Де­кла­ра­ція не по­вин­на ста­ти ам­ніс­тією
Во­ло­ди­мир ЛАНОВИЙ, ди­рек­тор Цен­тру рин­ко­вих ре­форм:
— Декларації не повинні стати приводом для амністії. Це ж таке одкровення! Це — революційне зняття прикриттів, якими всі вони користувалися, не показували. Тому зрозумілий шок від 90 квартир чи від півсотні ікон. Це — новий погляд на депутатів та чиновників, який завжди буде серйозним пунктом у виборчих процесах. Думаю, що парламент знову зможе оновитися.
А цей суспільний шок має започаткувати нову культуру держслужбовців та нову мораль. Інакше з державною машиною, яка розкрадає нашу державу, як гризуни, ми далеко не просунемося. Політичні наслідки едекларування неминучі.
А з точки зору економіки важко робити прогнози. Підприємці не купують антикваріату, статуй — у них усі гроші в бізнесі. Тож якщо вони вилучили гроші та купили заморські вілли, то вони так і будуть там перебувати — і гроші в офшорах, і вілли. І нічого вкладати в Україну вони не збираються.
Чиновники тим більше не знають, куди вкладати, вони купують десятки земельних ділянок, а що робити далі, не знають. Може, за них хтось подумає? Це фактично пасивні накопичення, вилучені з обігу. І чи буде це конфісковано? Не знаю. Є підстави для очікувань, що будуть претензії, заяви, має бути певна реакція.
Дехто каже, що отримав доходи, коли ще не працював у владі, то треба перевірити.
Я не думаю, що будуть штрафи. Суспільство не підтримає цього. Суспільство буде вимагати покарань. У нас не багате суспільство з витримкою та розумінням — у наших людей немає витримки. Не треба лякати розхитуванням ситуації, вона вже розхитана.
Тим більше, ці декларації не просто епізод чи окрема сторінка. У нас усе ще діє олігархічний лад, коли бізнес годується з державних можливостей, з банків, збитки яких покриває держава. У нас погана ситуація і криза триває, тому зміни повинні відбутися.

Для всіх декларантів я б ввів єдиноразовий податок у 20% та закрив питання
Бо­рис КУШНІРУК, еко­но­міч­ний екс­перт:
— Кілька днів заповнення та активного обговорення декларацій порушило два питання. Перше — дотримання декларантами законодавства. Друге питання — ставлення до ситуації і пошук справедливості. І тут є вибір.
Якщо говоримо про законодавство, то починається робота НАЗК. НАЗК має перевіряти декларації на предмет повноти та достовірності. І при цьому громадськість повинна давати підказки, звертати увагу на щось, що задекларували держслужбовці та депутати.
Крім того, я думаю, що можна дати кілька днів на виправлення помилок. Наприклад, депутат Мельничук заповнив у декларації, що у нього трильйон гривень готівки. Це неможливо накопичити трильйон саме у гривні, не впевнений, що їх стільки є у природі, в обігу.
Це може сприйнятися як стьоб, що також неприпустимо. Але йому слід надіслати повідомлення, що у нього помилкові дані, НАЗК може сприймати це як помилку. І якщо він не виправить, то це можна сприймати як порушення закону.
Що стосується інших, то дані повинні передаватися в НАБУ. Формально НАБУ не має приводів перевіряти. Але НАЗК може перевіряти. Наприклад, я перевіряв декларацію Ляшка та порівнював із деклараціями за минулі роки, розміщеними на сайті Верховної Ради.
І у мене виникли запитання, чи відповідає вона дійсності. Він показав доволі значні суми готівки, тож має обґрунтувати її появу. Розповідь, що це у мене вже десять років лежить — «не канає», закон доволі чітко показує, що відповідальність відносно доказів законності активів лежить на самих держслужбовцях. Поява активів, походження яких не має логічного обґрунтування, — їхня повна відповідальність. І тут є предмет для роботи НАЗК та НАБУ.
Це — формальноюридичний бік справи. Тепер — про моральноетичний. Зрозуміло, що для багатьох був шок: айайай, вони всі — доларові мільйонери. Хоча у мене особливих сумнівів не було. Я і зараз переконаний, що люди показали не все. При цьому я не говорю про бізнесменів, діючих доларових мільярдерів, але багато хто не показав майже нічого.
Класична історія з Тимошенко. Вона знову показала, що безхатченко і все її не її. Це викликає роздратування. Це тактика «ухода в нєсознанку» чи «ухода в отказ», вона відмовляється визнати за собою власність. І тепер доведення, що вона живе не згідно з декларацією, має належати державі.
Є запитання, чи є така тактика політично ефективною? Всі розуміють, що вона — доларовий мільярдер, але тут треба провести всі видатки, які вона проводила, та вимагати походження. Чи будуть це робити? Не знаю.
Але перевіряти слід або всіх, або нікого. Не можна чіпати когось одного. Якщо перевіряємо Тимошенко, то треба вже й Гройсмана. Він також давно на держслужбі. Треба чіпати всіх: і своїх, і чужих. А якщо всіх, то чи готові до цього НАБУ та НАЗК? Чи надасть Президент політичний дах для цього?
У мене це викликає запитання, бо до більшості людей будуть запитання щодо джерела походження. Вони навряд чи зможуть це логічно обґрунтувати. Хтось з них є бізнесменом. Але і це викликає запитання. Чому бізнесмен не показав це все раніше? До того ж він має довести, що все це зароблене раніше, а не зараз, відколи для тебе відкрилися державні можливості.
Або ж ще один депутат — Тетерук, до якого я ставлюся непогано, показав, що йому дружина подарувала мільйон гривень...
Що з цим майном робити? Питання стосується десятків тисяч осіб. Я думаю, що варто прийняти рішення: походження його у всіх є дуже сумнівним, але з усього, що ви задекларували, заповніть разову декларацію про сплату 20%, і питання закриваємо. Покарати всіх не буде можливості, перевірити достовірність походження коштів десятків тисяч осіб нереально.
Були моделі, щоб вони одноразово задекларували та заплатили 5%. Це, вибачте, несправедливо! Ми не беремося доводити, що всі кошти вкрадені, але вкрасти та заплатити лише 5% — це глузування.
Будуть проблеми не з тими, хто показав. Бо там, де людина показала, там легше — їх зобов’язали, щоб сплатили, і все — забудьмо. А як бути з тими, хто не показав?
Наприклад, Ляшко показав, що він орендує будинок. Але він жив у будинку із січнялютого 2014 року, а договорів оренди з 17.07.2015 оформлено на 10 років. Причому той, хто передав в оренду, сам оформив його на себе 17.04.2015. Тобто Ляшко там жив до того, коли будинок був проданий. Є дані, що він — доларовий мільйонер відтоді, як був заступником голови бюджетного комітету. Що робити з Тимошенко? З усіма іншими?

Не вар­то роз­хи­ту­ва­ти чо­вен
Ана­то­лій ГАЛЬЧИНСЬКИЙ, екс-го­ло­ва На­ціо­наль­но­го ін­сти­ту­ту стра­те­гіч­них до­слі­джень, екс-рад­ник Лео­ні­да Куч­ми:
— Я вважаю, що заповнення декларацій — важливий революційний етап, ми побачили конкретику, зрозуміли обсяги статків. Це крок у напрямку відкритості суспільства, відкритості політикуму. Люди повинні знати, з ким мають діло. Але на цьому потрібно поставити крапку. Тому що це породить нескінченні розборки, нескінченні спекуляції. І це — розхитування човна.

Важ­ли­во не під­да­ти­ся на за­галь­ний пси­хоз
Карл ВОЛОХ, член Люс­тра­цій­но­го ко­мі­те­ту:
— Заднім числом покарання вводити проблематично. І мені незрозуміло, як це буде і що робити на даний момент? Думаю, що нічого. Ми отримали точку відліку, за якою через рікдватри ми зможемо почати брати їх «за задницю».
Ну деяких, таких як Юлія Володимирівна, можна брати швидше. Вона написала, що живе на 12 тисяч гривень на місяць. Тож по її видатках, утриманню будинку, автомобілів легко можна довести, що це в кілька десятків разів вище.
Як на мене, тут чисто питання політичної волі. Дати команду «фас» та садити за неправдиве декларування. Усім іншим, хто обережніший та хитріший, претензії можна висувати лише з часом.
Але тут важливо не піддатися на загальний психоз та кричати: всі — покидьки. Бо тут є люди, які прийшли з бізнесу (як Аваков, який був у списку «Форбса» ще 10 років тому), або як Луценко (чия дружина дійсно завжди реально займалася бізнесом). Тому не треба піддаватися бажанню кричати: «Ату!»
Якби було нормальне НАЗК, можна було б попросити, нехай перевірять найбільш цікаві декларації. Я вважаю, що тих людей, хто накопичив дуже великі кошти, працюючи лише в держслужбі, варто звільняти. Підстави для цього є.
Питанням парламентської корупції також можна займатися. Ну як люди розбагатіли, працюючи лише народним депутатом? Люди, які щось задекларували, якесь пояснення можуть дати. Для кримінальної відповідальності інструменту нема, але для застосування бодай адміністративної відповідальності можливості є.
Але у нас нема дієвого НАЗК, те, що є, орган імпотентний, не дуже здатний творчо використовувати закони. Тому сьогоднішні декларації — це підстава для майбутнього.
Оле­на МІ­ГА­ЧО­ВА, Укр­ін­форм