З лютого 2019 року в Україні почали суворо дотримуватися вимог законодавства щодо умов перетину державного кордону на автомобілі. Згідно із Законом «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» кожен український автовласник, який прямує на автівці за кордон, зобов’язаний мати чинний міжнародний страховий сертифікат «Зелена картка».
Відтепер його наявність прикордонники перевіряють у кожного водія на кожному пункті перетину державного кордону. У разі відсутності згаданого документа за межі нашої країни автомобіль не пропустять.

Свого часу з нерозумної ініціативи чиновників від освіти в Україні чи не всі захудалі технікуми враз стали університетами, а профтехучилища — коледжами або у гіршому випадку — вищими училищами. Цим було підірвано не лише якість вищої освіти і похоронено її престижність, а й поставлено хрест на профтехосвіті.

Усі випускники кинулись отримувати фах юриста та економіста у закладах, де до того навчали на завклубів, виконробів чи зоотехніків. Тож не дивно, що нині у претендентів на вакансію секретаря, який перебирає папірці у приймальні та відповідає на телефонні дзвінки, вимагають диплом про вищу освіту.

22 ЧЕРВНЯ — ДЕНЬ СКОРБОТИ І ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ВІЙНИ

В обласному центрі на Ворсклі представники 17 громадських організацій вимагають від міської влади відмовитися від наміру забудувати житловими будинками територію колишніх артилерійських складів площею майже 50 га, які ліквідували ще на початку 90-х років.

Представники громадськості нагадують депутатам Полтавської міськради напередодні Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни про злодіяння фашистського режиму на Полтавщині у період її дворічної окупації. Тоді, як свідчать документи, в Полтаві нацисти закатували кілька десятків тисяч мирних жителів, переважно євреїв, та полонених воїнів Червоної армії.

На Полтавщині дедалі більшає віддалених (і не дуже) від райцентрів населених пунктів, до яких уже практично не їздить громадський транспорт. Поки в районних і обласній державних адміністраціях чиновники сперечаються з приватними перевізниками, «нагибаючи» останніх до того, аби ті таки обслуговували неприбуткові маршрути до таких сіл, самі селяни добираються до райцентрів у своїх справах як можуть. Зазвичай долають пішки по 5–10 км до найближчої автотраси, де зупиняють попутний транспорт...

Причина транспортного колапсу в українській глибинці відома: в селах залишається все менше й менше люду. Молодь розбіглася по містах і закордонах у пошуках кращої долі і роботи, а літні люди, які залишилися доживати віку біля своїх хат, майже всі так звані пільговики. Тож зиску від рейсів до глибинки приватні перевізники не мають і не хочуть працювати собі на збиток.

Енергетична децентралізація з широким запровадженням проектів енергоефективності й чистої енергетики — основа розвитку міцних, енергонезалежних, заможних територіальних громад, підкреслюють експерти.

Нині в громадах є великі можливості для енергоефективності. Запроваджена п’ять років тому реформа децентралізації дала поштовх розвитку місцевого самоврядування. За п’ять років децентралізації місцеві бюджети зросли більш як утричі — до 230 млрд грн (до реформи — 70 млрд грн).
Громади активно використовують ці кошти, у тому числі на проекти енергоефективності й чистої енергетики. Торік бюджетні установи, теплокомуненерго (ТКЕ) і населення спожили газу на 6 млрд кубів менше, ніж у 2014-му. Це означає, що понад 1,2 млрд євро не витрачено на купівлю імпортного газу.

На початку року, у січні, ми вже розповідали, як у дзвіниці Успенського собору Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, напередодні 100-річчя Злуки українських земель, презентували Рушник національної єдності. Упродовж двох років — 2007–2008 рушник вишивали 1340 осіб.
Узор Рушника національної єдності розробила українська художниця Олександра Теліженко, яка заклала в нього всі необхідні важливі коди та знаки. Довжина рушника становить дев’ять метрів. Ця цифра невипадкова. За нумерологією вона є цифрою достатку. Хранителями Рушника національної єдності є подружжя Тамара і Микола Степаненки.

27 ЧЕРВ­НЯ — 55 РО­КІВ ТО­МУ У ВА­ШИНГ­ТО­НІ БУ­ЛО ВІД­КРИ­ТО ПАМ’­ЯТ­НИК ТА­РА­СУ ГРИ­ГО­РО­ВИ­ЧУ ШЕВ­ЧЕН­КУ (1964)

Його спорудили за багато років до здобуття Україною незалежності з нагоди 150-річчя від дня народження поета у розпал холодної війни між СРСР і США.

Історія появи монумента у столиці Сполучених Штатів Америки досить цікава. Хоч його було встановлено з ініціативи і на кошти української емігрантської діаспори: люди давали хто скільки міг — по 5, 10, 50, 100 доларів (загалом монумент обійшовся у 300 тисяч доларів — досить солідну на той час суму), до його відкриття були причетними принаймні п’ять американських президентів.

Замість гучної інавгурації п’ятої каденції Біньяміна Нетаньяху на посаду прем’єр-міністра в Ізраїлі у вересні відбудуться нові вибори до кнесету.

Останні вибори відбулися лише у квітні цього року. Після шеститижневих коаліційних переговорів Нетаньяху вдалося схилити до співпраці кілька невеликих угруповань, у тому числі дві партії релігійних ортодоксів.
У сумі це дало 60 голосів у 120-особовому кнесеті. До останнього моменту Нетаньяху розраховував на п’ять мандатів партії «Наш дім Ізраїль», очолюваної Авігдором Ліберманом, міністром оборони в його останньому кабінеті.

Еритрея — одна з найбільш таємничих держав світу, часто порівнювана з Північною Кореєю — з огляду на підхід до громадянських свобод і прав людини. Саме з цієї шестимільйонної країни походять сотні тисяч біженців, до Європи більше іммігрують лише з Афганістану і Сирії, значно більших країн.

Прем’єр Ефіопії Абій Ахмед Алі несподівано відвідав столичну Асмару у липні 2018 року. Його фотографії з президентом Еритреї Ісайясом Афеверкі обійшли весь світ. Потім був візит-відповідь, перший після довгої перерви, з Аддіс-Абеби до Асмари.
Формально і на папері війна з Ефіопією завершилася майже двадцять років тому, у 2000 році, але мирний договір не був реалізований.

В особливому адміністративному районі Китаю, яким з 1997 року є Гонконг, відбулися перші з 2014 року масові вуличні заворушення. Приводом стала чергова спроба Пекіна провести через Законодавчі збори Гонконга закон про спрощення видачі злочинців із Китаю, які шукають притулку у Гонконгу.
Менш помітним приводом стало 30-річчя розгону акцій протесту на площі Тяньаньмень на початку червня 1989 року.
Систематичні опозиційні настрої у Гонконзі пов’язані з наполегливими спробами Китаю прискорити пристосування Гонконга до своєї політично-правової системи. Укладена в 1984 році британсько-китайська угода про умови повернення Гонконга передбачала зобов’язання Пекіна зберегти суспільно-політичний та економічний устрій Гонконга до 2049 року.