У ко­ро­ні об­да­ро­вань Ук­раї­ни яс­кра­во сяє діа­мант та­лан­ту пі­аніст­ки Анас­та­сії Лук’­янен­ко. Во­на має ґрун­тов­ну му­зич­ну осві­ту: це — Ки­їв­ська му­зич­на де­ся­ти­літ­ка ім.М.Ли­сен­ка, На­ціо­наль­на му­зич­на ака­де­мія Ук­раї­ни імені П.І. Чай­ков­сько­го, ас­пі­ран­ту­ра при НМАУ.
Анас­та­сія Лук’­янен­ко — ла­уре­ат і дип­ло­мант май­же де­сят­ка між­на­род­них кон­кур­сів. Кон­цер­ту­ва­ла із сим­фо­ніч­ни­ми ор­кес­тра­ми під ке­рів­ниц­твом В. Здо­рен­ка, В. Сі­рен­ка, В. Блі­но­ва, Н. Су­ка­ча, Л. Бер­ша­ка та А. Пєв­цо­ва. Удо­ско­на­лю­ва­ла свій про­фе­сій­ний рі­вень у май­стер-кла­сах із все­світ­ньо ві­до­ми­ми пе­да­го­га­ми: Сью­зен Стар (США), Те­ре­зою Дюс­со (Фран­ція) і Ми­хай­лом Мар­ко­вим (Ні­дер­лан­ди). Ви­сту­па­ла із соль­ни­ми кон­цер­та­ми в Ки­їв­ській та Оде­ській фі­лар­мо­ні­ях.
У ре­пер­ту­арі — тво­ри різ­них сти­лів від ба­ро­ко до су­час­но­сті.
Не­од­но­ра­зо­во бра­ла участь у Між­на­род­них фес­ти­ва­лях «Му­зи­ка осе­ні» (Поль­ща), «Ки­їв Му­зик Фест», «Прем’­єри се­зо­ну».
Має запи­си на Ук­ра­їн­сько­му ра­діо. Бе­ре участь у про­гра­мах На­ціо­наль­но­го ра­діо­ка­на­лу «Куль­ту­ра».

Мала сцена Київського академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра — один із небагатьох театральних майданчиків Києва, де свої творчі сили можуть спробувати молоді українські режисери. Нещодавно Дмитро Весельський презентував тут виставу «Сімейні сцени» за п’єсою одеського драматурга Анни Яблонської, а Андрій Попов здійснив сценічне прочитання легендарної бродвейської історії кохання «Двоє на гойдалці» Уїльяма Гібсона.
Ім’я автора п’єси «Сімейні сцени» А. Яблонської відоме далеко за межами України. Вистави за її творами, крім нашої країни, представлені на театральних майданчиках Німеччини, Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Росії. Драматург трагічно загинула під час терористичного акту в аеропорту «Домодедово» 24 січня 2011 року, а мала б отримати премію як один із лауреатів конкурсу журналу «Искусство кино». На той час Анні було лише двадцять дев’ять років. А за три дні до смерті вона написала в соціальних мережах: «Мені здається, що в мене залишилося дуже мало часу».
За сюжетом п’єси молода жінка Ірина (артистка Альона Завгородня) сама виховувала сина. А поки її чоловік (Сергій Петько) був в одній із гарячих точок, знаходила втіху у компанії сусіда (Олександр Комаренко).

На знаменитому Андріївському узвозі столиці, в старовинному будинку № 5/31, нині можна (і варто) потрапити в гості до ремісників, міщан, купців, бурмістрів, райців, лавників та інших городян, котрі з 1494 року почали жити за законами Магдебурзького права. Як його треба було заслужити і чим воно було корисне, розповідає унікальна виставка «Від Магдебурга до Майдану». Підготували її та представили публіці під патронатом Київської міськдержадміністрації, Управління охоронної спадщини, Науково-методичного центру з охорони, реставрації та використання пам’яток історії, культури, заповідних територій багаторічні дослідники київських старожитностей.
— Про те, як потрапляли до нас предмети, вік яких подолав 300-річну межу, можна писати пригодницькі романи, — заінтригувала Оксана Фісун, заввідділу підготовки експозиції заповідника «Стародавній Київ». — Серед когорти незвичних авторів буде чимало археологів, тих, хто в глибоких шарах землі Подолу знаходив цінності, котрі увійшли в історію не лише українського, а й світового мистецтва. Ми оберігаємо те, що є у нас. Звісно, це не коштовності.

Між­на­род­ний центр куль­ту­ри та мис­тецтв Фе­де­ра­ції проф­спі­лок Ук­раї­ни (вул. Ін­сти­тут­ська, 1) роз­чи­няє две­рі для най­мен­ших гля­да­чів, їх пе­да­го­гів і бать­ків. Цьо­го ра­зу ува­зі чис­лен­них гос­тей за­про­по­но­ва­но прем’­єру те­ат­ра­лі­зо­ва­ної му­зич­ної 3D-ви­ста­ви «Каз­ко­ві при­го­ди у Вір­ту­лян­дії». Ар­тис­ти й ор­га­ні­за­то­ри свя­та че­ка­ють на нас із 26 груд­ня по 10 січ­ня.

Це — справді феєричне новорічне шоу, де акробати, актори (у ролі Чарівника — Анатолій Суханов) і артисти балету демонструють свою майстерність, а сучасні мультимедійні технології та неймовірні спецефекти дають можливість кожному дорослому й маленькому глядачеві ніби зазирнути по той бік казки, потрапити до дивовижного світу Нового, 2015 року. У масових сценах водночас виступають сто сорок учасників шоу.
Вистави відвідають діти та дорослі з усіх куточків нашої країни. За годину до початку театралізованого музичного 3D-спектаклю в холі Міжнародного центру культури та мистецтв працюватимуть аніматори, проводитимуться веселі конкурси, новорічні атракціони за участі героїв улюблених мультфільмів і традиційно — танок навколо новорічної ялинки з Дідом Морозом та Снігуронькою.

Ста­ном на по­ча­ток груд­ня на Пол­тав­щи­ну при­бу­ло вже май­же 16 ти­сяч пе­ре­се­лен­ців із Кри­му та Дон­ба­су. За да­ни­ми міг­ра­цій­ної служ­би, в ре­гі­он що­дня при­їз­дять з охоп­ле­них во­єн­ним ли­хо­літ­тям ре­гіо­нів до 25 лю­дей. Для про­жи­ван­ня вті­ка­чі від вій­ни, за­зви­чай, оби­ра­ють Пол­та­ву, Кре­мен­чук, Мир­го­род, Ком­со­моль­ськ, Луб­ни то­що — най­біль­ші міс­та об­лас­ті, де біль­ше шан­сів знай­ти ро­бо­ту та офор­ми­ти со­ці­аль­ні ви­пла­ти.
Про­те на но­во­му міс­ці для ба­га­тьох пе­ре­се­лен­ців не все скла­дає­ть­ся так, як їм хо­ті­ло­ся б. Чо­му? Про проб­ле­ми вті­ка­чів від вій­ни та їх­нє ро­зу­мін­ня ти­ми, хто пра­цює з пе­ре­се­лен­ця­ми, ко­рес­пон­ден­ту «ДУ» роз­по­ві­ли са­мі ке­рів­ни­ки ус­та­нов Пол­тав­щи­ни, ку­ди най­час­ті­ше звер­таю­ть­ся вті­ка­чі від вій­ни.

«Пенсійний туризм»: чиновники
не проти, «туристи» — теж
У Головному управлінні Пенсійного фонду в Полтавській області днями відзначили подолання своєрідного рубежу — виплату пенсії чотиритисячному переселенцю з Донбасу. Для колективу управління, де пенсії нараховують та виплачують майже півмільйону полтавців, ця цифра значуща не стільки в числовому вираженні, скільки моральному, адже переселенцям, котрих із домівок вигнала війна на Донбасі, доводиться починати життя на новому місці фактично з нуля.

Ро­ди­ну Ри­ба­ко­вих у Ко­те­лев­сько­му райо­ні, що на Пол­тав­щи­ні, знає ба­га­то їх­ніх зем­ля­ків. 38-річ­ний свя­ще­ник та йо­го 33-літ­ня дру­жи­на ста­ли до­сить ві­до­мі од­но­сель­цям піс­ля то­го, як во­ни — бать­ки двох ді­тей — на­ва­жи­ли­ся взя­ти на ви­хо­ван­ня ще п’ять­ох при­йом­них з ін­тер­на­тів. 
Те­пер їх­ній прос­то­рий дво­по­вер­хо­вий бу­ди­нок у се­лі Біль­ськ — пра­бать­ків­щи­ні скі­фів от­ри­мав по­ки що не­звич­ний для се­лян ста­тус ди­тя­чо­го бу­дин­ку сі­мей­но­го ти­пу. Не­звич­ний то­му, що по­ки ні­хто в Ко­те­лев­сько­му райо­ні не на­ва­жив­ся на­слі­ду­ва­ти при­клад цієї ро­ди­ни...

«Чу­жі» ді­ти в ка­зен­них си­ро­тин­цях
Глава великого сімейства Борис Рибаков та його «матушка» Марія (в селі за традицією й нині так називають дружину священика) кажуть, що жодної миті не пошкодували, що поклали на свої плечі такий нелегкий тягар, а на душу — величезну відповідальність перед Всевишнім та людьми за виховання прийомних дітей. У розмові вони уникають називати прийомних дітей «чужими», або «соціальними сиротами», як ті «проходять» по паперах чиновників соціальних служб району.

Об­сяг ін­вес­ти­цій в ос­нов­ний ка­пі­тал у лис­то­па­ді 2014 ро­ку впав на 4,8 від­сот­ка в річ­но­му ви­ра­жен­ні, що ста­ло най­біль­шим па­дін­ням від січ­ня цьо­го ро­ку.

Падіння капітальних інвестицій і виробництва промислового сектора, спад споживання продовольчих товарів у листопаді і розгортання девальвації рубля разом з інфляцією свідчать про стагнацію в російській економіці, яка може перейти в глибоку рецесію у 2015 році, пише Reuters.
Російська промисловість скоротила обсяги виробництва в листопаді і показала найгірший результат від червня 2013 року: обсяг промвиробництва знизився на 0,4 відсотка в річному вираженні, в основному за рахунок оброблювальних виробництв.
У вересні та жовтні промисловий сектор РФ демонстрував істотне зростання на тлі активної держпідтримки.
Уповільнення або глибше падіння випуску відзначається у машинах, обладнанні, газових турбінах, великих категоріях в автомобільній галузі. У фундаментальних галузях — стагнація або погіршення ситуації.

За прог­но­за­ми екс­пер­тів Ор­га­ні­за­ції еко­но­міч­но­го спів­ро­біт­ниц­тва і роз­вит­ку та Все­світ­ньої про­до­воль­чої ор­га­ні­за­ції FAO (під­роз­ді­лу ООН), по­пит у сві­ті на зер­но­ві, зок­ре­ма на пше­ни­цю, у най­ближ­чі де­сять ро­ків має зрос­ти на 22% по­рів­ня­но з до­сяг­нен­ня­ми 2013–2014 ро­ків, а на фу­раж­не зер­но (ку­ку­ру­дзу та яч­мінь) — на 14%. Це хо­ро­ша но­ви­на для Ук­раї­ни.

Основними рушіями цього буде зростання кількості населення планети та бурхливе збільшення споживання м’яса. Деякі вітчизняні експерти-оптимісти запевняють, що Україна може наздогнати й перегнати Америку за виробництвом зернових. Реалісти кажуть, що навряд чи це станеться найближчим часом.
За прогнозами FAO, впродовж десяти років Сполучені Штати Америки залишаться основним експортером пшениці у світі, хоча й знизять її продаж у глобальних масштабах на 8%, як і Австралія. Поступово частку їхнього ринку займатимуть країни Причорномор’я. FAO прогнозує, що експорт пшениці з України суттєво повагомішає, але водночас очікують збільшення його і з Росії, яка є основним нашим конкурентом.

Нав­ко­ло Аг­ро­стра­хо­во­го пу­лу, яко­му не­дав­но ви­пов­ни­ло­ся ли­ше два ро­ки, остан­нім ча­сом роз­гор­ну­ла­ся гос­тра дис­ку­сія. Од­ні за­пев­ня­ють — він пі­шов у не­бут­тя, і з цим слід по­го­ди­ти­ся. А ко­ли так, то на йо­го міс­ці най­ближ­чим ча­сом тре­ба ство­рю­ва­ти но­ве об’­єд­нан­ня стра­хо­ви­ків, з но­ви­ми функ­ці­ями та зав­дан­ня­ми.
Ін­ші пе­ре­ко­ну­ють — ні­ку­ди Пул не зни­кав. Як і ра­ні­ше, він про­дов­жує функ­ціо­ну­ва­ти. Що­прав­да, ви­зна­ють — йо­му ни­ні до­во­дить­ся не­лег­ко, бо об­ся­ги аг­ро­стра­ху­ван­ня, яке він здійс­нює, по­точ­но­го пів­річ­чя ста­ли ну­льо­ви­ми, йо­го ав­то­ри­тет се­ред стра­хо­ви­ків упав. Тож без по­даль­шо­го ре­фор­му­ван­ня струк­ту­ри, по­кли­ка­ної по­да­ти при­клад ви­со­ко­якіс­ної ро­бо­ти у сис­те­мі аг­ро­стра­ху­ван­ня, за­без­пе­чи­ти їй ста­біль­ний роз­ви­ток, не обій­ти­ся.
Ва­силь На­за­рен­ко на­ле­жить до тих, дру­гих екс­пер­тів, і то­му за­кли­кає сво­їх ко­лег за рин­ком від­мо­ви­ти­ся від ре­во­лю­цій­них під­хо­дів у ви­рі­шен­ні по­даль­шої до­лі Пу­лу, на­да­ти пе­ре­ва­гу спо­кій­ним та зва­же­ним рі­шен­ням під час ви­зна­чен­ня йо­го май­бут­ньо­го. І не ли­ше то­му, що йо­го по­са­да до цьо­го зо­бов’­язує: Ва­силь На­за­рен­ко від­не­дав­на при­зна­че­ний ви­ко­ну­ва­чем обо­в’яз­ків ге­не­раль­но­го ди­рек­то­ра об’­єд­нан­ня стра­хо­ви­ків «Аг­рар­ний стра­хо­вий пул». Це йо­го ба­чен­ня, ним він по­ді­лив­ся в ін­тер­в’ю з жур­на­ліс­том На­ціо­наль­но­го прес-клу­бу «Ук­ра­їн­ська пер­спек­ти­ва».

Піс­ля ви­бор­чої по­раз­ки «ле­ті­ли го­ло­ви» в аме­ри­кан­сько­му уря­ді. Але це тіль­ки кос­ме­тич­ний за­хід, бо мі­ніс­три пре­зи­ден­та Оба­ми ма­ють об­ме­же­ну ком­пе­тен­цію — всі важ­ли­ві рі­шен­ня ухва­люю­ть­ся в Бі­ло­му до­мі.

На листопадових виборах Республіканська партія забрала 52 місця зі ста у сенаті США і 243 з 435-ти у палаті представників. Такої переваги партія не мала впродовж останніх 70 років. Поразка демократів — це результат непопулярності президента, політику якого підтримують лише 40% американців. Що в цій ситуації може зробити Барак Обама? Одне з рішень — це зміна міністрів, відповідальних за сфери діяльності держави, які викликають найбільше невдоволення.
Проблема в тому, що американська політична система більше нагадує конституційну монархію, ніж європейські парламентські демократії. Вся виконавча влада підпорядкована президенту. Обама покладається передовсім на радників, а керівники департаментів тільки виконують рішення, які ухвалюють у цьому вузькому колі. Навіть якщо президент захоче перетасувати свою урядову колоду, найближчі до нього люди — на практиці відповідальні за помилки уряду — можуть спати спокійно.