Дис­цип­лі­на та по­ва­га до коман­ди­рів
Під час навчань на полігоні за діями своїх бійців спостерігало командування бригади. Командир 24-ї бригади полковник Ана­то­лій Шев­чен­ко поділився зі мною своїми враженнями.
— Па­не Ана­то­лію, роз­ка­жіть про ме­ту цих на­вчань.
— Протягом двох тижнів був проведений збір з оперативним резервом. Оперативний резерв — це військовослужбовці, які проходили військову службу в лавах Збройних Сил України за мобілізацією. Мета цих зборів — перевірити наш мобілізаційний резерв, відновлення навченості, щоб бути впевненим у тому, що в країні перебувають військовослужбовці, які за першим сигналом протягом доби готові стати до лав 24-ї бригади. Збір проводився на дуже високому рівні. Військовослужбовці показали високі навички і цим ми були здивовані. Приємно мені відзначити військову дисципліну та повагу до командира.
— З яких ре­гіо­нів при­бу­ли вій­сь­ко­ві?
— Основна маса військовослужбовців — це військовослужбовці із західних регіонів, які перебувають на території Оперативного командування «Захід». Також приїхали військовослужбовці з інших областей, які під час другої-п’ятої хвиль мобілізації проходили з нами службу в зоні АТО.
— Чи за­про­шу­ва­ла бри­га­да іно­зем­них інст­рук­то­рів?
— Ні. Збори відбувалися в межах бригади. Інструкторами були їхні безпосередні командири.
— Яка тех­ні­ка бу­ла за­лу­че­на до на­вчан­ня?
— Було залучено майже 90% техніки бригади — понад 700 одиниць. Це — велика кількість. Був залучений весь особовий склад бригади і 100% оперативного складу резерву. Усі чоловіки, які прийшли на збори, виконували завдання під час проведення навчання.
— Що но­во­го і ко­рис­но­го вій­сь­ко­во­служ­бов­ці от­ри­ма­ли?
— За останні два роки були проведені бригадні навчання, тому що ми два роки були в зоні АТО. Найголовніше, що дали ці навчання, — високу організованість, мужність і стійкість. Протягом останніх трьох діб ішов проливний дощ. Температура опускалася до мінуса. Військовослужбовці всі дні провели під дощем на бойовій техніці. Не було жодної відмови від виконання поставлених завдань. Якщо просто сказати — ніхто не плакав. Всі з честю виконали поставлене завдання. Ми дуже приємно вражені результатами навчань.
— На­скіль­ки до­ціль­но про­во­ди­ти по­діб­ні на­вчан­ня і чи пла­ную­ть­ся вже на­ступ­ні?
— Деякі навчання будуть проводитися і в подальшому. Доцільність зборів є. Ви розумієте, якщо не займатися певною справою, то навички втрачаються, тому раз на рік, раз на два роки є необхідність збирати військовослужбовців на тиждень-два відновлювати їхню навченість, щоб бути впевненими в тому, що в будь-який час у країні є підготовлені люди, які стануть під зброю і будуть виконувати завдання.
— Чи бе­руть участь вій­сь­ко­во­служ­бов­ці в іно­зем­них на­вчан­нях? Чи за­пла­но­ва­ні во­ни най­ближ­чим ча­сом?
— У нас є перший механізований батальйон, який на 100% складається з контрактників. Вони проходили тривалий час підготовку під керівництвом американських, канадських, англійських інструкторів. Про плани на майбутнє може сказати наше керівництво. Поки що в найближчий місяць подібних завдань перед нами не ставлять.
— Що по­тріб­но зро­би­ти, щоб ук­ра­їн­ська ар­мія до­сяг­ну­ла рів­ня ар­мій кра­їн НА­ТО?
— Армія НАТО — це не показник. Сила волі та дух української армії — на дуже високому рівні. Проблеми з матеріальним забезпеченням — це не проблема армії, це проблема суспільства.

Ре­зер­віс­ти всім за­без­пе­че­ні
Про матеріальне забезпечення резервістів під час навчань поцікавилася у начальника тилу Оперативного командування «Захід» полковника Ана­то­лія Вер­биць­ко­го.
— Па­не Ана­то­лію, роз­ка­жіть, як бу­ли за­без­пе­че­ні вій­сь­ко­во­служ­бов­ці?
— Нам удалося забезпечити всіма належними матеріальними засобами, зокрема: повним комплектом форми, включаючи куртки-утеплення. Також усім військовослужбовцям не лише оперативного резерву, але й тим, хто проходить службу, були видані гумові чоботи, костюми від дощу, щоб людям було більш-менш комфортно виконувати завдання.
Під час проведення навчань-зборів погода нам підкинула свої сюрпризи, пішли тумани, дощі, але особовий склад був забезпечений чоботами гумовими та дощовиками. Під час навчань, особливо нічних, коли особовий склад був у полі при техніці, були розгорнуті пункти обігріву. В полі біля кожного підрозділу був розгорнутий намет із пунктом обігріву, де військовослужбовці могли прийти обігрітися, також привозився гарячий чай. Ми всі прекрасно розуміємо, що погода не балувала і людям потрібно було зігрітися, попити чаю, щоб і на душі, і для тіла було тепло.
— Одяг, який ви­да­вав­ся ре­зер­віс­там, по за­вер­шен­ні на­вчань по­вер­тає­ть­ся?
— Військовослужбовці оперативного резерву, які приїхали на навчання, на початку зборів отримували комплект форми і під час відбуття додому повинні її здати. В подальшому цей комплект форми пройде через пральню. Хімчистка приводить одяг у порядок. Його висушують, сортують і закладають як майно фонду зборів.
— Вій­сь­ко­во­служ­бов­ці жи­ли в на­ме­тах?
— Так. У наметах були ліжка, матраци, спальні мішки, пічки для обігріву особового складу, дрова. Умови для проживання були створені.
— А що­до хар­чу­ван­ня?
— Харчування було триразове. У кожному підрозділі був розгорнутий польовий пункт харчування, на якому штатні кухарі підрозділів готували їжу. Ці кухарі підуть із ними в райони виконання завдань. Особовий склад був забезпечений гарячою їжею. Якщо кухарі з добрим настроєм, значить — буде смачна їжа. Продуктами забезпечені згідно з нормами.
— Мож­на кон­крет­но роз­по­віс­ти про ме­ню?
— Асортимент других страв — різноманітні каші плюс картопля, макаронні вироби, консерви м’ясні та рибні. Перші страви — суп гороховий та гречаний, борщ, розсольники. Чай, компоти. Булочки, джеми, сир твердий. По вихідних згідно з нормами варене яйце. Різні соління, робилися салати.

Всі во­ни за­гар­то­ва­ні в бо­ях
Війна — війною, навчання — навчаннями, але про морально-психологічний настрій вояків треба дбати. Чим був зайнятий вільний час військовослужбовців, розповів заступник начальника управління по роботі з особовим складом ОК «Захід» полковник Ві­та­лій Чел­бін.
— Бу­ли на­пру­же­ні і важ­кі на­вчан­ня. Як ор­га­ні­зо­ву­вав­ся віль­ний час вій­сь­ко­во­служ­бов­ців?
— Відповідно до всіх керівних документів було організовано морально-психологічне забезпечення особового складу. При прибутті було проведене вивчення кожного резервіста, розподіл по підрозділах і потім уже йшов супровід їхніх психологічних настроїв. За час зборів ніякої неадекватної поведінки з їхнього боку не було. Всі вони загартовані в боях, пройшли АТО, мають бойовий шлях і тому їхній моральний стан на дуже високому рівні. Вони одразу влилися в колектив бригади і спільно виконували завдання.
Культурно-виховна і просвітницька робота була організована належним чином. Напередодні навчань до нас приїжджали з концертом артисти. Люди відпочили.
Все, що було сплановано, було виконано. Було проведене нагородження кращих резервістів.
— А в зо­ні АТО як під­три­мує­ть­ся мо­раль­ний дух бій­ців?
— У зоні АТО організовуються всі заходи морально-психологічного забезпечення, культурно-виховної роботи. Організовується у взаємодії з місцевими органами влади. Приїжджають волонтерські організації. Також нас відвідують концертні бригади з міст, де дислокуються військові частини. Отже, є великий спектр підтримки бійців. В АТО приїжджають заслужені артисти. Я би хотів зазначити, що взимку, де виконувала завдання 24-а бригада в зоні АТО, приїжджали заслужені артисти України Інесса Братущик та Орест Хома.
Це — наші земляки-львів’яни. Вони провели тур. Виїжджали на передову. Артисти підняли бойовий дух бригади. Співаки самі бойові, адже свого часу були в Афганістані. Тому вони все прекрасно розуміють. Наші бійці дуже гарно зустрічають усіх артистів, волонтерів, які надають допомогу у піднятті морального духу, сприяють психологічному стану військовослужбовця.
— Вам вій­сь­ко­во­служ­бов­ці да­ва­ли свої про­по­зи­ції що­до про­ве­ден­ня віль­но­го ча­су?
— Якщо це передова, то — відпочинок, боєць повинен бути ситим, у теплі або щоб не було дуже спекотно. В нас із цим проблем немає. Ми намагаємося завжди планомірно проводили заходи, щоб військові могли відчувати турботу про себе, бо потрібно не лише воювати, але й відпочивати. Ми робимо все можливе для того, щоб їхній морально-психологічний стан був на висоті.
— Чи звер­таю­ть­ся до вас ко­лек­ти­ви з про­хан­ням про­вес­ти кон­церт?
— Так. Наш штаб дислокується в Рівному. До нас рівняни бажають приїхати, а також Волинська область. Зараз вони ведуть підготовку для того, щоб можна було здійснити тури в зону АТО.
— Ви всім да­єте доб­ро на кон­цер­ти?
— Колективи проходять певну перевірку і їм видається дозвіл на в’їзд у зону АТО. Якщо є дозвіл, то ми надаємо можливість здійснити заплановане. Я не зустрічав таких випадків, щоб артистів не пускали. Навіть «Лісапедний батальйон» їхав проїздом і заїхав у Старобельск і дав дуже цікавий концерт у Національному університеті. Туди прийшли як місцеві городяни, так і військовослужбовці. Концерт тривав півтори години. Всім сподобалося.

Спо­га­ди ре­зер­віс­та від АТО
Чимало військовослужбовців та резервістів 24-ї бригади мають бойовий досвід АТО. Про спогади від АТО та корисність навчань на полігоні розповів старший лейтенант запасу Олег Лис.
— Оле­гу, роз­ка­жіть, як Ви прий­шли у вій­сько?
— Я був мобілізований у четвертій хвилі, а до того служив строкову службу в Радянській армії і була військова кафедра в Політехнічному інституті. Був призваний, потім були збори, згодом був направлений у 2-й батальйон, мінометну батарею старшим офіцером батареї. Пробув тиждень у батареї і поїхав на схід на місце дислокації 2-го батальйону.
Спочатку стояли в Лисичанську, а потім у Кримську. Після Мінських домовленостей нас, мінометну батарею, недалеко відвели. В нас були 82 та 120-мм міномети. Стояли на позиціях. Коли нас відвели, ми регулярно відвідували свої позиції без мінометів.
— Які спо­га­ди за­ли­ши­ли­ся від АТО?
— Якщо ми стояли на передовій, то жили в бліндажах, а потім, коли нас відвели, то жили в літньому піонерському таборі. Купували собі вентилятори, були в нас генератори. Хочу подякувати волонтерам, які дуже сильно нам допомагали. Нам отець Орест Федина допоміг з бензогенератором, бензопилами, я вже не кажу про продукти харчування, якими він також забезпечував.
— Чи по­трап­ля­ли під об­стрі­ли?
— Так, потрапляли. Коли перший раз був обстріл, то було трохи страшно, але потім звикаєш. Головне — швидко встигнути сховатися. Мінометний обстріл, і ти маєш можливість протягом 30 секунд сховатися в бліндаж. Імовірність дуже маленька, що потрапить міна в бліндаж, але від осколків треба було ховатися. Осколками машини були покалічені, а втрат бойових серед людей не було.
— Чи не бу­ло ду­мок схо­ва­ти­ся від мо­бі­лі­за­ції?
— Я вагався, чи йти добровольцем, але прийшла повістка і я пішов. Дружина і родичі казали, що не потрібно йти, адже мені вже 50 років, але я без вагань прийшов до військкомату.
— Ви слу­жи­ли в Ра­дян­ській ар­мії і за­раз в ук­ра­їн­ській — щось змі­ни­ло­ся на кра­ще?
— Є зміни на краще, хоча, можливо, вони не такі суттєві, які мені б хотілося, але потрошку вони відбуваються. Навіть якщо проаналізувати ці навчання резервістів у 24-й бригаді. Я був дуже здивований, що тут забезпечуються резервісти одягом та взуттям. На цих навчаннях повністю забезпечують резервістів усім необхідним.
— Роз­ка­жіть про на­вчан­ня.
— Коли ми приїхали на навчання, то з нами спочатку провели роз’яснювальну роботу щодо заходів безпеки. В українській армії цьому приділяють більшу увагу, ніж було в Радянській армії. Це правильно, адже тоді не буде непередбачуваних ситуацій. Ми — мінометна батарея. В нас своєрідні завдання.
Є механізовані роти, які мають ходити колонами в наступ, а ми маємо обслуговувати свій батальйон. Ми своє завдання виконали добре. Хоча був туман і цілитися з мінометів було важко, проте ми впоралися. Виконали необхідну кількість пострілів. Можливо, не в повному обсязі у зв’язку з великою затуманеністю. Наше керівництво вирішило не ризикувати і повністю боєкомплект, який нам видали, не використовувати, щоб, боронь Боже, нічого не сталося непередбачуваного.
— Як про­хо­див ро­бо­чий день?
— Наведу приклад останнього тижня навчань. Понеділок чи вівторок ми встали о четвертій ночі, близько п’ятої виїхали на полігон. Командир визначив ціль, вогневі позиції. Підготовили батарею до виконання завдань. Спочатку була перевірка мінометів, теоретично відпрацювали наводку, готували боєприпаси. О 14–15 годині наносили перші постріли, потім туман і дощі, чекали до ночі команду вести мінометний вогонь по цілях. Прийшла команда відбій, адже через туман нічого не було видно. Пробули на полігоні до 24 години. Потім помилися і лягли спати. Наступного дня встали о другій ночі і о четвертій мали бути на іншій вогневій позиції.
— Ва­ше став­лен­ня до сис­те­ми хар­чу­ван­ня: що спо­до­ба­ло­ся, а що — ні?
— Коли були в батальйоні, то тут на місці годували. В останні дні в бригаді давали сухий пайок. В АТО кожний підрозділ сам собі готував і це було краще. Тут на полігоні інша система харчування, розумію, що організувати повноцінне харчування важко в польових умовах. Мені багато хлопців говорили, що є на базарі дешеві овочі та фрукти, але цього тут не було, не знаю, з чим пов’язано, напевно, тендерні закупівлі. Цю систему потрібно трошки змінювати. Нам би хотілося бачити овочі та фрукти.
— Під­би­ваючи під­сум­ки цих на­вчань, що ко­рис­не Ви по­черп­ну­ли, адже у Вас є бо­йо­вий до­свід?
— На мій погляд, подібні навчання дуже корисні і вони повинні проводитися. В мій підрозділ потрапили хлопці, які живуть у західному регіоні, але бути на сході в інших підрозділах, бригадах, відповідно, потрібне злагодження. Цього можна досягнути на подібних навчаннях.
Роз­питувала Ін­на БО­РИ­СО­ВА, фо­то ав­то­ра