Після цієї звістки обласна влада, який належить комунальний аеропорт, поспіхом і в авральному порядку почала його ремонт. Причому всього за кілька місяців до анонсованого першого вильоту літака з Полтави з туристами до турецької Анталії, на який туроператори і квитки встигли продати...
Проте все скінчилось, як і прогнозували песимісти, пшиком: ані 2-го, ані 5-го, ані 9 травня 2018 року перші вильоти «Боїнга» з «міжнародного» Полтавського аеропорту так і не відбулися.
...Полтавський аеропорт, якому торік виповнилося 93 роки, як і всі аеропорти українських обласних центрів, прожив довге і яскраве життя. Його розквіт припав на 1970–1980-і роки минулого століття, коли з Полтави крилаті машини здійснювали регулярні польоти до п’яти республік СРСР та 15 областей України. Більш того, щодня трудяги місцевих авіаліній літали і до кожного райцентру Полтави.
Приміром, 1982 року послугами Полтавського аеропорту скористалися 135 тисяч пасажирів. Але політичні вітри перебудови в країні втягнули у вирій перемін і аеропорт. Протримавшись ще кілька років на запасах колишньої міцності, наприкінці 90-х років летовище почало занепадати, як і майже всі інші обласні аеропорти.
Кількість рейсів поступово скорочувалась, і врешті-решт гулу літаків у небі над рідним містом полтавці вже не чули. Інфраструктура летовища, яке почало потроху заростати бур’янами, дедалі застарівала і руйнувалася.
Як водиться, аеропорт почали розтягувати на шматки різні фірми і фірмочки. І колись єдиний і цільний комплекс аеровокзалу фактично перестав існувати, хоча аеропорт залишався у власності Полтавської облради. Виживати за рахунок епізодичних чартерних рейсів, якими перевозили переважно футболістів або комерсантів, не вдавалося.
На комунальному підприємстві почалися серйозні фінансові проблеми, виникла багатомісячна заборгованість із зарплати. З обласного бюджету раз у раз виділяли гроші на погашення боргів, але ситуації це не рятувало, бо борги виникали знову й знову. Аеропорт для області став наче валізою без ручки, яку і кинути шкода, і нести далі несила...
Тож новина про надання Полтавському аеропорту, де ремонт злітної смуги останнього разу проводили ще три десятки років тому, статусу міжнародного, породила більше запитань, ніж дала відповідей.
Повною несподіванкою стала і звістка про те, що один із туроператорів одразу після присвоєння звання міжнародного анонсував виліт першого літака з туристами до Туреччини з Полтавського аеропорту вже на 2 травня 2018 року.
З аеропорту, в якому ще не забили жодного цвяху, аби бодай почати ремонт, щоб наблизити летовище хоча б до мінімальних міжнародних стандартів.
Адже треба було привести до ладу зали очікування, каси, зони посадки і висадки пасажирів і, врешті-решт, туалети. Не кажучи вже про обладнання митного та прикордонного постів.
Та і не могли цього зробити, бо взимку ніхто зі справжніх хазяїв не ремонтує приміщення. І тим більше не кладе асфальту чи бетону в морози просто неба.
До того ж чимало часу мали відібрати тендерні процедури з вибором підрядників. А їх необхідно було знайти не лише зі спеціальною технікою, але й з досвідом роботи з ремонту саме аеропортів та злітних смуг. А квитки тим часом туроператори до Анталії продавали...
Статус міжнародного зобов’язував до рішучих дій: на ремонт та облаштування Полтавського аеропорту запланували витратити майже 233 млн грн. Із них 170 мільйонів — залучити з державного бюджету, ще 61 мільйон виділити з обласної казни. Серед першочергових робіт запланували реконструкцію аеровокзалу, злітної смуги та рульожок, огорожі летовища.
Однак навіть попри практично цілодобові авральні роботи Полтавський аеропорт так і не було відремонтовано до анонсованого першого польоту з його злітної смуги до Туреччини.
Представники туроператора, які за кілька днів до часу «Ч» інспектували летовище, дійшли висновку, що відправку туристів, які вже купили квитки, доведеться проводити з аеропорту у Києві.
У свою чергу, представники Полтавської ОДА, які курирують ремонт летовища, натякали на те, що переніс вильоту пов’язано через те, що туроператор не продав достатньої кількості квитків. Правда, згодом чиновники таки визнали, що на сьогодні готовність аеропорту становить лише 80%.
Нині Полтавський аеропорт ще продовжують доводити до ладу. Ажіотаж, пов’язаний з амбіціями чиновників за будь що виконати обіцянку і вже на початку травня відправити з нього перший «Боїнг», потроху спадає. Літак так і не відправили, а квитків на нові рейси туроператори поки не ризикують продавати.
Правда, в чиновницьких кабінетах дуже вправно впоралися з іншим завданням — перейменуванням аеропорту «Полтава». Доцільність такого кроку місцевої влади не дуже схвально сприйняли в області, бо полтавці вже втомилися від перейменувань та скандалів, які виникають після чергових змін табличок зі звичними назвами вулиць, провулків, скверів і навіть цілих міст тощо.
Але політична складова питання і статус міжнародного лише стимулювали чиновників почати процедуру перейменування. Із цим впоралися значно краще, ніж із реальною справою — ремонтом самого летовища.
Тож у квітні Полтавському (вже міжнародному) аеропорту депутати облради присвоїли ім’я І. Мазепи. Це, на думку обранців, сприятиме піднесенню національної свідомості, увічнить видатного українського діяча та допоможе утвердити позитивний імідж України у світі.
А тим часом у регіоні все ще дивуються зі «швидкісного» вирішення питання про присвоєння статусу міжнародного Полтавському аеропорту. Схоже, воза тут справді поставили попереду коняки.
У цивілізованих країнах, як правило, аеропорти спочатку будують із нуля або ремонтують, доводять усі їхні служби і механізми до вимог міжнародних стандартів, а вже потім подають заявку на атестацію аеропорту і чекають результатів. Вітчизняний Кабмін чомусь знову пішов своїм «національним» шляхом. На догоду справі чи бізнесу?
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ,
м. Полтава
Фото прес-служби
Полтавської ОДА