві по­дії, роз­ді­ле­ні в ча­сі дев’­ять­ма ро­ка­ми, бу­ли до­во­лі три­ва­ли­ми, при­во­дів по­зга­ду­ва­ти бу­рем­ні ча­си в нас бу­де ма­ло не що­дня.

Ситуація підігрівається ще й тим, що в ці дні окремі політичні сили намагаються організувати масові вуличні акції протесту. Мовляв, масове зубожіння громадян вимагає саме такого підходу.
Їхні опоненти з не меншою енергією доводять: будь-які заворушення сьогодні йдуть лише на користь нашому зовнішньому ворогові. Відтак закликають українських громадян утримуватися від протестів, аби не стати зброєю в руках маніпуляторів.
Ситуація справді дуже неоднозначна. Втім, Україні до цього не звикати, адже за 25 років Незалежності, мабуть, ще жодного разу не було випадку, коли б той чи інший протест та чи інша політична сила не намагалась узяти під свій контроль. Однак сила українського народу якраз у тому, що він раз по раз ламав подібні плани.

Намагаючись проаналізувати нинішні масові заходи, більшість спостерігачів чомусь упускають наміри народних депутатів ухвалити закон про гарантії свободи мирних зібрань. Такий законопроект за номером 3587 зареєстрований у Верховній Раді і, вочевидь, потребує додаткового аналізу.

 

Чер­го­вий вис­но­вок
Передусім наголосимо на тому, що Євросоюз уже давно і наполегливо вимагає від України законодавчо врегулювати положення про масові акції, протести, демонстрації. В кінці вересня голова консультативної місії ЄС Кястутис Ланчінскас у черговий раз нагадав голові парламентського Комітету з прав людини Григорію Немирі про те, що Україна повинна найближчим часом ухвалити закон про свободу мирних зібрань, що відповідає європейським демократичним стандартам.
Отут якраз і згадали про готовий законопроект 3587, який уже цілий рік припадає пилом у комітетах Верховної Ради. Тим паче що в жовтні надійшли експертні висновки Венеціанської комісії щодо цього документа. В цілому оцінка позитивна, але з істотними зауваженнями щодо невідповідності низки положень проекту демократичним нормам.
Власне, ця тема для України не нова, за історію Незалежності було розроблено, як мінімум, із десяток подібних законопроектів і Венеціанська комісія вже вчетверте (!) дає свої рекомендації з питань врегулювання проведення мирних зібрань.
Практика показує, що рекомендації Венеціанської комісії, отримані Україною в 2006-му, 2010-му і 2011-му роках, парламент не надто бере до уваги. Вочевидь, є певний ризик зіштовхнутися з подібною практикою і цього разу. Бо, як і раніше, проект закону про мирні зібрання рясніє численними заборонами й обмеженнями.
Нині ініціаторами проекту 3587 виступили 12 нардепів, більшість з яких представляють пропрезидентську фракцію БПП. І якщо на їхню законодавчу ініціативу дивитися через призму подій Революції Гідності, то створюється враження, що ті, хто прийшов до влади на хвилі масових акцій протесту, намагаються зробити все можливе, аби такі акції не повторювалися.
Насамперед Венеціанська комісія визнала недемократичним положення про необхідність вказувати мету мирного зібрання в процесі отримання дозволу на його проведення. А також запропонувала викреслити спеціальну процедуру отримання дозволу на зібрання, якщо воно заважає руху транспорту.
Крім того, європейські юристи вважають, що для отримання дозволів на масові акції необхідно створити єдине вікно, куди потрібно подавати повідомлення про запланований захід, аби була юридична визначеність, куди саме спрямовувати прохання.

 

Спір­ні по­ло­жен­ня
Проте існує ще низка досить спірних положень, які насторожують з точки зору сьогоднішніх реалій і політичної ситуації в країні. Наприклад, місцевій владі залишено повноваження звертатися до суду для обмеження права на свободу мирних зібрань.
Це саме те, що в 2013-му році зробила Київська міськадміністрація, і те, через що її тодішній глава Олександр Попов зараз фігурує у кримінальному провадженні про розгін Майдану.
Варто підкреслити, що найчастіше підставою звернення до суду з позовами про обмеження в реалізації права на мирні зібрання була неможливість органів виконавчої влади та місцевого самоврядування забезпечити дотримання громадського порядку під час проведення заявлених заходів або у зв’язку з несвоєчасним попередженням цих органів про їх проведення, збігом у місці та часі проведення кількох мирних зібрань (часто протилежного характеру), що могло спричинити заворушення або порушення прав і свобод інших людей.
Нерідко органи виконавчої влади та місцевого самоврядування не могли забезпечити дотримання безпеки дорожнього руху під час проведення зібрань. І як показує практика, суди в основному задовольняють позови про обмеження проведення масових зібрань.
Також у законопроекті 3587 посилюється відповідальність за порушення порядку організації та проведення масових акцій. Зараз в Адміністративному кодексі передбачено або попередження, або штраф. Проект пропонує обмежитися виключно штрафом — від 170 до 425 гривень, а попередження викреслити.
Ще один важливий нюанс — з Адмінкодексу виключено статтю 185.2, що передбачає покарання за створення умов для проведення неправомірних масових акцій з боку посадових осіб, тобто чиновників різного рівня.
Інакше кажучи, за такого стану речей будь-який Антимайдан буде законним — жодного покарання за створення умов його проведення для представників місцевої влади або, наприклад, людей з Адміністрації Президента чи Кабінету Міністрів не передбачено. Хоча зараз за це можна отримати штраф від 340 до 1700 гривень.
Передбачається, що це питання вирішується одним із положень законопроекту, що забороняє місцевій владі організовувати мирні зібрання. Однак у формулюванні цієї статті закладено подвійний сенс.
Звучить пункт законопроекту так: «Не можуть бути організатором мирного зібрання державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування» (ст. 4 п. 2 законопроекту).
А от «створювати умови» для проведення таких заходів чиновники можуть, оскільки покарання за це з Адміністративного кодексу пропонують, як уже було сказано, прибрати.
У свою чергу, силові структури можуть на власний розсуд оголошувати, що мітинг втратив мирний характер. Такий висновок робиться на підставі низки факторів, наприклад якщо учасники перешкоджають затриманню осіб, які застосовують насильство.
Знову ж таки у цьому контексті варто згадати події Майдану: за таких умов отримуємо картину абсолютно немирної та протизаконної акції, а не Революцію Гідності...
«Пропонованим законопроектом усе настільки регламентується, що складно буде підготувати акцію, — резюмує глава Конфедерації вільних профспілок Михайло Волинець. — А якщо люди відчувають себе незахищеними і неможливо провести мирні збори, то що далі буде? Далі буде третій Майдан. А за ним і четвертий і п’ятий. І так — до нескінченності. При цьому я вважаю, що авторами законопроекту і членами робочої групи є дуже шановні люди. Невже вони не розуміють, що сьогодні вони при владі, а завтра можуть опинитися в опозиції? І як у цій ситуації все буде розвиватися?»
З Михайлом Волинцем солідарний також народний депутат від «Батьківщини» Ігор Луценко. «Нагадаю, що загальнонаціональне повстання в країні почалося саме після того, як було порушено свободу мирних зібрань, — наголошує він. — І вся українська революція, а також той парламент, котрий після неї з’явився, є наслідком тих перипетій, які зараз намагаються врегулювати законом 3587».
Зазначимо, що про цей законопроект згадали у досить цікавий період. За даними соцдосліджень Фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова, ще навесні було зафіксовано зростання протестних настроїв у суспільстві.
Опитування показало, що брати участь у протестах були готові шість відсотків громадян. Ще 18,2% відповіли, що, скоріше за все, готові до масових заходів. Нібито й не критично, проте рік тому ці показники становили 3,9% і 14,2% відповідно.

 

Хто ко­го?
«Венеціанська комісія не агітує голосувати за якийсь певний проект і не стверджує, що Україні потрібен саме спеціальний закон про мирні зібрання, — пояснює експерт правозахисної коаліції «Ні поліцейській державі» Михайло Лебедь. — Це виключно питання нашої національної політики».
Сьогодні в парламенті зареєстровано загалом сім законопроектів на цю тему. Однак той факт, що на експертизу до Венеціанської комісії відправили саме проект 3587, свідчить про те, що просувати, очевидно, будуть його. Цікаво й те, що цей проект активно лобіює Марина Ставнійчук, екс-глава головного управління з питань конституційно-правової модернізації президентської адміністрації часів Віктора Януковича.
Заради справедливості слід сказати, що правники Європейського Союзу аналізували й альтернативний проект авторства уже згадуваного Ігоря Луценка. Це депутатське творіння було визнане занадто ліберальним і не збалансованим у плані прав і обов’язків учасників мітингу та силовиків. Відтак навряд чи у цього документа є шанс потрапити на розгляд Верховної Ради.
Попри це саме в ці дні група народних депутатів, не чекаючи внесення до сесійної зали проекту 3587, почала роботу над низкою ініціатив, здатних захистити від зазіхань право українців на мирні зібрання. З урахуванням того, що досить часто поліцейські діють неправомірно, суди виносять неправосудні рішення, а над усім цим стоїть місцева влада, робота ведеться одразу в декількох напрямках.
По-перше, йдеться про потенційне обмеження повноважень місцевої влади забороняти масові зібрання. По-друге, депутати хочуть мінімізувати права поліції, зокрема повноваження затримувати учасників просто під час мітингу. Нарешті, по-третє, слід установити чіткі правила для судів: в якому випадку можна й справді доцільно виносити рішення про заборону масових акцій.
«Законодавчий процес триває, — наголошує Ігор Луценко. — Ми намагаємося реалізовувати і позитивний, і сумний досвід. Але цей процес намагаються штучно зупинити зі своїх особистих егоїстичних міркувань окремі групи політиків, які взагалі не розуміють, що таке мирні зібрання, і ніколи не брали в них участі».
Власне, не виключено, що саме сьогоднішні події в Україні можуть уже найближчим часом дати відповідь на запитання: чи буде ухвалено законопроект про масові заходи?
Ярослав ГАЛАТА

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».