Поспіх зі звільненням Шишкіна деякі політики пов’язали з розглядом КСУ закону про внесення змін у частині децентралізації. Мовляв, таким чином позбавилися від незалежного судді.
У КСУ Шишкін був на першому місці за кількістю «окремих думок» — у нього їх більше 30. За однією з них він увійшов в історію як один із двох суддів, котрі висловилися проти рішення КСУ про скасування Конституції 2004 року, яке стало доленосним для країни.
У першому розгорнутому інтерв’ю після відставки Шишкін розповів про закуліси КСУ та про свій погляд на події в країні.
— Вік­то­ре Іва­но­ви­чу, Ва­ше пе­ред­час­не звіль­нен­ня по­в’язу­ють із роз­гля­дом КСУ за­ко­ну про вне­сен­ня змін до Кон­сти­ту­ції в час­ти­ні де­цен­тра­лі­за­ції. Яка Ва­ша дум­ка що­до цьо­го за­ко­ну?
— Децентралізація більше всього прив’язана до пункту 18 Перехідних положень Конституції. Все інше в частині децентралізації нікого не цікавить — це все театральна ширма. Путіна цікавить пункт 18, тому що це йому дає можливості через Конституцію легалізувати те, що відбувається на окупованих територіях. За всім цим стоїть бажання Путіна виторгувати особливий статус для окупованих територій.
Чому пункт 18 з’явився в останню ніч від Порошенка? В цьому плані влада капітулювала перед Путіним. Ці моменти або навмисне «не доганяють», або спеціально. Децентралізація — це обертка для цукерочки.
Також у законі про децентралізацію існує багато недоречностей. Наприклад, в одному місці написано, що префект здійснює виконавчу владу в районах і областях, тобто він керує, а в іншому, що здійснює нагляд і контроль. Якщо він здійснює владу, то реалізує її через управлінські функції. Тоді постає запитання, навіщо виконавчий комітет ради, якщо керує префект? Ті, хто писав зміни в Конституцію, не вивчили навіть змістовного навантаження слів!
Я вважаю, що зараз узагалі не треба вносити зміни до Конституції, тому що існують умови воєнного стану. І про це я написав у своїй «окремій думці» до висновку КСУ щодо законопроекту про зняття депутатської та частково суддівської недоторканності. В частині другій ст. 157 Конституції говориться, що Основний Закон не може бути змінений в умовах воєнного стану. Йдеться не про сам факт оголошення воєнного стану главою держави, а про наявність умов його існування.
— У Кон­сти­ту­цій­но­му Су­ді Ви за­пам’­ята­ли­ся своєю «окре­мою дум­кою» до рі­шен­ня су­ду про ска­су­ван­ня Кон­сти­ту­ції 2004 ро­ку. На­ра­зі по­ру­ше­но кри­мі­наль­ну спра­ву, в рам­ках якої суд­дів, які го­ло­су­ва­ли за це, ви­кли­ка­ли на до­пит. Як Ви мо­же­те по­яс­ни­ти це го­ло­су­ван­ня Ва­ших ко­лег?
— Мені важко коментувати це питання з етичної точки зору, бо це стосується тих колег, з яким я працював. Я весь час уникаю, коли йдеться про це. Як на мене, то правоохоронці виконують завдання, яке перед ними поставила Верховна Рада, тобто це була не їх ініціатива.
— Тоб­то Ви хо­че­те ска­за­ти, що ця кри­мі­наль­на спра­ва — по­лі­тич­не рі­шен­ня?
— Звичайно, що це — політичне рішення. Правоохоронці виконують постанову парламенту «Про реагування на факти порушення суддями КСУ присяги судді». Депутати дали вказівку органам, бо вважали, що в діях суддів є ознаки злочину. Парламент за певних умов має на це право, проте щодо наявності правопорушення може зробити висновок лише суд на підставі рішення.
— Го­ло­ва КС Ба­улін на­звав тис­ком на суд­дів їх ви­кли­ки на до­пит. Він го­во­рить, що суд­ді не не­суть від­по­ві­даль­но­сті за свої рі­шен­ня, окрім об­ра­зи і на­кле­пу...
— Баулін частково правий, але парламент поставив питання, що дана справа потягла важкі для держави наслідки. Так чи ні, нехай вирішують компетентні органи.
— Чи вда­ло­ся б уник­ну­ти узур­па­ції вла­ди Яну­ко­ви­чем, ко­ли б не ска­су­ва­ли по­літ­ре­фор­му 2004 ро­ку?
— Розумієте, все залежить не стільки від права, скільки від людини. Як на мене, Янукович за своїм спрямуванням, характером, підходами, думками, мріями повинен був стати диктатором незалежно від Конституції
Тобто це ще раз доводить, що народ повинен думати, кого обирати. Треба дивитися на моральноетичну поведінку кандидата в президенти.
Згадайте, коли Янукович був прем’єрміністром, він тоді уже на себе перебирав більше влади, ніж передбачалося змінами до Конституції 2004 року. Через це у нього виникали конфлікти з президентом Ющенком.
Якби не скасували політреформу 2004 року, він би викрутив поіншому. Недаремно в нього була створена Конституційна асамблея. Я не говорю, що вона була погана, я говорю — завдання було, скоріше за все, змінити Конституцію під Януковича. Однак він вирішив прискорити події через Конституційний Суд.
— Тоб­то Ви ви­зна­єте, що Кон­сти­ту­цій­ним Су­дом то­ді ке­ру­ва­ла Бан­ко­ва?
— Звісно, я не писав би окремої думки, коли б розумів цю ситуацію поіншому. Однак для цього він спочатку замінив склад Конституційного Суду.
— А хто са­ме ке­ру­вав су­дом із Бан­ко­вої? Це бу­ли Порт­нов і Лу­каш?
— Мені важко сказати, тому що я не належав до тієї категорії, з ким спілкувалися. Вони вважали, що це небезпечно. Щодо вказівок — то все можливо. Портнов і Лукаш могли радити президенту. Рішення про перехід до старої редакції Конституції повинен був прийняти президент або міністр юстиції, що Лавринович і зробив — надрукував в «Офіційному віснику України» (видання Мін’юсту.— Ðåä.) Конституцію в редакції 1996 року.
Виникає запитання: хто йому дозволив? Де було рішення про друк? Суд не писав, що дозволяється надрукувати Конституцію в тій редакції. Це зробив міністр юстиції. Я не говорю, що вони разом не несуть за це відповідальності, але ступінь відповідальності в колективі може бути різною.
— За ча­сів Ющен­ка ку­ра­то­ром КСУ бу­ла Став­ній­чук? Від неї над­хо­ди­ли якісь вка­зів­ки що­до ухва­лен­ня рі­шень?
— Ні, вона виконувала функцію саме представника президента. Те, що ви назвали куратором, як, я думаю, у негативному розумінні, то ні. Як на мене, навіть по чутках не виконувала.
— Чи «ку­ри­рує» хтось за­раз КСУ з Ад­мі­ніс­тра­ції Пре­зи­ден­та?
— Я не знаю. Все можливо.
— З ки­мось же Ви спіл­ку­ва­ли­ся з при­во­ду сво­го пе­ред­час­но­го звіль­нен­ня?
— Мені сказали, що потрібно спілкуватися з Філатовим. Я подзвонив йому і сказав: «Що Ви натворили з цим указом?» Він почав виправдовуватися, що його не було в Україні. Ну тоді або пастух поганий, або отара паршива. Щось із двох одне — міняйте отару або йдіть самі, якщо ви — поганий пастух.
Я взагалі ніколи не бажав бачити цю владу, особливо виконавчу. Це було моє кредо. Я тут хочу згадати Богдана Футея — федерального суддю Сполучених Штатів українського походження. Він працював у Суді претензій до уряду США — це наш аналог Вищого адміністративного суду. Його запитали, скільки разів він зустрічався з президентом. Він сказав, що лише з одним президентом, коли приносив присягу.
— Ко­лиш­ньо­го го­ло­ву КСУ Ана­то­лія Го­ло­ві­на час­тень­ко ба­чи­ли з Яну­ко­ви­чем...
— Це — показник нашого феодалізму. Якщо ми йдемо в Європу, законодавство якої базується на доктрині поділу влад, суд повинен бути повністю нейтральний. Він повинен бути сторожовим псом права. Нема чого суддям спілкуватися з президентом, парламентарями та іншими політиками. Лише коли підписується указ про призначення.
До речі, з Ющенком я теж бачився, здається, не більше двох разів. Перший раз — коли він підписував указ при мені, тому що вимагали контрасигнації — скріплення підписами міністра юстиції і прем’єрміністра України. І от я, міністр юстиції Головатий, прем’єр Єхануров очікували у приймальні Ющенка, а він, як завжди, на цілу годину запізнився. Єхануров не витримав і поїхав, а Головатий залишився. Нарешті президент приїхав і підписав указ про моє призначення, його контрасигнував Головатий, а наступного дня — прем’єр Єхануров. Після цього Ющенка я бачив ще один раз — не пам’ятаю, за яких обставин. Все — нічого туди було їздити.
— Де­які по­лі­ти­ки за­яв­ля­ють, що за Яну­ко­ви­ча КСУ се­бе дис­кре­ди­ту­вав і йо­го тре­ба за­мі­ни­ти на Кон­сти­ту­цій­ну па­ла­ту в скла­ді Вер­хов­но­го Су­ду...
— Дискредитація КСУ відбулася зовсім не при Януковичі, а ще при Кучмі, коли попередній склад суду ухвалив рішення про його третій строк повноважень.
Чи мають право журналісти і політики говорити про дискредитацію лише КСУ? Хіба Печерський райсуд не дискредитований чи Вищий адміністративний? Якщо так думати, то у нас усі гілки суду дискредитовані, включаючи Верховний Суд, у якого є сумнівні рішення. Говорити, що треба ліквідувати інституцію, несерйозно і навіть антидержавно.
— Ва­ші ко­ле­ги Ми­ко­ла Ко­зюб­ра та Во­ло­ди­мир Ша­по­вал за­зна­ча­ли, що од­нією з проб­лем КСУ є ве­ли­ка кіль­кість у йо­го скла­ді ко­лиш­ніх про­ку­рор­ських пра­ців­ни­ків та слід­чих суд­дів, у той час як ма­ють пе­ре­ва­жа­ти на­уков­ці. Ви згод­ні з цим твер­джен­ням?
— Я частково погоджуюсь із ними, але слово «науковець» сьогодні у нас також дискредитоване. Рівень того, що ми називаємо кандидатською чи докторською дисертацією, набагато нижчий, ніж було в радянські часи.
Я думаю, що науковців у складі КСУ має бути не менше 50%. Але треба вибирати справжніх науковців, а не тих, які, переїжджаючи з одного місця в інше, на ходу написали дисертацію.
Прокурорам, міліціонерам, кадебешникам тут робити взагалі нема чого. Судді можуть бути, але не з районного рівня. Повинен бути певний паритет, бо науковців теж треба приземляти — потягнути за штани чи спідницю, щоб не виривалися у своїх фантазіях кудись до небес.
— Ни­ні три­ває тре­тя хви­ля люс­тра­ції, але не бу­ло звіль­не­но жод­но­го суд­дю. Во­ни са­бо­ту­ють це рі­шен­ня?
— Все може бути. Давно говорили, що суддівський корпус не схильний до самоочищення. Значна частина суддів була вмотована в цю структуру під час режиму Януковича. Ворон ворону око не виклює.
— Вік­то­ре Іва­но­ви­чу, Ви зро­би­ли при­го­ло­мшли­ву ка­р’­єру: бу­ли пер­шим про­ку­ро­ром не­за­леж­ної Ук­раї­ни, де­пу­та­том, суд­дею Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду. Які Ва­ші по­даль­ші пла­ни? Ви­кла­да­ти­ме­те сту­ден­там чи під­ете в по­лі­ти­ку?
— Останні дев’ять років я викладав в Інституті післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка за цивільноправовою угодою. Я розписувався за кількість прочитаних годин і за це отримував зарплату. Сучасний урядреформатор позбавив цієї можливості. Треба обирати або пенсію, або заробітну плату. Під заробітну плату вони підігнали все, включаючи і роботу за сумісництвом і погодинну. Я вважаю, це величезна дурість — позбавляти працюючих науковців пенсії. Статті, підручники з конституційного права можна писати. Далі подивимося.
Не знаю, чи потрібен я сьогодні політикам. Вони всі вважають себе розумними, коли їм щось підказуєш, одразу ображаються.
— Го­во­рять, що Ва­шу кан­ди­да­ту­ру хо­чуть внес­ти до скла­ду Ви­щої ра­ди юс­ти­ції від «Са­мо­по­мо­чі». Вам та­кі про­по­зи­ції над­хо­ди­ли?
— Так, була така пропозиція. Це було тоді, коли я ще був суддею, а зараз подивимося. Я ні до кого не напрошуюся, якщо потрібно буде державі, народу, то я готовий.
Алла ШЕРШЕНЬ, Укрінформ