Різне
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Липень 25, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 06 Червень 2014 03:00

Мрії про край, який може стати українським кувейтом

Rate this item
(0 votes)

Дня­ми на Пол­тав­щи­ні ста­ли­ся дві по­дії, кот­рі, як здає­ть­ся на пер­ший по­гляд, ні­чим не по­вяза­ні між со­бою. Але во­ни при­вер­ну­ли ува­гу гро­мад­сько­сті своєю ак­ту­аль­ніс­тю.
У пер­шо­му ви­пад­ку йдеть­ся про те, що жи­те­лі од­но­го із сіл Га­дяць­ко­го райо­ну збун­ту­ва­ли­ся і пе­ре­кри­ли рух ав­то­мо­бі­лям, кот­ри­ми пе­ре­во­зять наф­ту, яку ви­до­бу­ва­ють у райо­ні. На дум­ку там­теш­ніх жи­те­лів, са­ме ці ван­та­жів­ки геть роз­би­ли до­ро­ги в райо­ні.
У ін­шо­му гла­ва Пол­тав­ської обл­держ­ад­мі­ніс­тра­ції Вік­тор Бу­гай­чук пуб­ліч­но на­звав Пол­тав­щи­ну ук­ра­їн­ським Ку­вей­том. Як зясу­ва­ло­ся, і се­лян­ський бунт, і за­ява очіль­ни­ка ре­гіо­ну та­ки по­вяза­ні між со­бою.

Ходимо по «чорному» золоту, а самі голі йбосі

Нове керівництво регіону, з перших днів правління зіткнувшись із проблемою браку коштів на розвиток інфраструктури населених пунктів, вирішило піти давно перевіреним шляхом — пошуком резервів. Полтавським ноу-хау це рішення не назвеш, бо в нас усі нині покладаються на резерви, яких до того — поки не припекло — не бачили, а потім про них згадали і кинулися нишпорити у пошуках «заначки». Щоправда, з резервами тепер у регіоні, як і скрізь в Україні, сутужно, бо все, що могли, давно задіяли. Але Полтавщина перебуває в дещо вигіднішій ситуації порівняно з іншими регіонами України.


Саме на це і розраховують нові очільники області — голова Полтавської ОДА Віктор Бугайчук та голова облради Петро Ворона. Резерви вони побачили в покладах вуглеводнів у надрах області, які десятиліттями активно розробляють різні компанії. За офіційними даними, які оприлюднили в Полтавській ОДА, область є одним із основних нафтогазоносних регіонів України. Приміром, 2013 року з надр Полтавщини видобуто 37% усього українського газу, 61 — газоконденсату та 10% — нафти.
Утім, помітного матеріального зиску від інтенсивної розробки родовищ нафти і газу в регіоні полтавці не мають, адже всі фірми, котрі цим займаються, сплачують податки в Києві. Та є одна шпаринка у відносинах між місцевими громадами і підприємствами — розробниками родовищ, про яку й згадали в керівництві регіону. Це так зване соціальне партнерство, тобто зобов’язання підприємств — розробників родовищ вуглеводнів відраховувати гроші на утримання інфраструктури сільрад, на чиїй території видобувають нафту й газ. Соціальне партнерство офіційно затверджується в угодах, коли підприємствам видають погодження на розробку родовищ.
Так на паперах. У житті все інакше. Як саме? Про це говорили на прес-конференції в Полтавській облраді, аналізуючи виконання соціальних угод нафтовими і газовими магнатами, чиї підприємства виснажують надра області. З’ясувалося, що більшість нафтогазовидобувних підприємств роками не поспішає виконувати зобов’язання перед територіальними громадами і відраховувати обіцяні в угодах гроші.
Хоча, говорили на прес-конференції її організатори, для фірм, котрі мають мільйонні прибутки від реалізації вуглеводнів, добутих на Полтавщині, соціальні зобов’язання у 20—30 тисяч гривень на рік — справжні «копійки». Але і їх не хочуть сплачувати. Це призводить до того, що сільради, на чиїх територіях видобувають нафту і газ, а потім їх транспортують великими 50-тонними вантажівками, завдають чималої шкоди екології та геть розбивають тамтешні дороги, які й без того вже давно потребують ремонту.
Справа дійшла до того, що в окремих районах Полтавщини, де видобувають нафту і газ, колодязі в селах або пересохли через зниження рівня ґрунтових вод, або з водою, яку не можна пити через забруднення нафтопродуктами. Непоодинокі й випадки, коли на свердловинах або трубопроводах трапляються аварії, і орні землі — паї селян — заливають озерця вуглеводнів. Подекуди нафтовики та газівники призвичаїлися під’їжджати вантажівками до свердловин не дорогами, які не хочуть задля економії прокладати, а навпростець полями, перемішуючи родючу землю на багнюку тощо.
Численні скарги селян на «бєспрєдєл» підприємств, де на перше місце ставлять отримання надприбутків від добування нафти і газу, ні до чого не приводять, бо місцева влада не має жодних важелів впливу на «добутчиків». І обласне керівництво досі не наважувалося тягатися з підприємствами, за якими стоять надто впливові люди, які, зазвичай, проживають у столиці, а то й узагалі за кордоном, і ніколи не були там, де для них добувають нафту і газ, котрі збагачують їх. А місцевий люд, який чиновники традиційно називають територіальною громадою, проживає, наче в резерваціях.
Øó­êà­þòü íàô­òî­âèõ êî­ðî­ë³â
З приходом нового керівництва в Полтавській облраді створили спеціальну комісію, яка нарешті має розібратися з «темною справою» — видобутком вуглеводнів у регіоні та встановити власників свердловин, бо відомостей про них у регіональної влади майже немає.
Перший заступник голови Полтавської облради Володимир Марченко розповів журналістам про попередні результати роботи комісії. Посадовець не приховував, що докопатися до істини вкрай важко, адже більшість підприємств, які займаються видобутком вуглеводнів на Полтавщині, зареєстровані за кордоном в офшорних зонах. А майже за всіма підприємствами стоять впливові й відомі люди: політики, бізнесмени, народні депутати або їхні родичі — засновники та головні акціонери.
Варто було лише комісії почати роботу, наголосив В. Марченко, одразу її члени зіткнулися з широко відомими прізвищами тих, хто має свій інтерес на Полтавщині. Серед таких, приміром, брат колишнього міністра АПК Миколи Присяжнюка, батько колишнього міністра енергетики та вугільної промисловості Едуарда Ставицького. Причому, чимало підприємств, котрі роками видобувають у регіоні нафту і газ, зареєстровані далеко за межами України і мають символічні статутні капітали — від тисячі гривень до мільйона. У модернізацію виробництва такі «фірми» грошей не вкладають, зате «качають» вуглеводні до тих пір, поки геть не виснажать свердловини.
Ситуацією з безконтрольним видобутком вуглеводнів на Полтавщині занепокоєні і народні депутати від Полтавської області. Зокрема, нардеп Юрій Бублик недавно оприлюднив у місцевих ЗМІ свого відкритого листа щодо роботи ПАТ «Нафтогазвидобування» — найбільшої приватної газовидобувної компанії в Україні, основним акціонером якої є енергетичний холдинг ДТЕК (енергетичний підрозділ System Capital Management — найбільшої бізнес-групи України).
До 2012 року, пише Ю. Бублик, компанія працювала досить ефективно, а після — із зміною її менеджменту — стан справ на підприємстві «не тільки погіршився, а й дійшов критичної межі». Зокрема, на Семеренківському родовищі. Там, стверджує народний депутат, «у використанні немає жодної свердловини, яка б експлуатувалася з дотриманням чинного законодавства України. Плановий капітальний ремонт на свердловинах не проводився, що призвело до їх аварійного стану, а ті, котрі в задовільному технічному стані, працюють трубним і затрубним простором, що становить реальну загрозу екологічної катастрофи та можливих відкритих викидів і непідконтрольних фонтанів».
Народний обранець, котрому болить ситуація з видобутком вуглеводнів у рідному краї, вважає, що «така критично непрофесійна діяльність уже в найближчому майбутньому призведе до повного знищення продуктивних горизонтів».


Соціальне партнерство з... одностороннім рухом
Небажання модернізувати процес видобутку вуглеводнів заради економії часто поєднується з тим, що підприємства всіляко ухиляються від виконання «соціальних зобов’язань». В. Марченко навів журналістам чимало прикладів того, як цілком успішні у фінансовому плані видобувні компанії не відраховують гроші за цими угодами територіальним громадам, або переказують частково, а ці кошти допомогли б зміцнити місцеві бюджети.
У довідці, яку оприлюднили в Полтавській облраді вже після перших підсумків роботи комісії, згадується ПАТ «Пласт», засноване 1998 року нинішнім нардепом Давидом Жванія. Уже у 2002 році підприємство добуло 248 млн куб. м газу і посіло перше місце поміж двох десятків приватних газовидобувних підприємств. 2011-го контрольний пакет — 90% акцій «Пласта» — придбав інший нардеп Олександр Оніщенко.
Наразі, повідомляють у Полтавській облраді, триває перевірка щодо переказування «Пластом» грошей за соціальними угодами для районів, де воно працює. Приміром, 2014 року «Пласт» зобов’язався переказати Чорнухинському району 250 тис. грн, але жодної копійки ще не надійшло.
Інша газовидобувна компанія ТОВ «Газойлінвест» (100% акцій належить кіпрській «Сервізес Лімітед») з уставним капіталом усього... 1000 грн торік отримала дозвіл на розробку родовищ в Миргородському, Карлівському та Гадяцькому районах Полтавщини. З двома першими бізнесмени уклали соціальну угоду, зобов’язавшись переказати, зокрема Миргородському району у 2013 році, 100 тис. грн. Стільки ж, але 2014-го, Карлівському. Обіцянки так і залишилися обіцянками.
Ще одна компанія — ТОВ «Глоден-Деррік», яка контролюється кіпрською компанією, під час керівництва профільним міністерством Едуардом Ставицьким, отримала від НАК «Надра України» на геологорозвідувальні роботи 425,55 млн грн. Комерсанти мали укладати з місцевими органами влади Полтавщини угоди на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання на пайових засадах об’єктів соціальної інфраструктури, шляхів місцевого значення та природоохоронні заходи у 2011—2013 рр. Зокрема, Миргородському району у 2011 році компанія мала переказати 70 тис. грн, а отримали — лише 20 тис. Шишацький район замість обіцяних 45 тис. грн отримав від видобувників усього 20 тис.
І таких підприємств, котрі виснажують природні ресурси районів Полтавщини, чимало.
Нещодавно депутати Полтавської облради під час чергової сесії проголосували за «Погодження отримання без проведення аукціону дозволу ТОВ «Східний геологічний союз» на видобування природного газу на території Миргородського району». При обговоренні питання група громадських активістів вимагала не голосувати за це рішення, мотивуючи тим, що всі зароблені гроші підуть в офшорні зони, а місцеві громади нічого не отримають.
У відповідь на це представники ТОВ «Східний геологічний союз» запевнили, що є домовленості про виділення на розвиток місцевих громад 3,5 млн грн. Тобто, акцентував В. Марченко, коли рішення могло бути не на користь компанії, там одразу зголосилися виділити доволі великі гроші за соціальною угодою. Але більшість депутатів проголосувала проти, і рішення так і не набрало необхідної кількості голосів.
Це свідчить про те, що полтавці нарешті зрозуміли справжню ціну вуглеводням, на які багата область, і більше не надаватимуть погоджень на їхнє добування без серйозної фінансової підтримки компаніями бюджетів місцевих територіальних громад.
«Наша принципова позиція — тісна партнерська співпраця із суб’єктами видобування вуглеводнів, — наголосив голова Полтавської облради Петро Ворона. — Ми маємо знати їхні реальні прибутки, фіксовану частину яких слід обов’язково виділяти на розвиток територій. Погодження надання спеціальних дозволів має бути прозорим, із урахуванням інтересів громад».


Залишайте нам 10% і Полтавщина розквітне, наче Кувейт
Це і є резерви, які допоможуть районам області якщо не вийти із затяжної фінансової кризи, то суттєво підтримати їхню матеріальну базу, заявляють керівники регіону. І вирішили, що слід діяти рішучіше у відстоюванні інтересів Полтавщини, яку вони називають Кувейтом, аби бодай на крихітний крок наблизитися до рівня життя в омріяній нафтоносній державі.
Та поки в столиці вирішують кому і скільки «дати» від податків, які сплачують підприємства — видобувники нафти і газу, шлях до Кувейту ніколи не подолати, вважають очільники регіону. Тому минулого тижня голови Полтавської облради та облдержадміністрації Петро Ворона та Віктор Бугайчук звернулися з листом до Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка:
«Полтавщина є одним із основних нафтогазоносних регіонів України. На території області надано 95 спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, з них 57 — державним, 38 — приватним підприємствам. У районах, де ведеться інтенсивна розробка нафтогазоносних надр, створюються незручності для підприємств агропромислового комплексу, втрачаються особливо цінні землі, важким автотранспортом руйнуються сільські дороги, погіршується стан навколишнього середовища, збільшується навантаження на місцеві інженерні мережі.
Украй обмежені фінансові можливості територіальних громад зазначених районів не дозволяють належним чином утримувати мережу доріг, об’єкти соціальної сфери та житлово-комунального господарства, не кажучи вже про реконструкцію таких об’єктів та будівництво нових.
На жаль, законодавча практика розподілу надходжень від платежів за користування надрами загальнодержавного значення не враховує інтересів територіальних громад, — ідеться у зверненні. — З метою забезпечення стабільної роботи нафтогазовидобувної галузі та зацікавленості органів місцевого самоврядування у налагодженні ефективної співпраці з підприємствами галузі, вважаємо за необхідне внести зміни до Бюджетного кодексу України, передбачивши спрямування до 10 відсотків від загального обсягу плати за користування надрами за видобуті нафту, газ і газовий конденсат, до бюджетів розвитку регіонів, на території яких розташовані виробничі потужності з видобутку вуглеводнів».
Звернення вже підтримали в районах. Зокрема, в Котелевському, де депутати райради та сільрад теж виступають за те, щоб столиця «ділилася» з ними і зважила на проблеми, від яких потерпає «український Кувейт». Для процвітання Полтавщини, вважають її керівники, області вистачить і 10% відрахувань від надприбутків нафто- і газовидобувних компаній, котрі працюють у регіоні.
Чи пристануть у Києві на цю пропозицію? І чи не переможе знову в уряді впливове промислове лобі, зацікавлене в тому, щоб «соціальне партнерство» жителі нафто- і газоносних регіонів розуміли, як вони: нафту й газ — нам, проблеми, пов’язані з їхнім видобутком, — вам...
Олек­сандр БРУ­СЕН­СЬКИЙ,
м. Пол­та­ва
Фо­то ав­то­ра

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».