Військо
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Травень 10, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 06 Липень 2018 16:03

Призов-2018: як укоплектувати українську армію?

Rate this item
(2 votes)

Після підписання Петром Порошенком Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих питань проходження громадянами військової служби», який набув чинності 23 червня 2018 року, в країні заговорили про нібито проблеми з комплектуванням національного війська — армії, яку дехто з вітчизняних політиків устигнув назвати однією з найсильніших в Європі.

Принаймні, про це заявляють ті, хто скептично ставиться до низки новацій, які покликані виправити ситуацію з кадровим голодом в армії. Так це чи ні, але окремі положення закону підштовхують до думки, що з комплектуванням війська таки є проблеми.

Служитимуть навіть непридатні до військової служби
Так, за новим законом відтепер продовжено з 23 до 30 років вік прийому українців до вищих військових навчальних закладів. Результатом чого стане поява 35-літніх «молодих» лейтенантів — випускників військових вишів.
Збільшено до 60 років і граничний вік перебування в запасі військовозобов’язаних-жінок, як це вже визначено для чоловіків. Кажуть, це зроблено для того, аби забезпечити гендерну рівність, а насправді — щоб збільшити мобілізаційний ресурс країни.
Новий закон дозволяє військовослужбовцям, визнаним непридатними за станом здоров’я до військової служби, продовжувати службу в армії. Врегульовано і деякі питання щодо продовження контрактів із військовослужбовцями, що має зробити систему комплектування більш гнучкою тощо.
Про те, що комплектувати вітчизняне військо справді дедалі стає справою складнішою, особливо строковиками, говорять і на Полтавщині. Днями там підбили підсумки проведення призову молоді до лав Збройних Сил України навесні.
Процедура для «зацікавлених сторін» — працівників обласного та районних військкоматів, чиновників, котрі організують призов, членів призовних комісій тощо звична, бо двічі на рік — після весняного та осіннього призову обговорюють його результати. Процедура звична, а от проведення самого призову дійсно ускладнюється.
І це при тому, що Полтавщина має понад 10-тисячний резерв призовників, з яких до армії слід відправити всього п’ять-шість сотень. Здавалось би, варто лише скомандувати: «До армії, кроком руш!», і план призову буде виконано без потуг.
Утім, у житті виходить усе значно складніше, скаржаться у військкоматах. Навіть маючи такий резерв рекрутів, призвати з них до солдатських лав близько шести сотень останнім часом перетворюється на проблему.
gubВійськовий комісар Полтавщини полковник Дмитро Губський, який звітував у Полтавській ОДА про результати весняного призову 2018 року в регіоні, не приховував труднощів, які заважають плановому призову. З його доповіді можна було дізнатися, що відчутного покращення в роботі з призову молоді на Полтавщині не сталося.
Проблеми, пов’язані з його організацією, з року і рік не тільки залишаються, але й ускладнюються. Найболючішими серед них стали ухиляння від військової служби, вкрай поганий фізичний стан призовників, їхня непридатність до служби через поганий стан здоров’я тощо.
На підтвердження своїх висновків Д. Губський навів статистику, яку підготували в обласному військкоматі. Так от: сьогодні троє з десяти полтавських призовників ухиляються від явки до військкоматів, п’ятеро — виявляються непридатними до служби з різних причин, двох призовників відправляють на додаткове медичне обстеження тощо.
Усе це ставить на межу ризику виконання плану призову, який щороку спускають Полтавській області. Так само не зменшується число районів в області, де погано організована робота призовних комісій. Через це там не виконують плану поповнення солдатських лав.
«Упродовж весняного призову 2018 року на строкову військову службу в регіоні направлено без урахування резерву 575 осіб. Із них до Збройних Сил України — 355, Національної гвардії України — 140, Державної служби спеціального транспорту й Державної прикордонної служби — по 40.
Загалом область виконала завдання щодо призову особового складу на строкову службу на сто відсотків, — зазначив офіцер. — Водночас деякі військові комісаріати не впорались із плановим завданням, проте завдяки роботі колективів Хорольського, Глобинського, Кобеляцького, Горішньоплавнівського, Зіньківського, Машівського військкоматів, які перевиконали показники, область змогла досягти належного результату...»

Військкомати-двієчники рятують колеги-«паровози»
Виходить, що Полтавщина виконує «план до двору» з призову завдяки всього кільком районам, які виступають у ролі своєрідних паровозів і рятують область від проблем із поповненням солдатських лав. Причому кількість районів, де призовні комісії крізь пальці дивляться на безлад із призовом, не зменшується.
Цікаво, але найгірша ситуація з виконанням плану призову саме в тих районах і містах області, де для молодих ще є робота. Тож призовники стороною обходять військкомати не тому, що вони, приміром, пацифісти або релігійні фанатики, яким не можна брати до рук зброю, а лише тому, що не хочуть втратити роботу.
Не допомагають навіть посилання на закон, яким за призваними до армії зберігають робоче місце. Молодь на процеси в країні нині дивиться прагматично: поки служитимуть, підприємство може розвалитися або хазяїн таки візьме на вільне місце іншу людину.
«На жаль, досі одним із негативних явищ є неявка громадян до військових комісаріатів із метою ухилення від проходження військової служби. Найгірший стан справ зафіксовано в Лубнах, Кременчуці й Полтаві, Лубенському, Кобеляцькому, Шишацькому, Котелевському, Гадяцькому, Глобинському і Кременчуцькому районах», — констатує полковник Д. Губський.
Ситуація з неявкою за повістками до військкоматів на Полтавщині справді тривожить. Приміром, в Оржицькому районі навесні до військкомату викликали 388 призовників, а з’явилося всього 100. У Полтаві з викликаних 2698 рекрутів не прибуло на проходження медичної комісії 1796...
Ускладнює ситуацію й те, що призовні комісії в районах, які очолюють заступники голів РДА, практично не контролюють явки призовників до військкоматів. Особливо після того, як їх відправляють для додаткового обстеження на медичну комісію. Після чого чимало призовників вже не повертаються до військкоматів, а члени призовних комісій їх не розшукують. І, тим більше, не притягують до відповідальності за ухиляння від служби.
Не дуже вдалою, на думку воєнкома, виявилася стаття закону, якою на строкову службу почали призивати юнаків замість віку у 18 років тоді, коли їм виповнюється 20 років. Викликане це було подіями на Сході України, але практика довела, констатував офіцер, що вже можна було б знову повернутися до попередньої норми і призивати до армії з 18 років.
Серйозною перешкодою на шляху до служби стає поганий фізичний стан майбутніх солдатів-строковиків. За спостереженнями працівників військкоматів, на Полтавщині дедалі більшає молодих людей призовного віку, які отримують «білий квиток» — індульгенцію від служби — через недостатню фізичну підготовку.
З кволими бійцями ніхто не хоче мати справу, бо ще невідомо, чим скінчиться процес адаптації до служби тих, хто не може пробігти навіть 100 метрів...
У приватних бесідах офіцери, які організують призов до армії, діляться тим, що проблеми виникли й через підрив авторитету армії, поширення в соціальних мережах пацифістських настроїв, боязнь молоді потрапити в зону бойових дій.
Щодо останнього, зазначають офіцери, то строковики, власне, бояться не стільки війни, скільки її наслідків. Адже щодня чують про проблеми, приміром, з лікуванням та реабілітацією тих, кого поранено під час бою або обстрілу, або зневажливе ставлення до учасників бойових дій на «гражданці» тощо.
Отже, поки у «верхах» безплідно вже протягом багатьох років дискутують про модель побудови вітчизняного війська, про доцільність того, щоб видавати зброю резервістам для зберігання її вдома, ефективність комплектування української армії за змішаним принципом — солдатами строкової служби та контрактниками, в «низах» понад силу виконують план із призову.
Чому строкова військова служба втрачає привабливість і перетворюється з почесного обов’язку на обов’язкову повинність, очевидно, варто замислитися не лише тим, хто комплектує армію. Але й самому суспільству, де небезпідставно критикують порядки в армії і не поспішають бачити проблемні питання в організації призову.
А марно: двічі на рік в Україні забирають до війська тисячі молодих людей (у квітні-травні 2018 року — 15,2 тисячі призовників. — Авт.), які мають відслужити півтора року. Мають, але далеко не всі цього хочуть. Можливо, тому, що «відкосити від армії» вже не вважається справою небезпечною і принизливою. Тим більше в країні, яка воює...

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ,
м. Полтава
Фото автора

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».