Військо
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Грудень 14, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 30 Вересень 2016 20:21

Юрій Бірюков: стан фінансування армії змушує «ділити» пару берців між двома бійцями

Rate this item
(0 votes)

Ім’я рад­ни­ка Пре­зи­ден­та Юрія Бі­рю­ко­ва у біль­шо­сті спів­віт­чиз­ни­ків асо­ці­юєть­ся з во­лон­тер­ським ру­хом і но­ви­ми під­хо­да­ми до за­без­пе­чен­ня ук­ра­їн­ської ар­мії. А ще ві­до­мий во­лон­тер є го­ло­вою Ми­ко­ла­їв­ської об­лас­ної ор­га­ні­за­ції БПП «Со­лі­дар­ність». Сьо­го­дні він роз­по­вів Укр­ін­фор­му, як хо­тів би змі­ни­ти ук­ра­їн­ську ар­мію і чо­му йо­го не ці­ка­вить дер­жав­на служ­ба.

— Нещодавно Миколаївщина «прославилася» гучним корупційним скандалом за участю першого заступника голови ОДА, Героя України Миколи Романчука. Тоді йшлося про групу осіб, причетних до цієї справи. Як Ви думаєте — чи всі винні будуть покарані і чи це хоча б частково очистить місцеву владу?
— Якщо Романчука визнають винним і засудять, то Миколаївська область буде очищена рівно на одного корупціонера. Скільки їх є наразі, я не знаю. Підозрюю, що багато.
— Чи вплине це радикально на боротьбу з корупцією в області?
— Ні, не вплине.

— В області більше трьох місяців немає голови ОДА, лише щойно завершився конкурс на цю посаду. Чому так затягнувся цей процес? Чи пропонували Вам очолити Миколаївщину, бо Ваша кандидатура також обговорювалася?
— Якщо людям нічим зайнятися, я можу порадити їм прочитати Закон про держслужбу або зайнятися якоюсь творчою діяльністю — замість того, щоб обговорювати мою кандидатуру. Мені цю посаду ніхто не пропонував і не міг цього зробити. Адже в Законі про держслужбу чітко прописано критерії, яким має відповідати кандидат на цю посаду. Жодному з них я не відповідаю. Взяти хоча б те, що я не маю вищої освіти і купувати диплом не збираюсь. У мене нема бажання йти на держслужбу. Мені вистачає роботи на своєму місці.
— А чому конкурс тривав так довго?
— А це завдяки нашій Верховній Раді, яка так виписала новий Закон про держслужбу, що Миколаївська область залишилася три місяці без голови ОДА. Крім того, в нас у країні не вистачає більше 60 голів РДА, яких також не можуть призначити. Бо у нас не прописані умови конкурсу, не сформована комісія, а в підсумку — немає очільників районів і області.
— Що треба зробити, щоб змінити ситуацію?
— Змінити закон. Це питання до Верховної Ради.
— Ви не намагалися якось вплинути на підбір кандидатури на цю посаду, адже Миколаївщина Вам не чужа...
— Ні, не намагався, і не було жодного бажання це робити. Я відверто вірю, що це має бути конкурс, на якому переможе найкращий кандидат.
— Щодо ситуації з депутатом від фракції БПП «Солідарність» в облраді Федором Барною — після оприлюднення його переписки з кримінальним авторитетом на сесії. Нині він вийшов із фракції, але продовжує бути депутатом і навіть очолювати бюджетний комітет. Керівники інших фракцій висловлюють незадоволення і закидають керівництву БПП, що воно має недостатньо жорстку позицію щодо Барни?
— Своє ставлення до Барни я висловив уже через 15 хвилин після того, як було оприлюднено ту переписку. На мою думку, ця людина повинна не лише скласти повноваження голови комітету, а й покинути облраду. Проте жодних юридичних можливостей це зробити у мене як у керівника обласної парторганізації немає. Він же вважає, що зробив усе правильно і складати повноваження не збирається. Він досі переконує, що ніякого «Мультика» (у Миколаєві так називають одного з кримінальних авторитетів. — Авт.) він не знає.
Ми обговорювали це питання на засіданні фракції. Однопартійці пояснили йому свою точку зору, і він покинув нашу фракцію. Більше нічого в юридичному полі ми зробити не можемо.
— А чи не стоїть питання про його виключення з партії?
— А з цим узагалі незрозуміла історія. У нас немає документів про те, що він є членом нашої партії. Оскільки у списках кандидатів на вибори до облради були і люди, які не є членами нашої політсили. Така історія не тільки в БПП, а й в інших партіях. Цю ситуацію я застав, коли очолив обласну організацію БПП «Солідарність».
— А що, на Вашу думку, треба зробити, щоб подібне не повторилося?
— Треба більш ретельно підходити до формування списків кандидатів у депутати від партій. У 2015 році цього з різних причин зроблено не було. Чому це сталося, не знаю, тоді я ще не працював у партії.
— А крім Барни, фракції БПП у міській та обласній раді більше не потребують очищення рядів?
— На даному етапі у мене нема підстав рекомендувати фракціям виключати ще когось, окрім Федора Барни.
— Як складаються Ваші відносини з місцевою владою Миколаївщини? Вони користуються тим, що Ви близькі до Президента і можете вирішити ті чи інші питання?
— Вони можуть просити мене про що завгодно, але я радник Президента України. І якщо Петро Олексійович хоче послухати мою пораду з того чи іншого питання, то він мене запрошує на бесіду. Коли окремі представники місцевої влади розуміють, що я не є «рішала» і ніколи ним не буду, то вони починають публічно обурюватися з того чи іншого приводу.
— Ви — відомий на всю країну волонтер, стали радником Президента у дуже складний для нас час — розпал російської агресії. Які цілі Ви ставили перед собою, погоджуючись на цю посаду? Чого хотіли досягти?
— Ніяких особливих цілей не було. Що я хотів зробити? Врятувати країну — ні більше ні менше. Може, комусь, хто не був на фронті, це здасться пафосними словами. Але для мене у серпні 2014 року це була об’єктивна реальність. Я бачив, що у нас немає армії, нема розуміння, як рятувати країну. Тому й брався за будь-яку можливість це зробити.
Тоді моїм завданням було ввести в Міноборони волонтерський десант. А далі його члени вже самі почали ставити перед собою певні цілі і досягати їх.
— Що вдалося змінити кардинально або хоча б частково в плані забезпечення армії?
— У Міноборони почали проводити інституційні реформи, метою яких є забезпечення більш прозорого використання бюджету країни. Вони ще не доведені до кінця і триватимуть довго. Наприклад, ухвалено законопроекти, які зобов’язують Міноборони закуповувати все на відкритих електронних торгах — система «ПРОЗОРРО». У цьому є заслуга і нашої волонтерської команди. Тепер усі закупівлі, визначені законом, на 100% проходять через цю систему. Ми почали використовувати її ще торік, коли не було закону.
Ще одне свого роду досягнення — прийнято програму комплексного реформування Міноборони, де чітко прописано — коли і в якій послідовності що буде зроблено. Вона розрахована до 2020 року. Попереду ще багато роботи.


Найбільш турбує те, що Міноборони фінансується на половину від потреби
— Як Ви оцінюєте стан тилового забезпечення на нинішній момент. Над чим треба ще працювати, які найболючіші точки?
— Зараз мене найбільш турбує те, що Міноборони фінансується на половину від потреби. У нас немає грошей на закупку всього того, що потрібно армії, яка воює і захищає країну. Бюджетом Міноборони передбачено забезпечення речових потреб у 2016 році на 54%.
Образно кажучи, нам досі доводиться «ділити» пару берців між двома бійцями. Цього року сума зменшилася навіть порівняно з 2015-м. У проекті 2017 року передбачено трохи більше. Дай Бог, щоб ми закрили 70% від необхідних потреб.
— А чому так?
— У нас у країні банально не вистачає грошей. На жаль, стан економіки не дозволяє вирішувати питання оборони на 100%.
— Сьогодні і військовослужбовці, і волонтери ще нарікають на неякісне продовольство, недостатнє забезпечення медпрепаратами, говорять про розкрадання, корупцію... Що тут робити і чого не вистачає для боротьби з цим?
— Я ж уже сказав, головна причина — фінансування армії на 54%. Наприклад, є старий сухпай ЗСУ. Чотири непоказні й неїстівні консерви, півмішка цукру. У бюджеті 2016 року ціна на це була закладена в розмірі 96 гривень. А є новий сухпай. Там у реторт-упаковці щось смачне, плюс на обід — борщ і так далі. Орієнтовна ціна на такий сухпай — 110 гривень, а якщо з розігрівалкою і додатковими смаколиками — 150 грн.
Нещодавно армія знову оголосила закупівлю 200 тисяч сухпайків старого зразка. Зрада? Копаємо глибше. Армія не може купувати будь-що, вона зв’язана по руках і ногах законами і постановами Кабміну. Що стосується речового забезпечення, ми змогли розірвати це зачароване коло (постанова 1444, законопроект 2551 — ми виграли).
А ось із харчуванням поки що не можемо. Для закупівлі нових сухпайків потрібно внести зміни до постанови Кабміну, прописавши там тип такого пайка. Щоб винести таке питання на розгляд Кабміну, потрібні узгодження. І міністр оборони Степан Полторак раз по раз підписує листи з проханням погодити це рішення. Він — за новий сухпай. У МВС, СБУ, Мінінфраструктури, МОЗ кажуть — окей! А Мінфін проти.
Там попереджають, що у вас, мовляв, в бюджеті закладено 96 гривень, ось і купуйте за 96. А на більше ми вам не узгодимо! Але й у Мінфіні теж сидять не вороги. Просто така у них робота — не допускати збільшення видаткових статей у межах поточного бюджетного року. Їх можна зрозуміти.
— А як же інші чинники, людський фактор, наприклад. Щось змінилося за ці два роки?
— Ні. У нас люди не хочуть працювати на держслужбі, бо зарплата там 4–5 тисяч гривень. Ось ми оголосили конкурс у Департамент держзакупівель Міноборони. Там було 18 вакансій, запрошували людей. Ніхто не прийшов. Бо хто ж у Києві може прожити на 5 тисяч гривень зарплати? А в Міноборони немає можливості її підвищувати.
— Але ж хоч якесь оновлення кадрів у Міноборони сталося за цей час чи вся стара гвардія залишилася на місцях?
— Оновлено приблизно 10% кадрів.
— Час від часу ми стаємо свідками скандалів, коли на полігонах чи у військових частинах військовослужбовців годують зіпсованими продуктами, є обмежене меню і так далі... Що, досі крадуть?
— Крадуть. Нещодавно був скандал на Широколанівському полігоні, де крали гроші, виділені на ремонт їдальні. Проте в Міноборони немає функції оперативно-розшукової діяльності. У нас нема слідчих, прокурорів. Ці питання треба адресувати поліції, СБУ та іншим. У нас величезна кількість контролюючих органів. Але чомусь так вийшло, що факти розкрадання коштів на Широкому Лані викрив саме я. Однак я не можу їздити в кожну військову частину і кожну їдальню.
— Що ж робити?
— Для початку треба нормально фінансувати потреби армії та її кадри. Втім, у бюджеті країни таких грошей немає. У нас досі півкраїни отримує зарплату у конвертах і не платить податків. І нікого це особливо не бентежить. Ось і маємо відповідний бюджет.
Взяти хоча б виготовлення міномета «Молот», про який усі кричать, що, мовляв, 483 тисячі гривень — це дорого. Але ж його виготовляє державне підприємство — ПАТ «Маяк», яке платить своїм працівникам білу зарплату, податки, збори і так далі. Ось і виходить, що дорого. Тим більше що підприємство освоює нове виробництво, якого досі не існувало.
— Ви брали участь у розробці нової форми для армії. Задоволені результатом?
— Загалом так, але там є ще над чим працювати. Вона потребує удосконалення. Що ж до парадної форми, яка була продемонстрована на параді до Дня Незалежності, то її безплатно отримають лише курсанти — випускники військових училищ. Всі інші офіцери, як і раніше, купуватимуть її за свої гроші. Адже у нас ледь вистачає коштів для забезпечення військовослужбовців польовою формою, і ніхто не витрачатиме їх на парадну для всіх офіцерів.
— А польовою формою зараз забезпечені всі військовослужбовці?
— Так, усі, ще більше року тому це питання було знято. Інша справа, що у нас бійцю на рік видають два комплекти форми. А в польових умовах її вистачає на 3 місяці. Тому хотілося б давати 3–4 комплекти. Та на більше у нас немає грошей. Але шукати їх потрібно, бо Росія — це назавжди. Навіть якщо ми повернемо Крим і Донбас, кордони РФ від нас нікуди не дінуться. Тому захищати Україну від агресора треба буде завжди. Це важка чоловіча робота, на жаль, із втратами. Але по-іншому просто неможливо.
— Через Вашу політичну діяльність у БПП Вас називають адвокатом нинішньої влади. Це Вас не ображає?
— А ще мені закидають, що я сиджу на всіх потоках і краду мільярди на забезпеченні Міноборони. Я не коментую різних дурниць, просто не реагую на це.
— Але ж Ви відреагували у Фейсбуці, коли Вас звинуватили у начебто лобіюванні інтересів бізнес-партнерів Президента Порошенка щодо поставок техніки в армію?
— Ні, то я просто кепкував. Коли мені на очі потрапляє подібна дурниця, то я сміюсь. Так, я написав, що «КрАЗ» робить погані машини. Це було зроблено на підставі аналізу Міноборони. Я виклав цифри, факти... Але замість того, щоб визнати, що у них дійсно ще не все гаразд з якістю, прес-служба підприємства заявила, що я, мовляв, лобіюю інтереси корпорації «Богдан». Це повна нісенітниця, яку не хочу навіть коментувати.
Алла МІРОШНИЧЕНКО, Миколаїв

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».