або ЯК ОД­НА ІНІ­ЦІ­АТИ­ВА МО­ЖЕ ОБІ­ГРІ­ТИ БА­ГА­ТО­КВАР­ТИР­НИЙ БУ­ДИ­НОК

Це бу­ло у Льво­ві кіль­ка ро­ків то­му. Зи­ма, хо­лод­но та си­ро. На од­но­му із шо­се стоять кіль­ка де­сят­ків лю­дей. Дех­то прий­шов із діть­ми — во­ни пла­чуть, бо ві­тер не­ла­гід­ний. Ось гру­па лю­дей по­чи­нає бло­ку­ва­ти рух — ав­то­мо­бі­лі сиг­на­лять, во­дії кри­чать, опу­скаю­чи на мить біч­не скло ма­шин...
Ті, хто ри­зик­нув ви­йти з теп­ло­го са­ло­ну, пи­та­ють: що від­бу­ває­ть­ся, хто тут го­лов­ний? На­пе­ред ви­хо­дить не­мо­ло­да жін­ка: «Ми не має­мо ви­бо­ру — район­на ко­тель­ня за­кри­та з не­ві­до­мих при­чин на не­ви­зна­че­ний тер­мін. Ли­ше так ми мо­же­мо при­вер­ну­ти ува­гу вла­ди до сво­їх проб­лем. Ви­бач­те, та сьо­го­дні вам до­ве­деть­ся їха­ти ін­шою до­ро­гою. Ми стоя­ти­ме­мо тут».
Але то­ді все бу­ло мар­но... От я на­пи­са­ла це і за­мис­ли­ла­ся — але ж ні, не мар­но. Це був пер­ший крок. Крок на шля­ху до пе­ре­мо­ги.

Не­що­дав­но Каб­мін роз­ро­бив два сце­на­рії еко­но­міч­но­го роз­вит­ку Ук­раї­ни на на­ступ­ний рік — опти­міс­тич­ний і пе­си­міс­тич­ний. За пер­шим, ВВП зрос­те в кін­ці 2016 ро­ку на 2%, ін­фля­ція сяг­не 14,2%, а ці­ни ви­роб­ни­ків по­ва­го­мі­ша­ють на 10,4%. Цьо­го­річ на на­шу еко­но­мі­ку очі­кує по­глиб­лен­ня ре­це­сії, ВВП, за уря­до­ви­ми роз­ра­хун­ка­ми, впа­де на 7,5%, а, за оцін­ка­ми Нац­бан­ку, на 9,5%.
На­ступ­но­го ро­ку укра­їн­ці от­ри­му­ва­ти­муть за свою пра­цю всьо­го на 2,3% біль­ше. Але не всі, адже без­ро­біт­тя зрос­те до 10,4%, ни­ні во­но пе­ре­ви­щує 9,3%.

Ска­су­вав­ши біль­шість ра­дян­ських пільг для на­се­лен­ня, ук­ра­їн­ський уряд зно­ву по­тра­пив у піль­го­ву паст­ку, яку сам же і роз­ста­вив. На за­мі­ну піль­го­ви­кам, які діс­та­ли­ся Ук­раї­ні в спад­щи­ну від СРСР, сьо­го­дні при­хо­дить но­ве по­ко­лін­ня тих, ко­му уряд зно­ву на­дає піль­ги. Кіль­кість но­вих піль­го­ви­ків не­впин­но зрос­тає. І, схо­же, дер­жа­ві сьо­го­дні зно­ву не по ки­ше­ні їх ут­ри­му­ва­ти...

Мо­хам­ма­ду Бу­ха­рі, но­во­об­ра­ний пре­зи­дент Ні­ге­рії, най­біль­шої за на­се­лен­ням дер­жа­ви в Аф­ри­ці, за­вер­шив пер­ший мі­сяць сво­го прав­лін­ня. Не­зва­жа­ючи на те, що Ні­ге­рія — най­біль­ша еко­но­мі­ка на аф­ри­кан­сько­му кон­ти­нен­ті — остан­ні­ми ро­ка­ми роз­ви­ва­лась з ди­во­виж­ною швид­кіс­тю, май­же 7% ВВП що­річ­но, пе­ред но­вим пре­зи­ден­том сто­їть низ­ка еко­но­міч­них ви­кли­ків. Від їх­ньої ре­алі­за­ції за­ле­жить, чи ма­ти­ме Бу­ха­рі шанс на пе­ре­об­ран­ня, чи роз­ді­лить до­лю сво­го по­пе­ред­ни­ка: Гуд­лак Джо­на­тан на остан­ніх ви­бо­рах втра­тив вла­ду че­рез не­за­до­во­лен­ня ви­бор­ців, роз­ча­ро­ва­них без­по­рад­ніс­тю йо­го уря­ду.

Три найважливіші виклики стоять перед новим президентом: економічна диверсифікація, боротьба з корупцією та інклюзивний економічний розвиток, бенефіціантами якого будуть звичайні громадяни, а не тільки політичні та бізнесові еліти.

Від по­чат­ку ро­сій­ської аг­ре­сії про­ти Ук­раї­ни уряд Сло­вач­чи­ни за­ймає не­од­но­знач­ну по­зи­цію що­до Ро­сії: Бра­ти­сла­ва під­три­ма­ла санк­ції ЄС про­ти цієї кра­їни та план зміц­нен­ня схід­но­го флан­гу НА­ТО. Вод­но­час уряд прем’­єра Ро­бер­та Фі­цо під­три­мує доб­рі від­но­си­ни з Крем­лем і ре­гу­ляр­но кри­ти­кує санк­ції, впи­су­ючись тим са­мим у крем­лів­ську ри­то­ри­ку.

Обидві сторони створюють враження тісної політичної співпраці. Цьому служили візити з нагоди відзначення 70-ї річниці закінчення Другої світової війни: словацька влада здебільшого підтримує поширюваний у Росії образ Червоної Армії як сили, що мала вирішальний вплив на перемогу над фашизмом.

Цен­траль­на Азія тра­ди­цій­но ві­ді­грає осо­бли­ву роль у іс­то­рії Ін­дії. Три сто­літ­тя то­му на­ва­ла му­суль­ман із Цен­траль­ної Азії змі­ни­ла на­прям іс­то­рії до­ти пе­ре­важ­но ін­ду­їст­ської Ін­дії. Від­то­ді ін­дій­ське су­спіль­ство ста­ло склад­ним кон­гло­ме­ра­том ін­ду­їст­сько-му­суль­ман­ських від­но­син.

Після приходу до влади в Афганістані талібів суттєво зросла терористична загроза у індійському штаті Джамму і Кашмір, за який із Делі сперечається Ісламабад. Але не лише афганська проблема становить геополітичний, безпековий і економічний інтерес для Індії у Центральній Азії. Цей регіон є важливим ринком, на якому Індія купує різноманітну сировину, включно з енергоносіями.

Дня­ми бун­дес­канц­лер Ан­ге­ла Мер­кель від­від­ала Ал­ба­нію, Сер­бію, Бос­нію і Гер­це­го­ви­ну. Її пе­ре­го­во­ри у Ти­ра­ні, Са­ра­єві та Бел­гра­ді ста­ли при­во­дом для сві­то­вої пре­си про­ко­мен­ту­ва­ти ак­ту­аль­не ста­но­ви­ще на Бал­ка­нах та най­ближ­чі пер­спек­ти­ви.

Ангела Меркель помітила певний прогрес, насамперед, в Албанії і Сербії, щодо реалізації угод про асоціацію з Євросоюзом. Однак надто сміливими можуть бути твердження про те, що ці балканські держави готові до вступу в Євросоюз. Незавершеними є внутрішньополітичні реформи у цих країнах, аби вони досягли рівня Копенгагенських критеріїв, розроблених 1993 року, для членства в ЄС.

Два тиж­ні то­му у Від­ні ма­ли за­вер­ши­ти­ся пе­ре­го­во­ри що­до іран­ської ядер­ної про­гра­ми. Во­ни роз­по­ча­ли­ся ще у 2005 ро­ці й від­то­ді час від ча­су пе­ре­ри­ва­ли­ся, зда­ва­ло­ся, без ве­ли­ких шан­сів на від­нов­лен­ня. Але кож­но­го ра­зу пе­ре­го­вор­ний про­цес по­но­влю­вав­ся, зва­жа­ючи на осо­бли­ву роль Іра­ну в су­час­них між­на­род­них від­но­си­нах.

Перші економічні санкції проти Тегерану були запроваджені відразу після ісламської революції 1979 року. Ситуація стала ще більш напруженою після вторгнення США до сусіднього Іраку в березні 2003 року: після того тодішній іранський президент Махмуд Ахмадінежад анонсував прискорення реалізації ядерної програми Ірану.

Про­дов­жу­ють­ся кон­суль­та­ції між уря­дом Гре­ції та Єв­ро­со­юзом що­до вре­гу­лю­ван­ня бор­го­вої кри­зи. У по­зи­ці­ях сто­рін про­гля­даю­ть­ся пев­ні зру­шен­ня: крок до ком­про­мі­су з кре­ди­то­ра­ми Гре­ції зро­бив пе­ред­усім уряд Алек­сі­са Ціп­ра­са. Сти­му­лом для цьо­го ста­ла пла­чев­на си­ту­ація з об­слу­го­ву­ван­ням грець­ких бор­гів, адже гра на не­рвах один од­но­го ви­яви­ла­ся над­зви­чай­но бо­лю­чою як для Єв­ро­со­юзу, так і для Гре­ції.

Остан­нім ча­сом у всіх на вус­тах ін­ци­дент із чле­на­ми «Пра­во­го сек­то­ра» в Му­ка­че­во­му. Що це, дис­кре­ди­та­ція доб­ро­воль­чо­го ру­ху в Ук­раї­ні на при­кла­ді ДУК «Пра­во­го сек­то­ра»? Про по­дро­би­ці му­ка­чів­ської тра­ге­дії та ін­ші по­діб­ні ви­пад­ки з доб­ро­воль­ця­ми роз­по­ві­ли ко­рес­пон­ден­ту «ДУ»: «кі­борг», на­чаль­ник управ­лін­ня шта­бу ДУК «Пра­во­го сек­то­ра» Ан­дрій Ша­рас­кін (по­зив­ний «Бо­ге­ма») та го­ло­ва ра­ди ГО «Пра­вий сек­тор-За­хід» Оле­на Жив­ко.