Ко­рей­ська На­род­но-Де­мо­кра­тич­на Рес­пуб­лі­ка на тлі спіль­них на­вчань, які про­во­дять США і Рес­пуб­лі­ка Ко­рея, при­гро­зи­ла пре­вен­тив­ни­ми ядер­ни­ми уда­ра­ми. Пів­ніч­но­ко­рей­ська про­па­ган­да не­втом­но де­мон­струє ядер­ні боє­го­лов­ки та за­со­би їх­ньої до­став­ки, аби до­вес­ти, що ці за­гро­зи — не блеф.

Навіть після січневого випробування КНДР такого ядерного пристрою американці продовжували заперечувати, що режим Кім Чен Ина віднині має «ядерний аргумент». Аби це визнали, довелося б змиритись із тим, що політика попередньої демократичної адміністрації Білла Клінтона у корейському питанні була помилковою.
Нагадаємо, що в 1994 році Клінтон погодився на «компроміс» у питанні корейської ядерної програми. В обмін на обіцянку Пхеньяна поставити свої ядерні об’єкти під контроль Міжнародного агентства з атомної енергії Білл Клінтон тоді зголосився створити Міжнародний консорціум із розвитку неатомної енергетики у КНДР.

НЕБАЙДУЖІ ГРОМАДЯНИ ПРОДОВЖУЮТЬ ДОПОМАГАТИ УКРАЇНСЬКОМУ ВІЙСЬКУ

Ще кіль­ка ро­ків то­му гас­ло «на­род і ар­мія — єди­ні» у де­ко­го ви­кли­ка­ло іро­ніч­ну по­сміш­ку, мов­ляв, яка там єд­ність. Та на­вес­ні 2014-го, ко­ли ро­сій­сько-те­ро­рис­тич­на ор­да пі­шла на Ук­раї­ну вій­ною, на­віть за­взя­ті скеп­ти­ки змі­ни­ли свої по­гля­ди.
Сот­ні ти­сяч, міль­йо­ни укра­їн­ців по­ча­ли до­по­ма­га­ти на­шо­му об­кра­де­но­му вій­ську зі­п’я­ти­ся на но­ги. До цієї бла­го­род­ної спра­ви до­лу­чи­ли­ся ти­ся­чі гро­ма­дян, які, не­зва­жа­ючи на різ­ни­цю у стат­ках, хо­чуть ба­чи­ти Зброй­ні Си­ли боє­здат­ни­ми.

Жителі Вільшанського району, що на Кіровоградщині, ще влітку 2014 року придбали для Ігоря Задонного — свого земляка — бронежилет і захисний шолом. В одному з важких боїв саме вони і врятували йому життя.

По­за­вчо­ра ми­ну­ло два ро­ки від­то­ді, як уже в оку­по­ва­но­му на той час Ро­сією Кри­му бу­ло про­ве­де­но так зва­ний ре­фе­рен­дум. Ор­га­ні­за­то­ри цьо­го псев­до­во­ле­ви­яв­лен­ня кон­ста­ту­ва­ли, що ні­би­то за від­окрем­лен­ня від Ук­раї­ни про­го­ло­су­ва­ло по­над 96 від­сот­ків меш­кан­ців пів­ос­тро­ва. Від­так, сьо­го­дні — не менш сум­на річ­ни­ця: са­ме 18 бе­рез­ня 2014-го в Мос­кві бу­ло під­пи­са­но так зва­ну уго­ду про «при­єд­нан­ня Кри­му й Се­вас­то­по­ля до Ро­сії як суб’­єк­тів фе­де­ра­ції».

У ті дні, попри увесь драматизм ситуації, здавалося, що подібний абсурд не може тривати довго, що вирішення так чи інакше настане упродовж кількох місяців... На жаль, подібні оптимістичні прогнози не справджуються й досі, після дворічного панування в Криму агресорів. Навпаки, фактично на сьогодні маємо відсутність на півострові вітчизняних товарів, банків, грошей та прапорів — усе українське з приходом Росії почало зникати в Криму.