— Три тисячі припадає на першу хвилю мобілізації чи на всі 210 днів?
Владислав Дейнеко: На першу хвилю. Нині йдеться про призов 50 тисяч військовослужбовців. І лише в разі загострення ситуації додатково буде домобілізовано 50–54 тисячі.
— Як правильно повинна відбуватися часткова мобілізація?
Володимир Харчук: Процес мобілізації починається з Указу Президента України, який схвалений Верховною Радою і набрав чинності. Він публікується в засобах масової інформації. На підставі цього документа обласні військові комісаріати, органи місцевого самоврядування сприяють у проведенні мобілізації, зокрема: проводиться оповіщення громадян, які підлягають військовій службі у цей період. Після проведення оповіщення вони повинні з’явитись у військові комісаріати для проведення медичних оглядів із метою встановлення відповідності чи невідповідності до несення військової служби.
Побутує хибна думка: якщо прийшли з військового комісаріату, то одразу забирають чоловіка з речами до військкомату. Це — неправда. Спочатку він проходить медогляд, проводяться організаційні заходи. І лише після цього особа направляється на військову службу.
Володимир Гулима: Я додам. Повістка означає, що людина має прибути до військкомату для того, щоб з’ясувати, чи придатна вона до військової служби. Цей процес закінчується уточненням даних і відправленням додому, або людина отримує мобілізаційний припис, де зазначено, на яку годину і якого числа прибути з речами для відправки на навчання.
— Ваша оцінка рівня професійності мобілізованих осіб.
Владислав Дейнеко: Якщо ми говоримо про професійний склад, то згідно із законом передбачено певний перелік спеціальностей, яких зараз потребує армія. Ми намагаємося підвищувати професійність у проведенні мобілізації. Якщо під час першої мобілізації в зону бойових дій потрапляли непідготовлені люди, то нині особлива увага приділяється професіоналам. Військовозобов’язані, які підпадають під мобілізацію, проходять упродовж 45 днів усі види підготовки: медичну, тактичну, вогневу, спеціальну, злагодження у військових частинах. Уже після цього в складі військових частин, з’єднань висуваються в район бойових дій.
— Багато говорили про те, що будуть призивати народних депутатів.
Владислав Дейнеко: Я висловлю свою особисту думку. Вважаю, що це чистої води популізм. Наша держава тепер перебуває в складній ситуації. Певна частина громадян мусить захищати її військовим способом, але, окрім військової загрози, в нас дуже багато інших викликів, наприклад необхідність реформування України, боротьба з корупцією тощо. Вважаю, що в кожного свій окоп і свій фронт. Можливо, народні депутати фізично здатні виконувати дії в зоні АТО, але більш ефективно вони будуть працювати у Верховній Раді, якщо не будуть займатися корупцією. Я вважаю, що кожний має займатися своєю справою.
— У Львові мобілізовують переселенців?
Владислав Дейнеко: Так. Мобілізовують, у тому числі біженців із Криму, зі східних регіонів, які стали на військовий облік у Львівській області.
Володимир Харчук: У Львівській області офіційно зареєстровано близько 2680 людей, а можливо, їх більше. Проблема полягає в тому, що не всі особи, які прибувають у Львів на постійне чи на тимчасове місце проживання, стають на тимчасовий облік у департаменті, не проходять відповідної процедури реєстрації. За даними правоохоронних органів, ця цифра у 8–9 разів більша від офіційної. Ми бачимо потребу в активізації роботи з реєстрації осіб, які тимчасово переселилися. Їх треба спонукати до виконання обов’язку перед державою.
— Чи можуть вони ухилитися від мобілізації?
Володимир Харчук: Ухилитися від мобілізації вони не можуть. Законодавством передбачено загальні підстави для кожного громадянина України. Пільг у переселенців немає. Вони в загальному порядку будуть проходити військову службу у військових частинах. Я сподіваюся, що кожний мешканець, який переселився з інших частин України, стане на тимчасову чи на постійну реєстрацію місця проживання і віддасть свій належний обов’язок Україні.
— Чи відомо вам про людей, які вже з’явилися до військкоматів?
Володимир Харчук: Так. Під час проведення мобілізації 23 особи з’явилися добровільно. Вони стали на облік у департаменті соціального захисту, а також з’явилися у військкомати і захотіли проходити службу у військових частинах. І навіть бажали відправитися в АТО.
— Ми знаємо, що під час мобілізації є певна кількість людей, які ухиляються від мобілізації. Як ви ставитеся до тієї думки, щоб вони сплачували певну суму, таким чином компенсували свій борг державі?
Владислав Дейнеко: Особисто я дуже негативно ставлюся до такої позиції. Вважаю, якщо вже війна прийшла в наш дім, то неможливо відкупитися від неї. Такі варіанти можна було розглядати щодо проходження обов’язкової строкової служби в мирний час, але не в країні, в якій іде війна. Мені в цьому плані дуже подобається ставлення суспільства до військової служби в Ізраїлі. Там не поважають людей, які не пройшли військової служби і не брали участі в бойових діях. Навіть жінки беруть у руки автомат і йдуть захищати свою батьківщину, а не відкуповуються.
— Скільки людей ухилялося від мобілізації в попередній період мобілізації?
Володимир Харчук: З 30 розісланих повідомлень приблизно три особи не з’являлися для проведення мобілізації. Дійсно, в державі існує проблема. Військові комісаріати мають недостатню кількість сил і засобів для того, щоб вести якісне оформлення відповідних документів підготовки до мобілізації. Протягом усіх попередніх років ця галузь чи не найбільше руйнувалася, скорочувалася, і тому ми маємо плачевну ситуацію в державі.
Але я сподіваюся: нам вистачить сил і духу відновити цю структуру. Думаю, що ми це зробимо найближчим часом. Для чого взагалі потрібно йти на військову службу? Не для того, щоб піти одразу воювати в зону АТО. Потрібно для того, щоб країна була впевнена в тому, що вона в будь-який час має захисників, які будуть здатні завдяки своїм фізичним можливостям, навичкам завжди стояти на обороні кордонів і незалежності України.
— Пропонують створювати спеціальний орган, який стежитиме і шукатиме людей, котрі ухиляються від мобілізації.
Володимир Гулима: Це — порочна практика: на кожну проблему створювати якийсь орган. Усіх повноважень, які має вертикаль державної і місцевої влади, вистачає. Просто вона повинна діяти. Продовжуючи тему відповідальності перед державою, окрім кримінальної, є моральна. Людина, яка ухилилася від мобілізації (на сьогодні цього немає, але може бути завтра), не зможе влаштуватися на роботу до органів державної влади. Такий ухилянт буде мати проблеми з оформлення державних субсидій тощо, адже він не виконав зобов’язання перед державною.
Діти цієї людини можуть відповідати перед своїми однокласниками, в яких батьки виконали обов’язок. Це буде психологічне навантаження. Плюс до того зараз розглядаються такі заходи, що можуть бути певні оголошення розвішені в під’їздах, на роботу відправлено повідомлення про те, що така людина не виконала свого загальновійськового обов’язку перед державою.
Треба дуже добре подумати над тим, у що може вилитися ухиляння від мобілізації в майбутньому. А для Львівської області з часом постане питання виїзду за кордон людини, яка ухилялася від мобілізації. Будуть уживатися заходи для її розшуку, в тому числі повідомлено Державну прикордонну службу про те, що ця людина не може покидати межі України.
— Ваше ставлення до такої думки, що краще сісти до в’язниці, ніж загинути на фронті.
Володимир Гулима: Хочу нагадати, що з 1 січня відродили в Україні військову прокуратуру. Думаю, що незабаром відбудеться також відродження військових трибуналів. Люди, які ухилилися від мобілізації, будуть нести відповідальність. Буде розслідуватися склад злочину військовою прокуратурою. Я хочу нагадати про такий спосіб покарання, як відбування служби у дисциплінарному батальйоні. Ми чули про цифру 14 тисяч розданих повісток, а лише три тисячі набирається. 22 райони Львівської області — це вже не така велика кількість людей. Не треба робити проблеми в житті тоді, коли їх можна розв’язати цивілізованим шляхом.
— З трьох тисяч мобілізованих яка приблизна кількість може потрапити в зону бойових дій?
Володимир Гулима: Жоден, тому що всі три тисячі будуть направлені у навчальні центри. Спочатку будуть проводитися бойове злагодження і підготовка до виконання завдань.
— З якої частини території України люди не будуть мобілізовані?
Володимир Гулима: Там, де неможливо її проводити, зокрема: Крим, Донецьк і Луганськ.
— Наскільки це впливає на картину мобілізації?
Володимир Гулима: Це не зменшує кількості призовників. Кількість призовників як була визначена Генштабом, такою вона і залишається. Просто змінюється територіальний розподіл контингенту.
— Активно розгорнулася інформаційна війна проти мобілізації. Хто її веде?
Володимир Гулима: Ініціюється за кордоном. Давно відпрацьовано технології, які вкидаються у соцмережі. Через нашу недолугість за допомогою завербованих громадян роздмухується тема мобілізації. Розповсюджується повідомлення щодо офіційної можливості ухиляння від мобілізації. Закладено дві хибні думки: мобілізація є незаконною, є можливість уникнути її правовими методами.
По-перше, мобілізація є цілком законною, тому що був указ Президента, рішення Верховної Ради, є закони про оборону України, де все це визначено. В провокаційній інформації, яка розповсюджується, відбувається підміна понять: часткова мобілізація підміняється поняттям цільової мобілізації. Це абсолютно різні поняття.
Цільова мобілізація — це така система, яка відбулася під час Чорнобильської аварії, Ожидівської катастрофи, коли набиралися фахівці вузького профілю. Щодо конкретних прикладів, то ми всі чули про сумнозвісний приклад івано-франківського журналіста, який вирішив зробити собі скандальний піар на темі мобілізації.
— Чи можна було б проводити мобілізацію як такий собі певний етап до реформування армії на швейцарський сценарій?
Владислав Дейнеко: Приклад Швейцарії — дуже гарний. Ми, можливо, в мирний час могли би і такі приклади розглядати. Вони в принципі розглядаються. Ведеться дискусія щодо необхідності створення резервістів у Збройних Силах України. Я думаю, що це один зі шляхів, яким Україна також могла би йти.
У мирний час професійно готувати резервістів, тобто не тільки отримувати певну кількість постійного складу, а й мати другий ешелон резервістів, які можуть посилити обороноздатність держави в часи військової кризи. Якщо надалі військові дії наростають, вже йдеться про загальнодержавну мобілізацію. У нас, на жаль, інституту резервістів за 23 роки побудовано не було. Тому зараз маємо те, що маємо. Мусимо захищати державу такими механізмами, як часткові мобілізації.
— Прокоментуйте варіант професійної армії. Коли офіцер одержуватиме еквівалент заробітної плати 1–2 тисячі доларів — тільки фінансово нам не під силу це чи існують ще інші причини?
Владислав Дейнеко: Є багато причин, чому ми зараз не можемо перейти на професійну армію, але головна з них — фінансовий чинник. Професійна армія — досить дорога іграшка. Україні з такою економікою ще зарано говорити про це.
— Якою амуніцією згідно із законодавством забезпечується мобілізований?
Владислав Дейнеко: Статутом такі речі не визначаються, але є певні внутрішні нормативні документи, які визначають грошове, речове, харчове, медичне утримання військовослужбовця. Документи визначають перелік укомплектації військовослужбовця тощо. Вимоги до бронежилетів були і в радянські часи, а коли розвалився Радянський Союз, склади були заповнені бронежилетами, касками.
Ви бачите, що коли наші недоторканні запаси почали надходити в Збройні Сили, то військовослужбовці почали отримувати каски зразка 1945 року. Вони вже на сьогодні неактуальні, адже не захищають від сучасних засобів ураження живої сили. Каска пробивається наскрізь.
Свого часу ми на це не звертали уваги. Були пацифістською нацією і не готувалися до війни. Тому в наших військовослужбовців ще вчора не було ківларових касок, нормальних бронежилетів, які можуть захистити. Ситуація, наскільки я знаю, поступово виправляється.
— Як на хід АТО вплине четверта хвиля мобілізації?
Владислав Дейнеко: Важко сказати, що четверта хвиля мобілізації змінить. Тут треба говорити більше про значення цієї мобілізації для підсилення можливості до самооборони нашої держави, упередження можливого загострення розвитку ситуації, адже ми мусимо констатувати, що бойові дії на сході країни тривають. На сьогодні бачимо фазу загострення бойових дій і невідомо, яким чином усе це буде розвиватися у найближчому майбутньому. Декілька місяців тому всі говорили про те, що є можливість загострення бойових дій на сході після весни. Ми вже спостерігаємо певні ознаки загострення.
— Якщо буде повномасштабна агресія Росії, то мобілізації буде замало для того, щоб протистояти агресору. Потрібна загальна мобілізація і оголошення війни?
Владислав Дейнеко: Я з вами погоджуюся, але поки що про це не йдеться. В експертному середовищі вважають, що це буде велика наступна помилка Володимира Путіна, якщо він перейде до прямої неприхованої агресії проти України.
— Тобто цією четвертою мобілізацією ми повинні показати Росії, що українці готові захищати державу?
Владислав Дейнеко: Абсолютно правильно. Ми проводимо організаційні заходи з утримання і підвищення боєздатності армії, адже люди, які зараз беруть участь в антитерористичній операції, були призвані в березні 2014 року. Вже рік минув відтоді. Вони морально, психологічно, фізично виснажені. Їх потрібно змінювати, хоча відбувалася часткова ротація. Вояків на 10–15 днів відправляли до своїх родин, але зараз настав той час, коли треба проводити повну ротацію. Більшу частину людей слід демобілізувати, адже указ Президента передбачає демобілізацію військовослужбовців, які були призвані в 2014 році.
Інна БОРИСОВА