Позавчора після тривалих дискусій парламент задовольнив обидва подання Генпрокуратури. Але що цікаво: питань у проєвропейської більшості не виникало стосовно колишнього революціонера Мельничука. Генпрокуратура інкримінує йому створення банди з метою наживи з кількох бійців «Айдара» та кілька розбійних нападів, викрадень людей та перешкоджання роботі правоохоронців. 262 народних депутати без особливих вагань підтримали це подання.
Натомість голосування за позбавлення імунітету Клюєва викликало чимало сумнівів. Упродовж кількох днів нардеп намагався домовитися з депутатським корпусом про свою підтримку.
Вочевидь, саме з цим були пов’язані надзвичайно тривалі перемовини, котрі вилилися у два (!) засідання парламентського Комітету з питань регламенту, між якими були ще й збори Ради коаліції за участю спікера парламенту Володимира Гройсмана і лідерів фракцій.
Ще минулої п’ятниці профільний комітет хоча й визнав подання Генпрокуратури щодо Клюєва законним, проте його члени зазначили, що воно недостатньо обґрунтоване і доказів, що представила ГПУ, буцімто замало.
Фактично члени комітету переклали на Володимира Гройсмана відповідальність за те, чи вносити до сесійної зали подання Генпрокуратури на Клюєва, чи повернути його Віктору Шокіну. Спікера такий розклад явно не задовольнив. Та й узагалі склалося стійке враження, що коаліціянти до останнього побоювалися віддавати Сергія Клюєва у прокурорські руки. Так, ніби над депутатським корпусом усе ще витав дух колись всесильного брата пана Сергія. А прізвище «Клюєв» навіювало якщо не жах, то, принаймні, бажання вимовляти його виключно пошепки.
Найпалкіші прибічники передачі Сергія Клюєва до рук правосуддя, обговорюючи майбутню долю депутата в кулуарах, звертали увагу на невмолиме переплетіння бізнес-інтересів окремих представників колишньої та нинішньої влад. Мовляв, саме тому перше рішення Комітету з питань регламенту й виявилося настільки беззубим.
Що ж до соратників пана Клюєва, то вони, ясна річ, в усій цій історії вбачали виключно елементи політичного переслідування. Коли ж 2 червня не без тиску депутатського корпусу та громадськості регламентний комітет зібрався вдруге, опоненти зняття з Клюєва недоторканності взагалі вдалися до тактики глухої, хоча й безрезультатної оборони. Уточнений вердикт комітету прибрав посилання на нібито недостатнє обґрунтування доказової бази стосовно протиправних дій Клюєва.
Власне, у Генеральній прокуратурі й не заперечують, що попереду у слідчих — тривалий шлях, аби довести, що Сергій Клюєв у чомусь винний. А депутати лише надали їм таку можливість.
Сталося це після виступу першого заступника генпрокурора Володимира Гузира. Він нагадав, що у поданні йдеться про те, що брати Андрій та Сергій Клюєви шляхом афери прибрали до рук ВАТ «Завод напівпровідників» і добилися обслуговування його кредиту за рахунок бюджетних коштів, які повинні були спрямовуватися дітям та інвалідам.
«Нами вказуються три епізоди, — констатував перший заступник генерального прокурора. — Йдеться про шахрайство в особливо великих розмірах; 2009–2010 роки — кредит на понад 200 мільйонів євро від державного Укрексімбанку та 250 мільйонів бюджетних коштів, які в тому числі мали бути перераховані на дітей».
Також Володимир Гузир зазначив, що, крім вказаних у поданні фактів, Генеральна прокуратура розслідує й інші епізоди, в тому числі і питання Межигір’я. Ніби стимулюючи депутатів до позитивного голосування, перший заступник очільника ГПУ висловив упевненість, що нинішнє подання — не останнє.
Нарешті, ще один фактор, котрий підштовхував коаліціянтів до зняття з Клюєва недоторканності, перебував у міжнародній площині. Якби обранці не ухвалили відповідного рішення, вже 6 червня із Сергія Клюєва могли б бути зняті й санкції Європейського Союзу.
Зрештою, незважаючи на численні спроби, Клюєву не вдалося втриматися за недоторканність як за останню соломинку. 287 народних обранців підтримали подання Генеральної прокуратури. А буквально через кілька годин після знакового парламентського голосування депутат зробив спробу вилетіти до Відня, котра, втім, виявилася невдалою.
Один із найзатятіших опонентів Клюєва, депутат-журналіст Сергій Лещенко, котрий ще в часи правління Віктора Януковича активно виводив оборудки всесильних братів на чисту воду, так прокоментував останні події: «Маємо перші результати голосування за зняття недоторканності з Клюєва. Після обіду прикордонники не випустили його в «Борисполі». Клюєв збирався до Відня, де зосереджені всі його активи і де перебуває його будинок. За моєю інформацією, Клюєв хотів утекти від допиту, куди він запрошений для офіційного звинувачення. Слідчий Генпрокуратури збирається оголосити йому підозру. І відразу ж клопотати про запобіжний захід. Наскільки я знаю, вирішили обрати заставу».
Хоч би там як, а ставити крапку в цій історії ще явно зарано.
Руслан ІВАНІВ