Суспільство
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 15 Травень 2015 11:10

Що врятує євроінтеграцію України?

Rate this item
(0 votes)

Від­но­си­ни Ук­раї­ни та Єв­ро­пей­сько­го Со­юзу впро­довж остан­ніх пів­то­ра де­сят­ка ро­ків ру­ха­ли­ся за тра­єк­то­рією, за­да­ною у дру­гій по­ло­ви­ні 90-х ро­ків, за­зна­ча­ють екс­пер­ти Між­на­род­но­го цен­тру пер­спек­тив­них до­слі­джень (МЦПД).

Спостерігаючи за швидким прогресом своїх сусідів, які поєднали реформи та євроінтеграцію з членством в НАТО та ЄС, Україна також прагнула повторити їх успіх, використовуючи євроінтеграцію як новий проект країни.
Однак за відсутності системних внутрішніх реформ, економічної та інфраструктурної модернізації, помножених на олігархізацію політсистеми і збереження партноменклатури держуправління, наша євроінтеграція так і не змогла змінити соціально-економічний устрій країни ні до, ні після Помаранчевої революції. Ні, тим більше, за часів Януковича, підкреслюють експерти.


Євросоюз, зі свого боку, в силу низки об’єктивних і суб’єктивних причин, також не надав Україні активних (допомога, що передує вступу) і пасивних (перспектива членства в ЄС) стимулів, які значною мірою визначили успіх трансформації у країнах Центрально-Східної Європи.
ЄС намагався тримати Україну «поблизу», у фарватері євроінтеграційного курсу, при цьому не переходив «червоної лінії», тобто визнавати Україну потенційним кандидатом на вступ не поспішав. З іншого боку, вітчизняні проєвропейські сили прагнули «затягнути» Євросоюз в Україну для стимулювання реформ та модернізації країни.
Переплетення і взаємодія цих двох політик — політики сусідства та політики євроінтеграції — і становить основну інтригу двосторонніх відносин минулого десятиліття, підкреслюють експерти МЦПД.
Як компроміс — між ними спочатку з’явилася концепція «політичної асоціації та економічної інтеграції» (асоційованих відносин з поглибленою зоною вільної торгівлі, але без європейської перспективи і з обмеженими інтеграційними інструментами та механізмами). Тобто свого роду «серединний варіант» між партнерськими відносинами з третіми країнами та інтеграційними — з майбутніми членами.
А потім — і Східне партнерство, яке було побудовано навколо тих просувань у відносинах з ЄС, яких спочатку на двосторонньому рівні змогла добитись Україна. Ревність Росії навіть від такої «напівінтеграційної» асоціації України з ЄС зумовила тиск Москви на Януковича. Той спочатку нашвидку завершив переговори щодо Угоди про асоціацію з ЄС, не забезпечуючи відображення в її тексті всього комплексу національних інтересів, а потім використав Угоду про асоціацію для торгів із Кремлем.
Зрада Януковича і його команди євроінтеграційному курсу, перемога Майдану, де українське суспільство виступило за збереження євроінтеграції як головного внутрішнього та зовнішньополітичного орієнтиру розвитку України, а потім російська агресія та анексія Криму, війна на сході нашої держави стали найбільшим викликом для України за весь час новітньої незалежності.
Події з часу Вільнюського саміту в листопаді 2013 року змінили європейську архітектуру співробітництва й відносини між Україною та Євросоюзом. Нині потрібна якісна переоцінка і вироблення нових концептуальних засад щодо модернізації України, її місця і ролі в регіоні та на континенті й щодо євроінтеграції нашої країни, підкреслюють експерти.
Поки влада використовує євроінтеграційну риторику десятилітньої давності, в Брюсселі вже кілька разів відбулися тристоронні консультації у форматі Україна — Росія — ЄС, де йшлося про Угоду про асоціацію з ЄС, зокрема — про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі. У травні виповнюється десять років із часу запровадження Україною безвізового режиму для громадян ЄС, але на саміті у Ризі, попри обґрунтовані очікування, українські громадяни не отримають безвізового режиму поїздок до країн Шенгенського простору.
Незважаючи на збереження механізмів та інструментів співробітництва, відпрацьованих ще наприкінці минулого десятиліття, наша влада не посилила своєї інституційної спроможності, необхідної для їх ефективного використання і впровадження. Навпаки, за минулий рік показала слабкість і нездатність повноцінно виконати навіть кілька не найскладніших вимог, потрібних для запровадження безвізового режиму чи поліпшення інвестиційного клімату, зазначають експерти МЦПД.
Тиск Росії змусив відкласти створення зони вільної торгівлі, та Євросоюз для компенсації цього рішення фактично відкрив доступ до свого ринку для українських виробників. Однак зростання вітчизняного експорту до ЄС за перший рік дії односторонніх преференцій виявилося незначним, а щомісячне падіння промислового виробництва в Україні та погіршення бізнес-клімату змушує засумніватись у перевагах, які отримає наша країна від повноцінного запровадження ЗВТ, якщо таке відбудеться.
Якщо до цього додати тиск Росії, спрямований на дестабілізацію ситуації в Україні, анексію Криму та бойові дії на сході, то досить легко можна спрогнозувати, що «медовий місяць» для євроінтеграції України незабаром закінчиться: антиєвропейські сили в Україні, як і скептики щодо вступу України в ЄС, отримуватимуть дедалі більше аргументів на свою користь.
«Втома» в Євросоюзі від України, як і нашої країни від євроінтеграційної риторики, дуже швидко може стати основним мотивом дебатів, після яких розмови про європейську перспективу України почнуть викликати хіба що іронію.
Врятувати європейську інтеграцію нашої держави можуть тільки реформи. Зволікання з їх проведенням призводить до суттєвих іміджевих та фінансових втрат, що ставить під загрозу здобутки, які Україна вже має на довгому шляху євроінтеграції.
Угода про асоціацію з ЄС є важливим інструментом співробітництва, проте без активних внутрішніх реформ її потенціал для зближення буде обмеженим, наголошують експерти. Орієнтація на реформи з ефективним використанням підтримки ЄС на нинішньому етапі має стати основним пріоритетом для внутрішньої економічної політики, підкреслюють експерти.
Саме звіт про досягнуті і заплановані реформи, а не заклинання у «європейськості» українців чи закиди на адресу агресора й сепаратистів, має стати пріоритетом для влади. Причому вкрай важливо, щоб політичні заяви знайшли найближчим часом своє відображення в конкретних діях, передусім у сфері децентралізації, правосуддя та боротьби з корупцією.
Тому, коли в урядових звітах ідеться про те, що прийнято 80 планів імплементації для реалізації положень 120 актів законодавства ЄС із передбачених Угодою про асоціацію 350 актів, потрібно враховувати, що йдеться переважно про плани, а не про погоджені та ухвалені законопроекти чи підзаконні акти. Тим більше — не про запроваджені.
Нещодавно на засіданні Національної Ради реформ було повідомлено, що два відомства до цього часу так і не змогли підготувати планів адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Якщо потрібно було рік лише для розробки планів, тоді скільки знадобиться часу для ухвалення відповідних документів та їх упровадження?
Тим паче, коли йдеться не про якийсь секторальний регуляторний документ, а про системні реформи, які передбачатимуть серйозні політичні зміни чи фінансові інвестиції. Зокрема, ЄС рекомендує активізувати роботу з конституційної реформи, децентралізації, реформи судової системи, правоохоронних органів, державної служби, удосконалення виборчого законодавства та процедури державних закупівель.
У цих реформах здійснені лише перші кроки, які, до того ж, іноді є неоднозначними. Передбачити успішне впровадження таких реформ протягом одного чи двох років, враховуючи швидкість, з якою ці реформи започатковуються зараз, малоймовірно, кажуть експерти. А подальше затягування з їх впровадженням загрожує погіршенням політичної та соціально-економічної ситуації, яка рано чи пізно може призвести до політичної дестабілізації чи дискредитації євроінтеграційного курсу.
Підписавши Угоду про асоціацію з відстрочкою щодо зони вільної торгівлі до 31 грудня 2015 року, Євросоюз пішов на значні поступки Україні, дозволив реалізувати асиметричний режим торгівлі. З точки зору торговельних відносин з країнами ЄС, цей крок дав змогу українським експортерам отримати преференційний доступ до європейського ринку.
Скасування майже 90% мит і запровадження нульових тарифних квот на окремі товари для експорту в ЄС мало б спричинити його суттєве збільшення, однак обсяг експорту товарів з України до країн Євросоюзу торік збільшився порівняно з 2013 роком лише на 2,6%. А в січні-лютому цього року зменшився порівняно з аналогічним періодом минулого року на 33,3%.
З іншого боку, Україна отримала додатковий час для проведення реформ і підготовки до повноцінного впровадження зони вільної торгівлі. Упродовж нинішнього року, кажуть експерти, треба реалізувати інституційні та інфраструктурні заходи, тобто створити необхідні державні та громадські органи, координаційні групи, діяльність яких передбачена відповідними директивами Євросоюзу.
Експерти не радять забувати і про інформаційні заходи, спрямовані на розробку централізованої системи моніторингу виконання зобов’язань України та подальше внесення уточнень до планів імплементації із залученням центральних органів виконавчої влади, а також про створення центрів інформування бізнесу щодо потенційних можливостей та ризиків на ринку ЄС.
У рамках підготовки до повноцінного впровадження ЗВТ першочерговою реформою, на думку експертів, має бути реформа системи державних закупівель. Ключове завдання — підвищення прозорості та відкриття доступу до них для постачальників та надавачів послуг з ЄС. Ця реформа розпочалася торік з ухваленням Закону «Про здійснення державних закупівель». Однак статистика свідчить, що зазначений закон так і не привів до суттєвої інтенсифікації державних закупівель.
У сфері технічного регулювання поштовх до переходу на європейські стандарти та виконання всіх зобов’язань України, зокрема — в промисловій сфері, має дати імплементація Закону «Про технічні регламенти і про оцінку відповідності», підписаного на початку цього року. Приведення у відповідність до вимог ЄС обов’язкових технічних регламентів нашої держави стимулюватиме безперешкодний обіг продукції між Україною та ЄС.
Елла НОВАК

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».