Дивна наша країна багатьма унікальними речами! І, напевне, ще дуже довго дивуватиме світ тим, чого ніколи не зрозуміють у цивілізованому суспільстві. Приміром, хронічним безладдям у власному домі та погано прихованим небажанням навести нарешті лад на власному подвір’ї. У таких випадках кажуть: «Куди не кинь — усюди клин». Це до того, що в Україні за роки незалежності нагромадилося стільки проблем, які потребують негайного вирішення, що ті, хто це має робити, схоже, не знають, з якого кінця до них підступитися, й самі себе дедалі заганяють у глухий кут... 

Державні реєстратори теж плачуть...

Ідеться знову про дієвість роботи Державної реєстраційної служби. Точніше, відносини орендарів земельних паїв із державними реєстраторами. «ДУ» вже поверталася до цієї болючої не тільки для полтавських, але й всіх українських аграріїв проблеми, яка поставила під загрозу, за великим рахунком, продовольчу безпеку країни і продемонструвала безпорадність або відверте небажання урядовців виправити ситуацію на ринку землі. Зокрема, надати можливість сільгосппідприємствам законно обробляти землю та налагодити в руслі закону відносини з власниками земельних паїв, що ті передали їх в оренду.

Уже другий місяць у Західній Антарктиці на острові Галіндез, де за п’ятнадцять із лишком тисяч кілометрів від нашої країни розташована станція «Академік Вернадський», працюють дванадцять зимівників 19-ї української антарктичної експедиції. Нагадаємо, що її старт із Києва (27 березня 2014 р.) ми анонсували в матеріалі, опублікованому в номері «Демократичної України» за 21 березня ц. р. 

За час, що минув із тих березневих днів, відбулося чимало значущих подій у діяльності вітчизняного антарктичного співтовариства. Це, зокрема, виконувана раз на рік перезмінка експедицій, яка сталася на початку квітня, та повернення додому (20 квітня) зимівників попередньої 18-ї експедиції (2013–2014) і учасників сезонних загонів учених різного профілю.

Про перебіг далекої подорожі і перезмінку та про наукові підсумки виконаних досліджень кореспондент «ДУ» поцікавився у полярників.
18/19 — естафета експедицій

Попри всі проблеми нинішньої складної ситуації в Україні, пов’язані з вторгненням російських військ на територію нашої держави — в Автономну Республіку Крим — та протизаконними екстремістськими діями сепаратистських сил не тільки на Кримському півострові, а й у деяких інших регіонах країни, є нагальні справи, які з тих чи інших причин аж ніяк не можна відкладати «на потім». До таких важливих і невідкладних справ, безперечно, належить 19-та українська антарктична експедиція, яка вирушить із Києва 27 березня. 

Таку експедицію відкладати неможливо

Ця експедиція, подолавши спочатку авіаційним, а потім морським транспортом величезний за протяжністю шлях у 15 тисяч кілометрів, має прибути на далекий острів Галіндез у Західній Антарктиці, щоб змінити полярників попередньої, 18-ї експедиції, яка завершує свою річну зимівлю (2013–2014) на українській станції «Академік Вернадський».
Там треба буде здійснити не лише перезмінку зимівників, а й вивантажити на острів річні запаси різноманітних продуктів харчування, паливо для дизелів (енергетичного серця станції) на наступні дванадцять місяців та всіляке обладнання, запасні частини до апаратури, витратні матеріали тощо. А виконати все це колись пізніше просто неможливо.

У березні кожного року офіційно святкують день жінок. Тому нині особливо хочеться нагадати про представниць прекрасної половини людства, які викликають захоплення, надихають і на власному прикладі показують, чого може досягти жінка в сучасному світі. 

Яскравим прикладом того, як поєднати кар’єру, материнство і особисте життя, є Урсула фон дер Лайєн. 56-річна німкеня, яка здобула медичну освіту, зараз — міністр оборони Німеччини (перша жінка на цій посаді), до цього в різні роки була міністром у справах сім’ї, пенсіонерів, жінок і молоді, міністром праці і суспільних справ. Урсула фон дер Лайєн замужем за професором медицини і має семеро дітей (першу дитину вона народила в 29 років, останню — в 41).

Ще одна сучасниця, яку Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун назвав «чемпіонкою світу із захисту прав жінок», — Хілларі Клінтон. І, звичайно, багато жінок нашої країни, в першу чергу простих трудівниць, викликають захоплення.