Земля і люди
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Квiтень 24, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

ЗА ВИНЯТКОМ... ЛИХОВІСНОГО РОСІЙСЬКОГО ТРИКОЛОРУ
Минулої п’ятниці в Києві завершився ювілейний, уже 20-й за ліком, Міжнародний галузевий форум «Україна: подорожі та туризм», організаторами якого стали всесвітньо відомі компанії ITE Group Plc (Великобританія) та наша «Прем’єр Експо». 

Отже, два корпуси столичного виставкового центру, що на Лівому березі, гостинно відчинили двері, де протягом кількох днів презентували свої можливості понад 300 туроператорів із 22 країн, серед яких, зокрема, найбільше впадали в око екзотично-барвисті павільйони представників Китаю, В’єтнаму, Грузії та Туреччини. А от уже що стосується найближчих наших сусідів-росіян, то на відміну від попередніх років (коли ними, зазвичай, бронювалося до третини тутешніх корисних площ), цього разу мені ледве вдалося надибати одну-єдину експозицію, та й то — хоч як дивно — без усілякої державної символіки.

У четвер, 10 квітня, виповнилося 60 років тричі орденоносному державному підприємству «Конструкторське бюро «Південне» імені М. К. Янгеля», яке є визнаним вітчизняним флагманом у створенні різноманітної ракетно-космічної техніки. 

Водночас — так уже склалася доля — учорашнє відзначення у Дніпропетровську ювілею цього провідного КБ, широко відомого у світі багатьма високоефективними розробками ракетних комплексів військового і мирного призначення, дослідницьких, моніторингових та інших космічних апаратів, ракетних двигунів тощо, припало якраз напередодні двох професійних свят — Всесвітнього дня авіації і космонавтики та Дня працівників ракетно-космічної галузі України, котрі відзначатимуть завтра — у суботу, 12 квітня.

Варто, мабуть, наголосити і на тому, що за шість десятків років, які минули від утворення цього конструкторського бюро, у його колективу було всього лише чотири керманичі: Михайло Янгель (з 1954-го по 1971 рр.), Володимир Уткін (1971–1990 рр.), Станіслав Конюхов (1991–2010 рр.), Олександр Дегтярьов (з 2010-го й понині).

Не секрет, що нині в Україні надто важко оцінити реальну кількість безхатченків. Причин, через які вони не підлягають достовірному обліку, декілька. І не лише через те, що бездомні безконтрольно мігрують містами й селами у пошуках кращої долі. Підрахувати безпритульних мали б державні соціальні служби, але чиновники не дуже хочуть псувати статистику «додатковими» бомжами, адже це не лише створює негарне уявлення про їхню роботу, а й, за великим рахунком, псуватиме імідж держави. 

Держава не помічає проблеми?

Цікаво, що до 2003 року проблеми безпритульності в Україні начебто не було. І тільки десять років тому в нашій країні вперше відбулися парламентські слухання на тему «Про проблему бездомних громадян і безпритульних дітей та шляхи її подолання». Ситуація, як дізналися вітчизняні парламентарі, виявилася кричущою. Тож 2005 року в Україні з’явився Закон «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».

9 ТРАВНЯ — ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ
Сьогодні, коли до 9 травня залишився один день, на Полтавщині зацікавлено обговорюють чутки про те, що нова регіональна влада нібито скасувала відзначення дуже значущого для переважної більшості краян свята — Дня Перемоги.
Щоправда, далеко не всі вірять цьому. Чимало полтавців навіть і подумки не можуть припустити, що таке станеться. Адже попри те що в родинах, де в грізні сорокові сповна хлебнули воєнного лиха, вже повиростали інші покоління, трагедія минулих воєнних років усе ще ятрить душі полтавців.
І нині важко знайти на Полтавщині бодай одну сім’ю, яку б не зачепила своїм чорним крилом та жорстока війна. А в сімейних альбомах, як і раніше, полтавці дбайливо зберігають пожовклі від часу фотографії воєнних літ, на яких закарбовані обличчя рідних їм людей, котрих із повагою називають фронтовиками... 

І все ж варто визнати: привід для тривоги щодо можливого ігнорування місцевою владою традиційних заходів відзначення Дня Перемоги, звичних для жителів області, в полтавчан з’явився. Зокрема, після того, як днями в Полтавській облдержадміністрації провели нараду, на якій вирішували, як відзначати свято. Згодом на сайті ОДА з’явилося повідомлення про результати обговорення, де жодним словом не згадувався... День Перемоги. Натомість ішлося про відзначення 9 травня — Міжнародного дня пам’яті та примирення.

 

18 ТРАВНЯ — ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ
Лише минулого століття і саме у мирний час Україна зазнала мільйонних втрат. Людських: штучні голодомори, політичні репресії відібрали життя у багатьох українців.
Напередодні Дня пам’яті жертв політичних репресій, який відзначаємо 18 травня, я зустрівся з Лесем Танюком — одним із засновників Всеукраїнського товариства «Меморіал» і попросив розповісти про витоки політичного геноциду нашого народу, перебіг багатьох трагічних подій, які відбувалися на нашій землі. 

Найперше враження від експозиції речей, вивезених із Межигір’я, що ви опинились в антикварному салоні, де знаходиться все разом і в надмірній кількості. Перший поверх музею — усі сім залів — займають 518 розмаїтих за художньою та естетичною вартістю експонатів. Дійсно цінні з мистецької точки зору твори сусідять із надзвичайно дорогим кічем, який не має культурного або історичного значення. Потроху, коли погляд призвичається, у розміщенні предметів стає помітною певна послідовність... 

Отже, у колишній резиденції Януковича знайшлося чимало цікавих об’єктів. Вони потрапили на тимчасове збереження до Національного художнього музею завдяки спільним зусиллям групи експертів — представників київських музеїв, організації «Блакитний щит», що захищає культурні цінності, та бійців Самооборони Майдану. Систематизувати межигірські скарби було вкрай важко, тому запрошений музеєм куратор художник Олександр Ройтбурд запропонував побудувати експозицію як свого роду каталог за формальними ознаками — «Кодекс Межигір’я», умовно розподілити на «книги» та «описи», які загалом представляють картину естетичного абсурду, еклектики і незграбної розкоші.

Дивна наша країна багатьма унікальними речами! І, напевне, ще дуже довго дивуватиме світ тим, чого ніколи не зрозуміють у цивілізованому суспільстві. Приміром, хронічним безладдям у власному домі та погано прихованим небажанням навести нарешті лад на власному подвір’ї. У таких випадках кажуть: «Куди не кинь — усюди клин». Це до того, що в Україні за роки незалежності нагромадилося стільки проблем, які потребують негайного вирішення, що ті, хто це має робити, схоже, не знають, з якого кінця до них підступитися, й самі себе дедалі заганяють у глухий кут... 

Державні реєстратори теж плачуть...

Ідеться знову про дієвість роботи Державної реєстраційної служби. Точніше, відносини орендарів земельних паїв із державними реєстраторами. «ДУ» вже поверталася до цієї болючої не тільки для полтавських, але й всіх українських аграріїв проблеми, яка поставила під загрозу, за великим рахунком, продовольчу безпеку країни і продемонструвала безпорадність або відверте небажання урядовців виправити ситуацію на ринку землі. Зокрема, надати можливість сільгосппідприємствам законно обробляти землю та налагодити в руслі закону відносини з власниками земельних паїв, що ті передали їх в оренду.

Уже другий місяць у Західній Антарктиці на острові Галіндез, де за п’ятнадцять із лишком тисяч кілометрів від нашої країни розташована станція «Академік Вернадський», працюють дванадцять зимівників 19-ї української антарктичної експедиції. Нагадаємо, що її старт із Києва (27 березня 2014 р.) ми анонсували в матеріалі, опублікованому в номері «Демократичної України» за 21 березня ц. р. 

За час, що минув із тих березневих днів, відбулося чимало значущих подій у діяльності вітчизняного антарктичного співтовариства. Це, зокрема, виконувана раз на рік перезмінка експедицій, яка сталася на початку квітня, та повернення додому (20 квітня) зимівників попередньої 18-ї експедиції (2013–2014) і учасників сезонних загонів учених різного профілю.

Про перебіг далекої подорожі і перезмінку та про наукові підсумки виконаних досліджень кореспондент «ДУ» поцікавився у полярників.
18/19 — естафета експедицій

Попри всі проблеми нинішньої складної ситуації в Україні, пов’язані з вторгненням російських військ на територію нашої держави — в Автономну Республіку Крим — та протизаконними екстремістськими діями сепаратистських сил не тільки на Кримському півострові, а й у деяких інших регіонах країни, є нагальні справи, які з тих чи інших причин аж ніяк не можна відкладати «на потім». До таких важливих і невідкладних справ, безперечно, належить 19-та українська антарктична експедиція, яка вирушить із Києва 27 березня. 

Таку експедицію відкладати неможливо

Ця експедиція, подолавши спочатку авіаційним, а потім морським транспортом величезний за протяжністю шлях у 15 тисяч кілометрів, має прибути на далекий острів Галіндез у Західній Антарктиці, щоб змінити полярників попередньої, 18-ї експедиції, яка завершує свою річну зимівлю (2013–2014) на українській станції «Академік Вернадський».
Там треба буде здійснити не лише перезмінку зимівників, а й вивантажити на острів річні запаси різноманітних продуктів харчування, паливо для дизелів (енергетичного серця станції) на наступні дванадцять місяців та всіляке обладнання, запасні частини до апаратури, витратні матеріали тощо. А виконати все це колись пізніше просто неможливо.

У березні кожного року офіційно святкують день жінок. Тому нині особливо хочеться нагадати про представниць прекрасної половини людства, які викликають захоплення, надихають і на власному прикладі показують, чого може досягти жінка в сучасному світі. 

Яскравим прикладом того, як поєднати кар’єру, материнство і особисте життя, є Урсула фон дер Лайєн. 56-річна німкеня, яка здобула медичну освіту, зараз — міністр оборони Німеччини (перша жінка на цій посаді), до цього в різні роки була міністром у справах сім’ї, пенсіонерів, жінок і молоді, міністром праці і суспільних справ. Урсула фон дер Лайєн замужем за професором медицини і має семеро дітей (першу дитину вона народила в 29 років, останню — в 41).

Ще одна сучасниця, яку Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун назвав «чемпіонкою світу із захисту прав жінок», — Хілларі Клінтон. І, звичайно, багато жінок нашої країни, в першу чергу простих трудівниць, викликають захоплення.

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».