Дня­ми у Стам­бу­лі від­бу­ла­ся по­за­пла­но­ва зу­стріч на­чаль­ни­ків ге­не­раль­них шта­бів кра­їн — чле­нів Ор­га­ні­за­ції Пів­ніч­но­ат­лан­тич­но­го до­го­во­ру (НА­ТО). До­не­дав­на Аль­янс був за­йня­тий пе­ре­важ­но аф­ган­ською проб­ле­ма­ти­кою. Зви­чай­но, во­на за­ли­шає­ть­ся у фо­ку­сі ува­ги, адже ста­но­ви­ще у кон­троль­ова­них Ка­бу­лом райо­нах Аф­га­ніс­та­ну вкрай не­ста­біль­не.

Однак головним питанням порядку денного зустрічі в Стамбулі була війна, яку один із ключових членів НАТО — Туреччина веде проти бойовиків «Ісламської держави Іраку і Леванту» («ІДІЛ») і курдів. Унаслідок бойових дій у сусідніх з Туреччиною Сирії та Іраку на турецьку територію переселилися понад два мільйони біженців. Чимало з них продовжує шлях до Європи у спробі знайти більш комфортний притулок. Попри це, високою залишається вірогідність терористичних атак у Туреччині, зважаючи на початок там позачергової парламентської виборчої кампанії.

На­би­рає по­ту­ги ак­ція про­тес­ту в цен­трі мол­дов­ської сто­ли­ці. Без­стро­ко­вий мі­тинг роз­по­чав­ся 6 ве­рес­ня по­бли­зу бу­дів­лі пар­ла­мен­ту Мол­до­ви. Йо­го ор­га­ні­за­то­ром ста­ла гро­мад­ська ор­га­ні­за­ція «Гід­ність і прав­да», яка об’­єд­на­ла не­уря­до­ві ор­га­ні­за­ції та різ­но­ма­ніт­них ак­ти­віс­тів.

Приводів для «революції бідності» більш ніж достатньо. Це криза в економіці, крадіжка мільярда євро з молдовських банків, злиденне становище соціально вразливих верств населення. Після набрання чинності Угоди про асоціацію Молдови з Євросоюзом і зони вільної торгівлі виявилося, що традиційні аграрні товари з Молдови дуже важко пробиваються на спільний європейський ринок.
Не краще виглядає ситуація з виходом на російський ринок, адже митна блокада Молдови й українсько-російська війна ще більше ускладнили навіть транзит молдовської продукції на євразійські ринки. Ще більше роздратування молдован викликає ситуація з безвізовим режимом. Формально Євросоюз дозволяє молдовським громадянам дев’яносто днів перебувати в зоні Шенгенського простору, але без права на легальну роботу й за умови наявності п’ятдесяти євро на кожен день перебування в Євросоюзі.

Ми­ну­лої не­ді­лі май­же в кож­но­му дру­го­му ре­гіо­ні Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції прой­шли ви­бо­ри вла­ди ко­му­наль­но­го, му­ні­ци­паль­но­го і ре­гіо­наль­но­го рів­нів. У два­дця­ти двох суб’­єк­тах фе­де­ра­ції оби­ра­ли гу­бер­на­то­рів. 
За офі­цій­ни­ми да­ни­ми Цен­траль­ної ви­бор­чої ко­мі­сії, участь у ви­бор­чій кам­па­нії взя­ли по­над п’ят­де­сят пар­тій із се­ми­де­ся­ти се­ми за­ре­єс­тро­ва­них. Во­ни ма­ли за­пов­ни­ти май­же три­ста ти­сяч місць де­пу­та­тів за­ко­но­дав­чих збо­рів різ­но­го рів­ня.

Кремль готувався до цих виборів упродовж усього поточного року. Постійно відслідковувався розвиток подій у різних регіонах. Правляча партія «Єдина Росія» на чолі з прем’єр-міністром Дмитром Медведєвим та пропутінський «Загальноросійський народний фронт» очікувано виступили правлячим тандемом, перетворивши решту партій на масовку.
Криза ліберального «Союзу правих сил», «Партії народної свободи — Парнас» та інших опозиційних структур очікувано дала їм символічне представництво у деяких законодавчих органах російських регіонів.

ПЕРШИЙ ЗАСТУПНИК ГЕНЕРАЛЬНОГО ДИРЕКТОРА ДК «УКРОБОРОНПРОМ» СЕРГІЙ ПІНЬКАС

З про­го­ло­шен­ням Ук­раї­ною не­за­леж­но­сті во­на ус­пад­ку­ва­ла сот­ні під­при­ємств обо­рон­но-про­мис­ло­во­го ком­плек­су (ОПК), знач­на час­ти­на яких зго­дом бу­ла пе­ре­про­фі­льо­ва­на на ви­пуск то­ва­рів ши­ро­ко­го вжит­ку, а де­які вза­га­лі, як мо­вить­ся, на­ка­за­ли дов­го жи­ти.
Ми­ну­ло­го ро­ку, ко­ли пос­та­ло пи­тан­ня за­хис­ту те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті й су­ве­ре­ні­те­ту Ук­раї­ни, ви­яви­ло­ся, що на­ша ар­мія не ли­ше го­лод­на і роз­дяг­не­на, а й украй по­га­но озбро­єна. Звіс­но, що в тій си­ту­ації ви­ще дер­жав­не ке­рів­ниц­тво від­ра­зу зга­да­ло про обо­рон­но-про­мис­ло­вий ком­плекс...
Про йо­го сьо­го­ден­ня, роз­роб­ки но­віт­ніх озбро­єнь і вій­сь­ко­вої тех­ні­ки, по­став­ки до військ су­час­них бо­йо­вих ма­шин роз­по­ві­дає пер­ший за­ступ­ник ге­не­раль­но­го ди­рек­то­ра «Укро­бо­ронп­ро­му» Сер­гій ПІНЬ­КАС.

Ро­ку не ми­ну­ло від­то­ді, як ми з ва­ми об­ра­ли чин­ний склад Вер­хов­ної Ра­ди. Од­нак са­ме ци­ми дня­ми ефек­тив­ність ді­яль­но­сті ви­що­го за­ко­но­дав­чо­го ор­га­ну, як ні­ко­ли, по­став­ле­на під сум­нів. При­най­мні, три-, чо­ти­ри- та п’я­ти­крат­ні го­ло­су­ван­ня не до­да­ють пар­ла­мен­то­ві ані до­дат­ко­вих ба­лів, ані по­ва­ги в су­спіль­стві...

Власне, після подій 31 серпня ніхто й не сумнівався в тому, що парламентська коаліція затріщить по всіх швах, однак політичні ідеалісти, попри все, сподівалися на те, що нинішні владні перипетії відбуватимуться без явного винесення «сміття» з приміщення «під куполом». Надто вже свіжі в пам’яті події десятирічної давнини, коли свій європейський вибір Україна, фактично, втратила через чвари президентської та прем’єрської команд, котрі очолювали відповідно Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко. До чого це призвело тоді — нагадувати немає потреби.
Нині ситуація ще більш напружена, оскільки на території нашої держави триває російська воєнна агресія. І досі Верховній Раді та її більшості хоч якось удавалося уникати, принаймні, відвертого протистояння між учорашніми союзниками.

Шість днів фут­боль­на Єв­ро­па жи­ла від­бір­ни­ми мат­ча­ми кон­ти­нен­таль­ної пер­шо­сті. І на сьо­го­дні­шній день уже ві­до­мі чо­ти­ри збір­ні, які мо­жуть спо­кій­но го­ту­ва­ти­ся до по­єдин­ків, що за­ли­ши­ли­ся, та пе­ре­ві­ря­ти свій най­ближ­чий ре­зерв. Пер­ши­ми на Єв­ро-2016 ква­лі­фі­ку­ва­ли­ся анг­лій­ці. Зго­дом до них при­єд­на­ли­ся коман­ди Авст­рії, Че­хії та впер­ше у сво­їй іс­то­рії Іс­лан­дії.

Група A
Збірна Ісландії стала справжнім відкриттям цього відбірного циклу. Ще до початку турніру їм відводилася роль команди, яка за певних обставин може поборотися за третє місце. Однак упевнено були обіграні Туреччина та Нідерланди, а зі збірною Чехії обмінялися перемогами — і саме збірна Ісландії разом із чехами стали фіналістами європейської першості.
Командам Туреччини та Нідерландів у двох турах, що залишилися, доведеться визначати, хто з них гратиме у плей-оф. Турки в очному протистоянні не залишили своїм конкурентам жодного шансу і випереджають їх на два очки.

Фут­боль­на збір­на Ук­раї­ни за під­сум­ком ве­рес­не­вих мат­чів від­бір­но­го тур­ні­ру чем­піо­на­ту Єв­ро­пи 2016 ро­ку га­ран­ту­ва­ла со­бі що­най­мен­ше участь у мат­чах плей-оф. По­бо­ро­ти­ся за пер­ші два міс­ця в гру­пі С, які га­ран­ту­ють пря­ме по­трап­лян­ня до Фран­ції, вже нав­ряд чи вий­де.

Якщо брати вересневу сесію команди Михайла Фоменка окремо, то її цілком можна вважати успішною — чотири очки з шести можливих, упевнена перемога над білорусами і нічия на полі основного суперника в боротьбі за прямий вихід на Євро-2016. Але турнірна ситуація вимагала максимуму. І тут потрібно згадати, що, вочевидь, вирішальний поєдинок «синьо-жовті» програли рік тому, 8 вересня 2014-го, коли в Києві несподівано поступилися словакам.
Що ж до ігор у Львові і Жиліні, то якихось сюрпризів у цих матчах не сталося. 5 вересня у протистоянні з білорусами українці провели фантастичний перший тайм, можливо, найкращий у всьому відбірному циклі.

10 ВЕРЕСНЯ — 130 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
ОЛЕКСАНДРА ВОЛОДИМИРОВИЧА ПАЛЛАДІНА (1885–1972),
УКРАЇНСЬКОГО БІОХІМІКА

Ко­ли мо­ва за­хо­дить про яко­гось зна­но­го вче­но­го, то ми, прос­ті смерт­ні, від­ра­зу ці­ка­ви­мо­ся: а що ж від­крив цей гі­гант дум­ки? Ось, на­при­клад, по­друж­жя Жо­ліо і Ма­рія Кю­рі — ра­діо­ак­тив­ність, Аль­берт Ейнш­тейн — тео­рію від­нос­но­сті, Ко­ро­льов — кос­мос, Сі­кор­ський — гвин­ток­рил ство­рив і так да­лі.
У Ки­єві усі зна­ють, що є прос­пект Пал­ла­ді­на, а те, що Олек­сандр Во­ло­ди­ми­ро­вич Пал­ла­дін 16 ро­ків очо­лю­вав на­шу Ака­де­мію на­ук (1946–1962) та ба­га­то ро­ків був ди­рек­то­ром у ство­ре­но­му ним же Ін­сти­ту­ті біо­хі­мії АН Ук­раї­ни, зна­ють не всі.
Так що ж від­крив цей ве­ли­кий уче­ний? Зви­чай­но, як­що за­йти у Гугл, то нам по­ві­дом­лять: Олек­сандр Пал­ла­дін син­те­зу­вав во­до­роз­чин­ний ана­лог ві­та­мі­ну К — ві­ка­сол, який от­ри­мав ши­ро­ке за­сто­су­ван­ня у ме­дич­ній прак­ти­ці як ефек­тив­ний за­сіб при кро­во­те­чах.

...А во­лош­ки — улюб­ле­ни­ми кві­та­ми. Остан­ній путь йо­го був ус­те­ле­ний во­лош­ка­ми, що ляг­ли си­ні­ми сльо­за­ми на ран­ню мо­ги­лу майс­тра...

7 ВЕРЕСНЯ — 140 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРОВИЧА МУРАШКА (1875–1919),
УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНИКА

Олександр Олександрович Мурашко — один із найвидатніших українських художників кінця XIX — початку ХХ століття. Він народився 7 вересня 1875 року у Києві, в родині іконописця Олександра Мурашка. Дядько його, Микола Мурашко, був відомим діячем культури, засновником Київської рисувальної школи.
Дитинство художника пройшло у містечку Борзна на Чернігівщині. Згодом родина переїхала до Києва, де батько відкрив іконописну майстерню. Працюючи у батьковій майстерні і опановуючи живопис в іконописця Науменка, Олександр Мурашко закінчив Київське духовне училище.

Віт­чиз­ня­на фар­ма­ція має по­туж­не ко­рін­ня і слав­ні іс­то­рич­ні тра­ди­ції, а ук­ра­їн­ською фар­ма­цев­тич­ною сто­ли­цею по пра­ву вва­жа­єть­ся Хар­ків. Са­ме тут пе­ре­бу­ва­ють за­во­ди — ви­роб­ни­ки лі­кар­ських за­со­бів, на­уко­во-до­слід­ні ін­сти­ту­ти, ве­ли­кі ме­ре­жі ап­теч­них за­кла­дів та На­ціо­наль­ний фар­ма­цев­тич­ний уні­вер­си­тет, який яв­ляє со­бою по­туж­ний на­уко­во-осві­тній ком­плекс.

У 2015 р. ми відзначаємо 210-річний ювілей вищої фармацевтичної освіти України, започаткування якої пов’язано з відкриттям у Харкові у 1805 році класичного університету. У цьому ж році Вчена рада медичного факультету здобула право проводити іспити на отримання фармацевтичного звання та надання за їх результатами ступенів гезеля (аптекарського помічника) та аптекаря.
У 1812 р. на базі хімічної лабораторії було відкрито фармацевтичну лабораторію, засновником та завідувачем якої став М. П. Болгаревський. Завдяки відкриттю лабораторії студенти та особи, які готувалися до іспитів на одержання фармацевтичного звання, дістали можливість здобувати знання з фармації (фармакогнозії, судово-медичного аналізу та фізіологічної хімії).
У 1837 р. було відкрито кафедру лікарського речовинослів’я, фармації та лікарської словесності (у 1859 р. її поділено на кафедру фармації та фармакогнозії і кафедру фармакології).