Поки що документ ще не підписано Президентом. Відтак навіть найвідчайдушніші експерти аналізують парламентське творіння доволі обережно. Однак про низку найпринциповіших моментів кілька слів сказати не завадить уже тепер.
Отже, один з ключових моментів зводиться до того, що мерів міст з населенням понад 90 тисяч відтепер обиратимуть абсолютною більшістю, тобто 50 відсотків плюс один голос. Для цього передбачена можливість проведення другого туру.
Міста, райони та області діляться на округи. По кожному округу партія може висунути свого кандидата (саме партія, оскільки виборчі блоки цим законом не передбачені). Якщо партія набрала п’ять відсотків голосів, кількість кандидатів, що від неї пройшли, визначається відповідно до кількості голосів, поданих безпосередньо за депутата в окремому окрузі. До ради проходять ті кандидати від партії, які отримали найбільшу підтримку виборців, а не ті, яких партія поставила на перші місця у списку.
Власне, саме в цьому й вбачається елемент відкритості списків, про який в Україні так довго говорили політики. Залишається подивитися, як цей принцип діятиме на практиці.
У виборчому бюлетені позначатиметься прізвище кандидата в депутати, а навпроти — назва партії, від якої він висувається. Таким чином, відбуватиметься одночасне голосування за кандидата і за партію.
Найсуперечливішою нормою чимало спостерігачів називають ту, де йдеться про офіційне висування кандидатів у мери міст. Згідно з ухваленим документом, воно має відбуватися тільки від політичних партій. Що цілком може залишити поза виборчим процесом цілу низку гідних претендентів.
Натомість інша норма, для багатьох цілком прийнятна: дата реєстрації партії для участі у виборах не має значення. Себто йти на вибори можуть будь-які політичні сили. Експерти вважають, що це відкриє шлях для нових політичних проектів, котрі зможуть скласти конкуренцію нинішнім українським партійним «аксакалам». З іншого боку, це може призвести до того, що партію створюватимуть винятково «під вибори», що також не є бездоганним.
До закону про місцеві вибори також введено норму (спікер парламенту Володимир Гройсман назвав її європейською) щодо присутності в списку партії не менше 30 відсотків представників однієї статі. Втім, це не означає, що у місцевих радах миттєво запанує гендерна рівність. Адже наявність майже третини жінок у списках ще не означає, що усі вони потраплять до тієї чи іншої ради, хоча відповідний шанс, звісно, з’являється.
Не до кінця зрозумілою залишається ситуація з правом голосу для переселенців. Більшість експертів наголошує, що новий закон не дає їм права волевиявлятися. Більше того, керівник фракції Блок Петра Порошенка Юрій Луценко днями висловив упевненість, що проводити вибори в Донецькій та Луганській областях (навіть на підконтрольних Україні територіях) поки що недоцільно взагалі. Мовляв, там нині діють військово-цивільні адміністрації, а це — несумісне з виборами поняття.
Більш детальний аналіз нового закону про місцеві вибори читайте в одному з найближчих чисел «ДУ».
Ярослав ГАЛАТА
