2 липня 2016 року відбулися парламентські вибори в Австралії. Лише з 2010 року ця країна змінила п’ять прем’єр-міністрів, фактично кожного року у ній відбувалися парламентські вибори. Така парадоксальна ситуація обумовлюється передусім складною адаптацією Австралії до нових геополітичних умов, які складаються у Тихоокеанського регіоні.
З одного боку, США залучили Австралію до Азійсько-тихоокеанської зони вільної торгівлі, з іншого — дуже інтенсивно розвивається австралійсько-китайське економічне співробітництво. Незалежно від того, хто очолював за останні шість років австралійський уряд, китайські інвестори посилили свою присутність в енергетичному та гірничо-видобувному секторі австралійської економіки.
Одночасно з цим процесом збільшується кількість передусім китайців, які переселяються до Австралії.

Не­дав­ній бри­тан­ський ре­фе­рен­дум що­до ви­хо­ду кра­їни з Єв­ро­со­юзу мак­си­маль­но за­гос­трив кри­зо­ві про­це­си єв­ро­пей­ської ін­тег­ра­ції. Во­ни ма­ють сис­тем­ний ха­рак­тер та по­в’яза­ні як з еко­но­міч­ни­ми проб­ле­ма­ми, на­пли­вом бі­жен­ців, вій­ною на ук­ра­їн­сько­му Дон­ба­сі, так і з ін­сти­ту­цій­ним по­слаб­лен­ням Єв­ро­со­юзу.

Велика Британія традиційно займала окрему позицію щодо кожного з цих питань. Лондон скептично ставився до спроб залишити кризову Грецію у зоні євро, відгородився від квотного принципу поділу біженців між країнами — членами Євросоюзу, зайняв жорстку позицію щодо запровадження антиросійських санкцій до повного виконання Кремлем Мінських домовленостей, домагався скорочення свого внеску до спільного бюджету Євросоюзу.
Навіть зважаючи на всі ці ускладнення, ані серед керівництва Євросоюзу, ані в середовищі національних політичних еліт країн — членів Євросоюзу немає консолідованої позиції щодо визначення стратегії розвитку Євросоюзу після британського виходу.

На ба­зі Між­на­род­но­го цен­тру ми­ро­твор­чо­сті та без­пе­ки На­ціо­наль­ної ака­де­мії су­хо­пут­них військ іме­ні геть­ма­на Пет­ра Са­гай­дач­но­го від­кри­ли­ся ук­ра­їн­сько-аме­ри­кан­ські ко­манд­но-штаб­ні на­вчан­ня із за­лу­чен­ням військ «Ра­під Трай­дент-2016» («Стрім­кий Три­зуб-2016»).

Цього року у військових маневрах беруть участь понад 1800 військовослужбовців із 13 країн світу. Окрім України та США, до навчань залучені військовослужбовці Канади, Великобританії, Болгарії, Литви, Туреччини, Румунії, Грузії, Республіки Молдова, Республіки Польща, Королівства Норвегії та Королівства Швеції. Найбільші іноземні контингенти — від армій США та Канади. Загалом понад 400 осіб.

ПОЯВИ ЯКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЕКТІВ МОЖНА ЧЕКАТИ В УКРАЇНІ ВЖЕ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ?

По­при те що до­стро­ко­вих пар­ла­мент­ських ви­бо­рів в Ук­раї­ні най­ближ­чим ча­сом, ско­рі­ше за все, не бу­де, про­цес фор­му­ван­ня но­вих по­лі­тич­них про­ек­тів на­ра­зі не при­пи­няє­ть­ся. До ви­бо­рів го­тую­ть­ся біль­шість віт­чиз­ня­них по­лі­ти­ків, при­чо­му не тіль­ки в скла­ді ни­ніш­ніх пар­тій, що за рей­тин­га­ми стрім­ко втра­ча­ють до­ві­ру лю­дей. Чи­ма­ло ді­ячів уже ак­тив­но роз­ви­ва­ють но­ві по­лі­тич­ні про­ек­ти, які тео­ре­тич­но мо­жуть не­вдов­зі за­мі­ни­ти на­яв­ні.

Чер­го­ве ді­лен­ня на стар­ті
Найсвіжіший та найяскравіший приклад — довгоочікуване для багатьох оголошення про створення відразу двох ліберальних політичних сил. Про першу заявив один із найближчих соратників колишнього грузинського президента, а нині керівника Одещини Міхеіла Саакашвілі Давид Сакварелідзе. Буквально наступного дня народні депутати, котрі іменують себе єврооптимістами — Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Світлана Заліщук та інші, оголосили про створення власної структури.