Чи мав на ува­зі ЗПСШ (за­хво­рю­ван­ня, що пе­ре­да­ють­ся ста­те­вим шля­хом) Олек­сандр Вер­тин­ський, ко­ли по­пе­ре­джав в од­ній зі сво­їх ба­лад: «Я ду­же спо­кій­ний, але тіль­ки не тре­ба зі мною про лю­бов го­во­ри­ти!», ствер­джу­ва­ти щось на­пев­но до­сить важ­ко. Але те, що ви­пад­ко­ві лю­бов­ні, ска­жі­мо так, зв’яз­ки мо­жуть ви­кли­ка­ти ба­га­то не­при­єм­нос­тей, ві­до­мо ба­га­тьом, на жаль, не з чу­ток.
Що ж та­ке ці ЗПСШ з на­уко­вої, так би мо­ви­ти, точ­ки зо­ру? Про це ми по­го­во­ри­ли з фа­хів­цем — кан­ди­да­том ме­дич­них на­ук, до­цен­том Оле­ною Шев­чен­ко.

— Отже, що таке ЗПСШ?
— Це — інфекції, які передаються при статевому контакті з інфікованим партнером. Причиною ж ЗПСШ є мікроорганізми, які потрапляють в організм здорової людини разом із кров’ю, спермою чи вагінальними виділеннями хворого. Деякі захворювання поширюються при безпосередньому контакті з інфікованою шкірою. Наприклад, герпес або папіломавірус.

Науковцям Медичного інституту Говарда Хьюза (США) вдалося виявити стовбурові клітини у печінці. Відкриття призводить до розгадки давньої таємниці регенерації клітин у цьому органі, повідомляється в останньому випуску журналу Nature.
«Ми вирішили дуже стару проблему. У нашому дослідженні ми показали, що тканини печінки, як й інших органів, потребують регенерації і містять стовбурові клітини, які дають початок новим спеціалізованим клітинам навіть за відсутності травми або хвороби», — говорить провідний автор дослідження Роел Насса зі Стенфордського університету.
Печінка складається в основному з гепатоцитів — вузькоспеціалізованих клітин, які здійснюють багато завдань органа, у тому числі зберігання запасу вітамінів і мінералів, видалення токсинів, допомагають регулювати рівень жирів і цукру в крові. Оскільки ці клітини відмирають, вони замінюються новими здоровими гепатоцитами. Проте джерело цих нових клітин ніколи не було відоме.

Учені із США знайшли докази того, що кишкові бактерії можуть впливати на циркадні ритми і метаболізм деяких людей, змушуючи їх набирати додаткову вагу.
Циркадні ритми — це фізичні, психічні та поведінкові зміни в організмі людини, які мають приблизно 24годинний цикл. Ці ритми взаємодіють і функціонують через сигнали, що посилаються від мозку і печінки.
Дослідники визначили, що миші з нормальним набором кишкових бактерій мали регулярний щоденний мікробний цикл, що виробляє у різний час дня різні сполуки. Ці сполуки, можливо, підтримували роботу так званих циркадних годинних генів у печінці.

Ук­раї­на ма­ла всі мож­ли­во­сті для за­про­ва­джен­ня су­час­но­го аг­ро­стра­ху­ван­ня, про­те не ско­рис­та­ла­ся ни­ми пов­ною мі­рою. Від­так їй до­ве­деть­ся май­же спо­чат­ку фор­му­ва­ти про­гре­сив­ну сис­те­му аг­ро­стра­ху­ван­ня. І по­чи­на­ти цю ро­бо­ту по­тріб­но з мо­дер­ні­за­ції чин­но­го аг­ро­стра­хо­во­го за­ко­но­дав­ства. На цьо­му на­го­ло­шу­ва­ло­ся під час зу­стрі­чі із сіль­гос­пви­роб­ни­ка­ми, яка не­що­дав­но від­бу­ла­ся за іні­ці­ати­ви про­ек­ту Між­на­род­ної фі­нан­со­вої кор­по­ра­ції (IFC, Гру­па Сві­то­во­го бан­ку) «Роз­ви­ток фі­нан­су­ван­ня аг­рар­но­го сек­то­ра в Єв­ро­пі та Цен­траль­ній Азії».

Під час зустрічі розмова точилася навколо законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Необхідність у такій розмові назріла вже давно. Річ у тому, що згаданий Закон набув чинності ще 2012 року. На нього покладалися великі надії. Передбачалося, що він запустить роботу системи агрострахування. Втім, очікуваного результату досягти так і не вдалося.

Наш спів­роз­мов­ник — скульп­тор Ми­ко­ла Зно­ба. Учас­ник на­ціо­наль­них та за­кор­дон­них ви­ста­вок із 1994 ро­ку.
Мо­ну­мен­таль­ни­ми тво­ра­ми М. Зно­би при­кра­ше­но пло­щі міст Ук­раї­ни, іс­то­рич­ні цен­три Пра­ги (Че­хія), Дан­ба­ра (Шот­лан­дія), Сен­лі­са (Фран­ція).
До 20-ї річ­ни­ці Не­за­леж­но­сті Ук­раї­ни в цен­траль­но­му офі­сі ООН в Аф­ри­ці (Ке­нія, Най­ро­бі) від­бу­ла­ся ви­став­ка тво­рів скульп­тур­ної плас­ти­ки (ра­зом із ху­дож­ни­ком Да­ни­лом Ді­ро­вим), що ма­ла знач­ний ус­піх.

Микола Зноба є директором Музею-майстерні творчої династії Зноби-Голембієвських. Музей-майстерня як культурний центр налагоджує зв’язки народної дипломатії та сприяє популяризації культур. У майстерні відбулися культурні програми під час офіційних візитів іноземних делегацій із Польщі, Китаю, Казахстану, Росії, США; Дні культури Кореї, Королівства Марокко та безліч теплих дружніх вечорів і зустрічей у невимушеній обстановці.

25 СЕРПНЯ — 75 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
МАРІЇ МИКОЛАЇВНИ ВЛАД (1940),
УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕТЕСИ

Ці ряд­ки з по­езії «Оприш­ки» на­че ви­зна­чи­ли ще то­ді у да­ле­ко­му вже 1965 ро­ці дві го­лов­ні те­ми твор­чо­сті Ма­рії Влад — до­ля рід­но­го краю, шля­хи пря­му­ван­ня укра­їн­ців у сві­то­вій іс­то­рії та лю­бов і ніж­ність як сут­ність ук­ра­їн­ської ду­ші.

Марія Влад (Ганцяк) народилася 25 серпня 1940 року в мальовничому карпатському селі Розтоки Косівського району на Івано-Франківщині. Заохочувана батьками до науки, вона згодом відчула у собі талан до творчих звершень і уже в 10 років надрукувала свій вірш у місцевій пресі.
Творчі поривання Марії Влад зумовлені місцем її народження та тісним духовним зв’язком із гордим і щирим народом — гуцулами. Милуючись красою гір та полонин Гуцульщини, ще будучи юнкою, вона відчула потребу поділитися своїм баченням світу зі своїми краянами. І з того часу бажання творити не полишало її, а ще більше захоплювало й змушувало шукати все нові й нові поетичні образи, художницькі способи самореалізації.

По­чи­на­ючи з 2010 ро­ку в серп­ні у На­ціо­наль­ній фі­лар­мо­нії Ук­раї­ни від­бу­ває­ть­ся фес­ти­валь «Літ­ні му­зич­ні про­ме­ні».

«У місті Києві склалася така ситуація, що протягом липня-серпня культурно-мистецьке життя завмирає, бо всі митці перебувають у відпустках. Але влітку кияни не перестають цікавитися мистецькими програмами. До того ж літо — це період, коли до нас приїжджають багато гостей. Але, окрім невеличких поодиноких фестивалів, практично не відбувається ніяких мистецьких заходів.
Щоб заповнити цей вакуум, задовольнити естетичні запити слухачів цікавими програмами влітку, коли театрально-концертний сезон уже завершився, і був створений музичний форум «Літні музичні промені», — розповідає керівник літературно-драматургічної частини Національної філармонії України Микола Маліченко.

У рам­ках куль­тур­но-про­світ­ниць­ко­го про­ек­ту «До­ро­гою ві­ри», при­свя­че­но­го вша­ну­ван­ню 1000-літ­тя пам’­яті рів­но­апос­толь­но­го ве­ли­ко­го кня­зя Ки­їв­сько­го свя­то­го Во­ло­ди­ми­ра, в Ук­ра­їн­сько­му до­мі пра­цює ви­став­ка «Укра­їн­ці у сві­ті».

Мета цього проекту — зібрати і зберегти цінні постаті нашої національної історії на тлі світової цивілізації, ознайомити зі здобутками наших співвітчизників, аби зробити їх усвідомленим і шанованим надбанням української нації.
«Ми прагнули показати, як створювалася держава Київська, як вона прищепила аристократизм країнам, що наразі входять до Європейського Союзу, як нащадки Володимира Великого стали засновниками Суздальського, Московського та інших князівств, на території яких перебуває сучасна Росія. Показати, як Київська Русь перейняла світогляд і християнські цінності цивілізованого світу», — розповів керівник проекту, голова ВО «За помісну Україну!» Петро Ющенко.

Ни­ніш­ньо­го лі­та ук­ра­їн­ське авіа­бу­ду­ван­ня, не­зва­жа­ючи на склад­ну си­ту­ацію у віт­чиз­ня­ній еко­но­мі­ці та ін­ші не­га­тив­ні фак­то­ри, за­по­чат­ку­ва­ло кіль­ка но­ви­нок у сфе­рі ство­рен­ня кри­ла­тої тех­ні­ки. І до неї вже ви­яви­ли за­ці­кав­ле­ність по­тен­цій­ні її екс­плу­атан­ти як у на­шій кра­їні, так і у різ­них ку­точ­ках сві­ту.

Са­удів­ці ма­ти­муть не ли­ше лі­так Ан-132, а й авіа­за­вод
Королівство Саудівська Аравія стало першим замовником майбутнього легкого транспортного літака Ан-132, який буде створюватися лідером українського авіабудування — державним підприємством «Антонов» — на базі відомого Ан-32 (ясна річ, зі значним поліпшенням льотно-технічних характеристик, конструкційними і технологічними удосконаленнями, сучасним апаратурним і агрегатним оснащенням тощо).

Скан­даль­на си­ту­ація, в якій опи­ни­ли­ся не з влас­ної во­лі чле­ни дач­но­го ко­опе­ра­ти­ву в се­лі Ко­ло­мій­це­ве озе­ро Хо­роль­сько­го райо­ну, що на Пол­тав­щи­ні, вкот­ре до­ве­ла, на­скіль­ки лю­ди в нас не за­хи­ще­ні від сва­віл­ля тих, хто уві­ру­вав у влас­ну без­кар­ність та де­мон­стра­тив­но не­хтує за­кон­ни­ми ін­те­ре­са­ми ін­ших за­для влас­ної ви­го­ди. При­чо­му, не­зва­жа­ючи на дум­ку гро­мад­сько­сті, на пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни та, вреш­ті-решт, на влас­не сум­лін­ня.

А ще більше пригнічує законослухняних громадян, котрі стають жертвами нових хазяїв життя, той факт, що самоуправство чиниться з відома посадовців, на яких державою покладено обов’язок захищати права українців та стояти на сторожі закону.