28 ГРУД­НЯ — МІЖ­НА­РОД­НИЙ ДЕНЬ КІ­НО

Це свя­то кі­не­ма­то­гра­фіс­тів — пра­ців­ни­ків цьо­го ди­во­виж­но­го мис­тец­тва — і йо­го ша­ну­валь­ни­ків у ці­ло­му сві­ті. 28 груд­ня 1895 ро­ку в Па­ри­жі у «Гранд-ка­фе» на буль­ва­рі Ка­пу­ци­нок (а не Ка­пу­ци­нів, як ба­га­то хто звик) від­був­ся пер­ший се­анс сі­не­ма­то­гра­фа бра­тів Люм’єр. Са­ме ця да­та і ста­ла днем свят­ку­ван­ня Між­на­род­но­го дня кі­но.

Трохи раніше, у тому ж 1895-му, французи Огюст і Луї Люм’єр отримали патент на винайдений ними апарат «Сінематограф». І 22 березня 1895 року брати влаштовують у Парижі перший в історії кіносеанс. Вони показують — поки лише вузькому колу друзів — коротеньку стрічку «Вихід робітників із заводу Люм’єр».

Те­атр ук­ра­їн­ської тра­ди­ції «Дзер­ка­ло» у но­во­му те­ат­раль­но­му се­зо­ні пред­ста­вив на суд ук­ра­їн­сько­го гля­да­ча онов­ле­ну ви­ста­ву «Ло­хот­рон по-ук­ра­їн­ськи, або 100000S» за п’єсою Іва­на Кар­пен­ка-Ка­ро­го «Сто ти­сяч».

У Театрі «Дзеркало», який намагається відтворити традиції українського народу, обов’язково мала бути представлена українська класика. І невипадково вибір художнього керівника театру Володимира Петранюка випав саме на п’єсу «Сто тисяч», бо твір, написаний більш ніж століття тому, не втратив своєї актуальності дотепер, і чим далі, тим стає все злободеннішим.
«Ця вистава не зникне з репертуару театру, доки в нашій країні не зникне брехня. Але, напевне, це буде ще дуже нескоро.

НА ЗДО­БУТ­ТЯ НА­ЦІО­НАЛЬ­НОЇ ПРЕ­МІЇ ІМЕ­НІ ТА­РА­СА ШЕВ­ЧЕН­КА

Олек­сандр БА­КУ­МЕН­КО. Ко­роль Рин­ко­вої ву­ли­ці. Со­ці­аль­ний ро­ман. — К.: Пре­са Ук­раї­ни, 2013. — 232 с.

Упро­довж остан­ніх двох де­ся­ти­літь ук­ра­їн­ська лі­те­ра­ту­ра від­чу­ває гос­трий де­фі­цит якіс­ної ху­дож­ньої про­зи для юнац­тва. Без­умов­но, та­ка си­ту­ація по­в’яза­на зі змі­ною со­ці­аль­них фор­ма­тів су­спіль­ства, пе­ре­ос­мис­лен­ням су­спіль­них стан­дар­тів, що ба­га­то ро­ків ма­ли ко­ло­саль­ний вплив на ви­хо­ван­ня не од­но­го під­рос­та­ючо­го по­ко­лін­ня в на­шій кра­їні. То­му вва­жаю сьо­го­дні по­міт­ною по­ді­єю в ук­ра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі со­ці­аль­ний ро­ман Олек­сан­дра Ба­ку­мен­ка «Ко­роль Рин­ко­вої ву­ли­ці», що по­ба­чив світ 2013 ро­ку у Дер­жав­но­му ви­дав­ниц­тві «Пре­са Ук­раї­ни» за під­трим­ки Ки­їв­ської місь­кої дер­жав­ної ад­мі­ніс­тра­ції.

25 ГРУДНЯ КАТОЛИКИ І ПРОТЕСТАНТИ СВЯТКУЮТЬ РІЗДВО ХРИСТОВЕ

Різд­во Хрис­то­ве за гри­го­рі­ан­ським ка­лен­да­рем від­зна­чає­ть­ся в ніч на 25 груд­ня. У більш ніж 145 кра­їнах сві­ту це офі­цій­не дер­жав­не свя­то і од­не з го­лов­них ре­лі­гій­них свят у ро­ці. Пра­во­слав­ний світ, який жи­ве за юлі­ан­ським ка­лен­да­рем, свят­кує цю по­дію 7 січ­ня.

Цікаво, що віруючі багатьох євангельських протестантських церков нашої країни, яких в Україні нині немало, мають унікальну можливість відзначати цю подію двічі — і з католиками, і з православними. Адже, за великим рахунком, точна астрономічна дата, що пов’язана з обертанням нашої планети навколо Сонця, не настільки вже й важлива.

24 ГРУДНЯ — 95 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СВЯТОСЛАВА КАРАВАНСЬКОГО (1920), УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА, АКТИВНОГО ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА, ЖУРНАЛІСТА, МОВОЗНАВЦЯ, ПЕРЕКЛАДАЧА

Свя­то­слав Йо­си­по­вич Ка­ра­ван­ський на­ро­див­ся у ро­ди­ні ін­же­не­ра в Оде­сі. Там же 1938 ро­ку за­кін­чив се­ред­ню шко­лу. На­вчав­ся в Оде­сько­му ін­дус­трі­аль­но­му ін­сти­ту­ті, а з 1939-го — й на за­оч­но­му під­від­ді­лі Ін­сти­ту­ту іно­зем­них мов. Ще у шкіль­ні ро­ки по­чав пи­са­ти вір­ші й опо­від­ан­ня, де­які з них дру­ку­ва­лись у піо­нер­ській пре­сі.

Навчаючись в інституті, Караванський робить перші спроби перекладу, мріє працювати на літературній ниві.
У 1940 році полишає інститут і самохіть іде до війська, щоб, відслуживши, вступити на філологічний факультет університету. Святослав настільки прагнув до високого слова, що завжди намагався завершити навчання саме на філології, але доля заважала чи, може, злі люди...

Ни­ні якіс­ні па­ра­мет­ри еко­но­міч­ної сис­те­ми Ук­раї­ни ні­ве­лю­ють­cя не­га­тив­ни­ми яви­ща­ми, під­крес­лю­ють екс­пер­ти Між­на­род­но­го цен­тру пер­спек­тив­них до­слі­джень (МЦПД). Во­ни ство­рю­ють пе­ре­шко­ди для еко­но­міч­но­го роз­вит­ку, зрос­тан­ня доб­ро­бу­ту лю­дей, за­лу­чен­ня ін­вес­ти­цій, для ве­ден­ня біз­не­су, ство­рен­ня но­вих ро­бо­чих місць, під­ви­щен­ня кон­ку­рен­то­спро­мож­но­сті еко­но­мі­ки.

У нашій країні незадовільний інвестиційний та підприємницький клімат, низький рівень довіри до державних органів та їх рішень. Держава активно втручається у господарські процеси підприємств, бізнес скаржиться на зарегульованість його діяльності. В Україні високий рівень монополізації та відносно низький рівень конкуренції у більшості галузей, погана специфікація та захист прав власності, багато підприємств працюють у тіні.

Ухва­лен­ня но­вої ре­дак­ції За­ко­ну про со­ці­аль­ні по­слу­ги спри­яти­ме до­ступ­но­сті цих по­слуг та про­зо­ро­сті про­це­су їх на­дан­ня, за­хис­ту прав от­ри­му­ва­чів.

На цьому наголосила під час проведення круглого столу в Укрінформі начальник Управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг Міністерства соціальної політики Оксана Суліма.
«Першою перевагою закону є доступність та прозорість процесу їх (соціальних послуг. — Ред.) надання, захист прав їх отримувачів. Це, на наш погляд, можна забезпечити через запровадження звернення за послугами в електронному форматі та розгляд повідомлень будь-яких інших служб та сторонніх осіб, встановлення чітких термінів розгляду звернень за послугами.

Пре­зи­дент Пет­ро По­ро­шен­ко ого­ло­сив 2016-й ро­ком вша­ну­ван­ня учас­ни­ків лік­ві­да­ції на­слід­ків ава­рії на Чор­но­биль­ській АЕС і пам’яті жертв Чор­но­биль­ської ка­тас­тро­фи.
Про це йдеть­ся в Ука­зі № 702/2015 «Про за­хо­ди у зв’яз­ку з 30-ми ро­ко­ви­на­ми Чор­но­биль­ської ка­тас­тро­фи», який Гла­ва дер­жа­ви під­пи­сав 14 груд­ня, по­ві­дом­ляє прес-служ­ба Пре­зи­ден­та.

«Кабінету Міністрів доручено розробити з урахуванням пропозицій центральних та місцевих органів виконавчої влади, наукових установ і громадських об’єднань та затвердити план заходів, передбачивши, зокрема, заходи з поліпшення умов соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ліквідаторів.

На­род­ні де­пу­та­ти ухва­ли­ли в дру­го­му чи­тан­ні та в ці­ло­му За­кон «Про дер­жав­ну служ­бу», по­ві­дом­ляє Укр­ін­форм.
За­кон ре­гу­лює від­но­си­ни, що ви­ни­ка­ють у зв’яз­ку із всту­пом на дер­жав­ну служ­бу, її про­хо­джен­ням та при­пи­нен­ням, ви­зна­чає пра­во­вий ста­тус дер­жав­но­го служ­бов­ця.

Зокрема, документ визначає державну службу як публічну, професійну, політично неупереджену діяльність з практичного виконання завдань і функцій держави.
Законом установлено три категорії посад державної служби: «А» (вищий корпус державної служби), «Б» та «В», а також дев’ять рангів державних службовців.

Дня­ми у Па­ри­жі за­вер­ши­ла­ся ро­бо­та Кон­фе­рен­ції Ор­га­ні­за­ції Об’­єд­на­них На­цій що­до змін клі­ма­ту. До остан­ньо­го мо­мен­ту май­же 160 кра­їн, які бра­ли участь у цих пе­ре­го­во­рах, по­го­джу­ва­ли оста­точ­ний текст уго­ди, яка в іде­алі по­кли­ка­на за­по­біг­ти над­то швид­ким тем­пам не­га­тив­но­го ан­тро­по­ген­но­го (люд­сько­го) впли­ву на клі­мат.

Навіть неозброєним оком помітно, що порівняно з аналогічними переговорами 1997 року більш жорстким став негативний вплив радикальних змін клімату планети на повсякденне життя більшості людства. Буденністю стало зростання кількості посух і повеней, берегової ерозії та інших екологічних катастроф, які є сумними наслідками безвідповідальної людської господарської діяльності.