24 лис­то­па­да 2015 ро­ку пре­зи­дент Фран­ції Фран­суа Ол­ланд по­бу­вав у Ва­шинг­то­ні, 26 лис­то­па­да — у Мос­кві. Ці ві­зи­ти від­бу­ва­ли­ся на тлі ін­тен­сив­ної ро­бо­ти дип­ло­ма­тів, які на­ма­гаю­ть­ся до­по­мог­ти ко­ор­ди­на­ції ан­ти­те­ро­рис­тич­них зу­силь дер­жав «ве­ли­кої двад­цят­ки».

Після сумнозвісних терактів 13 листопада у Парижі ця проблема стає домінантною у світовій політиці. Однак від того ступінь ефективності протидії тероризму не став вищим. Спецслужби країн — членів Європейського Союзу намагаються мобілізуватися та координувати свою діяльність у протидії тероризму. Але чим більше стає відомо про факти підготовки терактів у Парижі, тим гучніше критика роботи спецслужб.
Більше за все дісталося поки що бельгійським спецслужбам. Минулого тижня у Брюсселі — штаб-квартирі не тільки Європейського Союзу, а й Північноатлантичного альянсу — було оголошено найвищий рівень загрози скоєння терористичного акту.

Сер­гій При­ймак із 81-ї окре­мої аеро­мо­біль­ної бри­га­ди 90-го окре­мо­го де­сант­но-штур­мо­во­го ба­таль­йо­ну (Жи­то­мир) пе­ре­бу­вав у най­га­ря­чі­ших міс­цях АТО. Він та­кож прой­шов пек­ло До­нець­ко­го аеро­пор­ту, а в Піс­ках кі­бор­га по­ра­ни­ли. Лі­ку­вав­ся від кон­ту­зії, а ви­яви­ли рак 4-ї ста­дії. Про­те дже­ре­лом жит­тя для ньо­го є 2-мі­сяч­ний си­но­чок. Про вій­ну на схо­ді, по­ра­нен­ня та жа­гу до жит­тя він роз­по­вів ко­рес­пон­ден­ту «ДУ».

— Сергію, розкажіть про себе.
— Я народився 24.02.1984 року. Мама — вчитель української мови та літератури. Тато помер у 2013-му. Із рідного села я був мобілізований один. Я — фахівець із будівництва та дуже люблю з дитинства техніку. В сім’ї є старша сестра. До війни ми з дружиною вели невеличкий будівельний бізнес. Мали бригади та проводили ремонтні роботи, будівництво.
— Ви родом із Києва?
— Я сам із Хмельницької області, а дружина — з Київської області, тому я і опинився в Києві.

Від­зна­чив­ши ми­ну­лої су­бо­ти День гід­но­сті й сво­бо­ди, Ук­раї­на увій­шла в ці­лий цикл річ­ниць, по­в’яза­них із по­ді­ями на Май­да­ні Не­за­леж­но­сті та за йо­го ме­жа­ми у 2013–2014-х ро­ках. Зна­ко­ві річ­ни­ці так чи інак­ше три­ва­ти­муть аку­рат до 20 лю­то­го — най­тра­гіч­ні­шої да­ти упро­довж Ре­во­лю­ції гід­но­сті.

Втім, лютий ще навіть не бовваніє на політичному та суспільному небосхилі. А от ще одна дата — другі роковини розгону мирних протестувальників в ніч з 29-го на 30 листопада — настане ось-ось. Власне, справді велелюдні народні виступи розпочалися саме після згаданого майданного побоїща. Фактично кількадесят громадян (переважно студентів) дали друге й основне дихання процесам, котрі після цього стали незворотними.
Наша сьогоднішня розмова з двома потерпілими від беркутівських кийків волонтерами: Любомирою Кеплер та Сергієм Колошею.

Спортс­ме­нів-лег­ко­ат­ле­тів із Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції, як і прог­но­зу­ва­ло­ся, від­сто­ро­ни­ли від усіх зма­гань Між­на­род­ної фе­де­ра­ції лег­кої ат­ле­ти­ки (IAAF). Рі­шен­ня Ра­ди IAAF по­в’яза­но з до­пін­го­вим скан­да­лом, роз­слі­ду­ван­ням яко­го за­йма­ла­ся не­за­леж­на ко­мі­сія Все­світ­ньо­го ан­ти­до­пін­го­во­го агент­ства.

Росіяни не зможуть взяти участь у літній Олімпіаді-2016, якщо цю дискваліфікацію доти не знімуть, як і в інших легкоатлетичних змаганнях під егідою цієї міжнародної асоціації. За відсторонення проголосували 22 з 24 членів Ради, проти — всього один. Член Ради IAAF генеральний секретар Всеросійської федерації легкої атлетики (ВФЛА) Михайло Бутов у голосуванні не брав участі.

Збір­на Ук­раї­ни з фут­бо­лу впер­ше в іс­то­рії влас­ни­ми си­ла­ми по­до­ла­ла плей-оф і ви­йшла до фі­наль­ної час­ти­ни чем­піо­на­ту Єв­ро­пи. Це ста­ло­ся у прин­ци­по­во­му про­ти­сто­ян­ні — 16 ро­ків то­му у зу­стрі­чах зі збір­ною Сло­ве­нії коман­да на чо­лі з Ан­дрі­єм Шев­чен­ком та Сер­гі­єм Реб­ро­вим втра­ти­ла шанс зі­гра­ти на Єв­ро-2000. Те­пер ко­лек­тив, лі­де­ра­ми яко­го є Єв­ген Ко­ноп­ля­нка та Ан­дрій Яр­мо­лен­ко, сло­вен­ський бар’­єр узяв, хо­ча без нер­вів і ва­лі­до­лу для вбо­лі­валь­ни­ків не обій­шло­ся й цьо­го ра­зу.

І досі прихильники збірної України з болем згадують давню поразку «синьо-жовтих» — просто перед очима стоїть найгірша, мабуть, помилка голкіпера Олександра Шовковського за всю кар’єру і блискавична й точна реакція Міленко Ачімовича на необачно залишені ворота.

Ни­ні все біль­ше лю­дей, які зму­ше­ні пе­ре­мі­ща­ти­ся на віз­ках, ви­би­раю­ть­ся з чо­ти­рьох стін сво­їх осель у світ. Су­час­не су­спіль­ство стає все більш від­кри­тим і до­ступ­ним. Гас­ло «Ук­раї­на — це Єв­ро­па» хоч і по­віль­но, але все ж та­ки по­сту­по­во на­пов­ню­єть­ся ре­аль­ним зміс­том.
У Єв­ро­пі та США лю­ди на віз­ках — зви­чай­на кар­ти­на. Їх мож­на по­ба­чи­ти скрізь — у су­пер­мар­ке­тах, біб­ліо­те­ках, пар­ках, спор­тив­них ком­плек­сах... Во­ни спіл­кую­ть­ся і на­со­ло­джую­ть­ся жит­тям на­рів­ні з усі­ма. Спо­ді­ва­ємо­ся, що ско­ро так бу­де і в Ук­раї­ні, хо­ча ще ду­же ба­га­то сте­рео­ти­пів тре­ба по­до­ла­ти.

За­хво­рю­ван­ня, яке дав­но по­до­ла­ли у на­шій кра­їні, не­що­дав­но зно­ву за­яви­ло про се­бе. Кіль­ка мі­ся­ців то­му МОЗ от­ри­мав із же­нев­ської ла­бо­ра­то­рії ВО­ОЗ під­твер­джен­ня двох ви­пад­ків за­хво­рю­ван­ня на по­лі­омі­єліт у За­кар­пат­ській об­лас­ті. На мо­мент ви­яв­лен­ня па­ра­лі­чу од­ній ди­ти­ні бу­ло чо­ти­ри ро­ки, ін­шій — 10 мі­ся­ців. Обид­ві ди­ти­ни не бу­ли вак­ци­но­ва­ні від по­лі­омі­єлі­ту.
Не ми­ну­ло й трьох тиж­нів піс­ля цієї по­дії, як в Ук­раї­ні по­ча­ла­ся до­дат­ко­ва вак­ци­на­ція од­но­час­но по всій кра­їні, і від­бу­ває­ть­ся во­на тіль­ки у ме­дич­них ус­та­но­вах, де є ста­ціо­нар­ні або мо­біль­ні вак­ци­наль­ні ка­бі­не­ти.
Зда­ва­ло­ся б, під­став для три­во­ги не­має, але во­ро­га все ж має­мо зна­ти в об­лич­чя. А то­му ми звер­ну­ли­ся за роз’­яс­нен­ня­ми до фа­хів­ця — кан­ди­да­та ме­дич­них на­ук, до­цен­та Ні­ни Олій­ник.

Столичні медики б’ють на сполох — за їхніми даними, в Києві почастішали випадки гепатиту А. За останні 8 років ці показники захворюваності вважаються найвищими. Як повідомила СЕС м. Київ, торік кияни в аналогічний період року хворіли значно менше: 263 випадки порівняно із 367.
Головлікар Київської СЕС Олег Рубан заявив, що показник гепатиту А в столиці перевищив показник захворюваності по країні у 2,3 разу лише за 9 місяців. Подібна ситуація була зафіксована у 2006 році. Незважаючи на загрозливу, здавалося б, статистику, медики запевняють, що такі підйоми захворюваності є звичними, оскільки будь-який епідемічний процес — циклічний.

У людей у стані депресії або в здорових людей у пригніченому настрої з’являються тривожні думки, які довше утримуються людиною в голові і більше обмірковуються. Такі думки перешкоджають запам’ятовуванню та утримуванню в пам’яті корисної інформації, заявив автор дослідження доктор Барт Ріпма.
Після тестування, проведеного за участю 30 студентів із симптомами депресії і 45 студентів з нормальним психічним станом, виявилося, що люди з пригніченим настроєм не могли згадати інформацію, надану в тесті для запам’ятовування. Фахівці пояснюють це тим, що в людини є фіксований обсяг інформації, який вона може утримувати в пам’яті певний період часу.

Навіть знаючи про те, яка кількість калорій міститься у порції їжі, відвідувачі ресторанів швидкого харчування не зменшують свого раціону.
Про це розповіли дослідники Університету Лангон та Нью-Йоркської вищої школи державної служби.
З 2008 року ресторани швидкого харчування у Нью-Йорку розміщують інформацію про калорійність раціону в меню. До грудня 2016 року в США планується реалізувати подібне інформування в меню кожного ресторану чи кафе незалежно від штату.
Однак у результаті опитування понад 8 тисяч осіб виявилося, що інформація про калорійність їжі спонукала людей з’їдати менше лише ненадовго.