Військо
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Березень 19, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 05 Липень 2019 11:19

Українська армія: від занепаду до воскресіння

Rate this item
(0 votes)

Не­зва­жа­ючи на ро­сій­ську аг­ре­сію, боє­здат­ність Зброй­них Сил Ук­раї­ни за остан­ні п’ять ро­ків сут­тє­во по­кра­щи­ла­ся: цей факт ви­зна­ють не ли­ше віт­чиз­ня­ні екс­пер­ти, а й пред­став­ни­ки НА­ТО.

Відбувається планова оптимізація...
Порушуючи тему боєздатності нашої армії, дозволю собі невеличкий екскурс у наше не таке вже й далеке минуле: це допоможе читачам краще збагнути проблеми, про які йтиметься далі.

Так ось, офіційним днем народження українського війська вважається 6 грудня 1991 року, коли парламент ухвалив відповідну постанову. Як висловився один із тодішніх керівників Міноборони, «на світ з’явилося дитинча, яке згодом виросте кремезним легенем і захищатиме рідну землю».
На жаль, цього не сталося: навіть досягши свого повноліття, воно залишалося досить кволим, ледь спинаючись на ноги. Адже для того, щоб «малюк» перетворився на міцного парубка, батьки повинні були усіляко про нього піклуватись. А вони, тобто тодішні керівники держави, МО, цього не робили.
Скінчилося все досить сумно. Якщо у 1991-му Україна успадкувала від колишнього СРСР 6,5 тисячі танків, 7,6 тисячі броньованих машин, 1,4 тисячі літаків, 350 кораблів тощо, то на початку 2014-го, опинившись перед смертельною загрозою, вона володіла лише 1436 танками, 2 тисячами бронетранспортерів. При мінімальній потребі у 3200 і 4500 відповідно. Щодо Повітряних сил, то на початок російської агресії літаків залишалося 158!..
Ніхто не заперечує, що весь цей технопарк потрібно було скорочувати: молода держава, тільки-но поставши на політичній карті світу, відразу опинилась у складній фінансово-економічній ситуації, через що неспроможна була його утримувати. Але й сьогодні ніхто достеменно не знає, куди він подівся, цей технопарк.
Тодішні урядовці, кажуть, що танки, БМП, літаки і вертольоти були реалізовані як надлишкове майно МО, а кошти потрачені «на розвиток Збройних Сил». При цьому жодного аргумента, який би підтверджував, що так і насправді було, навести не можуть.
Згодом «організаційно-штатні заходи» перекваліфікували в «оптимізацію». Але ж від перестановки доданків сума, як відомо, не змінюється: процес нищення, розграбування армії тривав. Перелік фактів, які переконливо свідчать про нищення армії, навести можна безліч.
Тільки легковірні люди або ж ті, які абсолютно необізнані з цією проблемою, можуть повірити, що до цього процесу причетні лише Павло Лебедєв і Дмитро Соломатін — керівники МО часів президентства В. Януковича: вони як ставленики Кремля найбільше були зацікавлені у знищенні нашого війська, але і їхні попередники теж добре «попрацювали» на цій ниві.
І хто знає, як розвивались би події у 2013–2014 роках, коли б Україна мала сильне військо, спроможне дати гідну відсіч будь-кому, хто зазіхне на нашу землю.

З 15 тан­ків ли­ше 2 бу­ли го­то­ві до за­сто­су­ван­ня...
Досить розповсюдженим, особливо серед окремих політиків, є твердження про те, що на початку 2014-го «Україна не мала армії». Лукавлять: у такому випадку проект «Малоросія» був би успішно реалізований.
А ось те, що вона була слабкою, правда. І все ж, всупереч «добрій українській традиції», після цього були зроблені відповідні висновки, реалізація яких кардинально змінила ситуацію.
Спробую пояснити це на конкретних фактах і цифрах, які навіть за наявності великого бажання не спростуєш. У 2013 році оборонний бюджет нашої країни становив майже 19 мільярдів гривень, а сьогоднішній — понад 100 мільярдів.
Якщо наприкінці 2013 року чисельність ЗС становила близько 150 тисяч, то сьогодні — майже 260 тисяч. За цей час було сформовано 18 бойових бригад, 4 полки та 9 батальйонів, десятки інших частин.
Автору можуть дорікнути, мовляв, кількість людей, одягнених у військові однострої, не є вагомим аргументом. Згоден. Але Українська держава саме у час протистояння з Росією вдалася й до інших кроків у цьому напрямку.
Наприклад, силами ремонтно-відновлювальних підрозділів ЗС відремонтували близько 62 тисячі зразків озброєння і військової техніки, а на підприємствах оборонно-промислового комплексу — майже 4 тисячі. При цьому виготовлено і глибоко модернізовано більш як 4 тисячі літаків, танків, бронетранспортерів.
Інколи можна почути, що часто вони не відповідають вимогам сьогодення, більш того, деякі бойові машини, отримані військами, непридатні для застосування, бо й з місця не можуть зрушити.
— Такі випадки були, — відверто зізнався знайомий офіцер, який ось уже п’ять років боронить підступи до Маріуполя. — Але тим не менш ситуація кардинально відрізняється від ситуації 2014-го.
Тоді, пам’ятаю, з 15 Т-64 лише 2 були готові до застосування у повному обсязі. Сьогодні ж з наявної у нашому батальйоні техніки понад 90% будь-якої миті готові вступити у бій.
Із самого початку 90-х на армійських полігонах і директрисах запанувала гнітюча тиша: на кілька десятиліть захисники країни забули, що таке навчання, бойові стрільби, тобто військовий вишкіл. Але вже у 2014-му було проведено п’ять командно-штабних навчань. Із кожним роком їхня кількість збільшувалася, дійшовши до 46 торішніх.
Раніше українські льотчики із сумом дивились у небо, нудьгуючи за польотами. А у 2018-му вони стали учасниками 14 льотно-тактичних навчань, в яких були задіяні сотні екіпажів, адже лише торік українське військо посилилося близько 50 літаками та вертольотами.
Зокрема, винищувачами «Су-27» та «МіГ-29», штурмовиками «Су-25», бомбардувальниками та розвідниками, вертольотами різних модифікацій. Наліт наших льотчиків зріс у 5–6 разів, якщо порівнювати з тим нальотом, який вони мали напередодні гібридної війни.
Загалом минулого року, за словами першого заступника начальника Головного управління підготовки ЗС України полковника Ігоря Подоляна, було проведено більш як 200 навчань. А за участі іноземних інструкторів підготовлено 300 інструкторів та 3,5 тисячі військовослужбовців ЗСУ, пройшли підготовку понад 40 тисяч резервістів.
Останнім часом у конструкторських бюро розроблено чимало нових зразків надсучасного озброєння. Чого варта одна лише ракетна система «Нептун»»! Її призначення — знищення кораблів противника.
Вона, здійснюючи політ на надмалих висотах (кілька метрів над рівнем моря), здатна маневрувати під час польоту, минаючи зони протиповітряної оборони противника. Дальність польоту — до 280 км, але наш оборонопром здатен збільшити її і до 500 км!..
Існують міжнародні стандарти фінансування армії. Згідно з ними на утримання особового складу повинно виділятися не більш як 50% загального фінансування війська.
Якщо на ці потреби виділяється понад 75%, то це загрожує повним занепадом армії. А в Україні до 2014 року майже 80% бюджету Міністерства оборони України йшло саме на утримання Збройних Сил.
Натомість, за оцінками експертів, ідеальний розподіл оборонного бюджету повинен бути таким: особовий склад — 40%, експлуатація та обслуговування озброєнь і військової техніки — 30, фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, закупівля озброєнь і військової техніки — 30%.
Окрім того, світова практика свідчить, що в разі непроведення щорічної заміни 4–5% парку озброєння армія деградує. Причому впродовж 10 років. Ми поки що не відповідаємо цим критеріям, але якщо протягом 1991–2013 років ми стрімко наближалися до повного занепаду війська, то останні п’ять років хоч і повільно, але віддаляємось.
На думку експертів, якщо навіть такими темпами ця тенденція триватиме і надалі, то років через 8–10 левова частка армійського бюджету витрачатиметься саме на розвиток армії, підвищення її боєздатності. Як це прийнято в збройних силах країн НАТО.
Значно розширилася співпраця між військовими відомствами України і країн НАТО: наші військові постійно тренуються із солдатами іноземних армій, беруть участь у великих міжнародних навчаннях, зокрема під егідою НАТО. На сьогодні за стандартами НАТО вже підготовлено 1400 інструкторів. Згідно з Державною програмою розвитку Збройних Сил реформування української армії за зразком НАТО має завершитися до 2020 року.
Щодо найближчих перспектив, то у 2019 році в рамках міжнародного співробітництва наші підрозділи братимуть участь у шести багатонаціональних навчаннях на території України та 20 навчаннях поза межами нашої держави.
Крім цього, у поточному році сплановано проведення близько 250 заходів оперативної підготовки, а також близько двох тисяч тактичних навчань тощо.

Грошове забезпечення зростає
Людям, далеким від армійських проблем, здасться дещо дивним той факт, що останнім часом серед громадян України зросла мотивація до військової служби. Серед багатьох чинників не останню роль відіграли і ті, що мають соціальне забарвлення.
Наприклад, грошове забезпечення військовиків, за словами заступника директора департаменту фінансів МО України Сергія Винника, постійно зростає.
Якщо, скажімо, у 2014-му солдат-контрактник першого року служби отримував 2700 гривень, то сьогодні — близько 10 тисяч. Командир бригади, який раніше отримував 17-18 тисяч гривень, сьогодні отримує майже 26 тисяч.
Військовослужбовцю, який виконує бойові завдання безпосередньо на лінії бойового зіткнення, окрім місячного грошового утримання, додатково нараховується до 12 тисяч гривень щомісяця. При цьому йому встановлено надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65%, а не 10, як це було ще торік.
Окремим категоріям військових залежно від особливостей проходження ними військової служби розмір цієї надбавки може збільшуватися. Зокрема, механікам-водіям танків, гаубичних самохідних артилерійських установок, БМП, авіаційним спеціалістам-десантникам, льотчикам тощо.
Однією з найболючіших проблем є відсутність у військовослужбовців власного даху над головою. Особливо у контрактників, що уповільнює перехід ЗС на професійні рейки.
Зважаючи на це, у 2014–2018 роках видатки на вирішення цієї проблеми зросли більш ніж у шість разів: було асигновано за ці роки близько двох мільярдів гривень.
Це дозволило побудувати 20 казарм поліпшеного планування на більш як дві тисячі ліжко-місць, ще 165 перебувають у стадії будівництва. Загалом заплановано звести 184 гуртожитки, що дозволить розмістити 23 тисячі воїнів-контрактників.

Сер­гій ЗЯТЬ­ЄВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».