Різне
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Четвер Березень 28, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 11 Вересень 2015 11:29

Від фармацевтичної кафедри до провідного університету: 210 років заснування фармацевтичної освіти в Україні

Rate this item
(0 votes)

Віт­чиз­ня­на фар­ма­ція має по­туж­не ко­рін­ня і слав­ні іс­то­рич­ні тра­ди­ції, а ук­ра­їн­ською фар­ма­цев­тич­ною сто­ли­цею по пра­ву вва­жа­єть­ся Хар­ків. Са­ме тут пе­ре­бу­ва­ють за­во­ди — ви­роб­ни­ки лі­кар­ських за­со­бів, на­уко­во-до­слід­ні ін­сти­ту­ти, ве­ли­кі ме­ре­жі ап­теч­них за­кла­дів та На­ціо­наль­ний фар­ма­цев­тич­ний уні­вер­си­тет, який яв­ляє со­бою по­туж­ний на­уко­во-осві­тній ком­плекс.

У 2015 р. ми відзначаємо 210-річний ювілей вищої фармацевтичної освіти України, започаткування якої пов’язано з відкриттям у Харкові у 1805 році класичного університету. У цьому ж році Вчена рада медичного факультету здобула право проводити іспити на отримання фармацевтичного звання та надання за їх результатами ступенів гезеля (аптекарського помічника) та аптекаря.
У 1812 р. на базі хімічної лабораторії було відкрито фармацевтичну лабораторію, засновником та завідувачем якої став М. П. Болгаревський. Завдяки відкриттю лабораторії студенти та особи, які готувалися до іспитів на одержання фармацевтичного звання, дістали можливість здобувати знання з фармації (фармакогнозії, судово-медичного аналізу та фізіологічної хімії).
У 1837 р. було відкрито кафедру лікарського речовинослів’я, фармації та лікарської словесності (у 1859 р. її поділено на кафедру фармації та фармакогнозії і кафедру фармакології).


У 1921 р. у столичному на той час Харкові було відкрито перший в Україні фармацевтичний інститут, який готував фармацевтів вищої кваліфікації з аптечного профілю, працівників для хіміко-фармацевтичної промисловості, а також спеціалістів з дослідження харчових і смакових якостей речовин, предметів домашнього вжитку і спеціалістів із судово-хімічного аналізу. Першим ректором ХФІ став професор М. О. Валяшко.
Микола Овксентійович Валяшко (1871–1955) — видатний науковий та громадський діяч, випускник та викладач Харківського імператорського університету, один із фундаторів фармацевтичної освіти України. Про створення фармацевтичного інституту М. Валяшко висловлювався ще у 1915 р.: «Для того щоб дійсно підготувати хіміко-фармацевтів до науково-практичної діяльності, необхідно створити особливий фармацевтичний інститут, в якому всі ці спеціальні предмети проходилися б за відповідним планом і програмами. Без цього і при розподіленні слухачів за різними лабораторіями створити цілісну спеціальну освіту складно, оскільки нахил до фармацевтичної спеціальності для них завжди буде другорядним».
Як приклад таких вищих навчальних закладів М. Валяшко наводив фармацевтичні інститути при університетах у Берні, Марбурзі, Берліні тощо, підкреслюючи при цьому, що «в Німеччині давно вже надається велике значення створенню таких інститутів, де слухачі отримують свою практичну підготовку від початку до кінця, причому в інститутах ведуться і додаткові курси з більшою спеціалізацією». Зазначимо, що з роботою німецьких фармацевтичних інститутів М. Валяшко мав нагоду познайомитися під час закордонного відрядження 1908–1910 рр.
Організація Харківського фармацевтичного інституту стала взірцем для відкриття фармацевтичних інститутів у Києві, Вінниці та Дніпропетровську.
З плином часу авторитет ХФІ зростав, заклад посідав усе більш високі позиції у світі фармацевтичної науки. У 1932 р. його професорам було доручено розробити навчальну програму для фармацевтичних вищих навчальних закладів.
У 1937 р. Вченій раді інституту надано право присуджувати здобувачам учений ступінь кандидата фармацевтичних наук. У довоєнний період Харківський фармацевтичний інститут підготував 1379 спеціалістів, було захищено майже 40 дисертацій, проводилися дослідження за 40 науковими темами.
На початку осені 1941 р. співробітники інституту та найбільш цінне устаткування були евакуйовані до м. Семипалатинська Казахської РСР. У березні 1942 р. інститут розпочав навчально-виробничий процес. Першочерговим завданням для співробітників стала організація на базі лабораторії аптекоуправління виробництва необхідних лікарських речовин для шпиталів та аптек області: наркозного ефіру, уротропіну, хлористого натрію, йодистого калію, камфорної олії та інших.
У 1944 р. інститут реевакуйовано до Харкова. Будинок на вулиці Мельникова, 12, був напівзруйнований. Інституту повністю вдалося зберегти тільки бібліотеку — як наукову, так і підручники з усіх предметів. Загальна сума збитків, завданих німецько-фашистськими загарбниками, становила 378 730 рублів. До 1945 р. колективи кафедр разом зі студентами були зайняті в основному відновленням приміщень і створенням необхідних умов для навчальної і наукової роботи.
Протягом 1950–1960 рр. у ХФІ активно нарощувався навчальний та науковий потенціал і зміцнювалася матеріально-технічна база. У 1952 р. при інституті створено військово-фармацевтичний факультет (організатор — полковник В. Г. Чорнобривий, який започаткував традицію підготовки військових провізорів). З 1956 р. військово-фармацевтичний факультет увійшов до складу військово-медичного факультету Харківського медичного інституту.
Харківському фармацевтичному інституту випала почесна місія прийняти у своїх стінах делегатів І з’їзду фармацевтів України 3–5 квітня 1963 р. З’їзд підбив підсумки здобутків фармацевтичної науки і промисловості, визначив завдання щодо удосконалення лікарського забезпечення населення.
З 1965 р. ХФІ починає готувати спеціалістів-фармацевтів для зарубіжних країн, а також здійснювати підготовку фахівців для середньоазійських республік та Молдавії. З 1974 р. у структурі ХФІ з’являється факультет із підготовки іноземних студентів.
З 1971-го до 1980 року посаду ректора ХФІ обіймав Д. П. Сало — новатор, стратег, один із фундаторів фармацевтичної освіти в Україні. Без перебільшення можна сказати, що його вплив на становлення цієї сфери діяльності зберігається досі, і не тільки в країнах ближнього зарубіжжя, але й у далеких іноземних державах.
За його ректорства у 1976 р. Вченій раді ХФІ було надано право приймати до захисту докторські дисертації. Активно розвивався навчальний та науковий потенціал вищого навчального закладу, зміцнювалася матеріальна база, почав будуватися хімічний, а потім і технологічний навчальний корпус. У стінах ХФІ пройшов ІІІ з’їзд фармацевтів України (1979 р.).
У 1992 р. інститут реорганізовано в Українську фармацевтичну академію (УкрФА), яка в 1994 р. акредитована за найвищим IV рівнем акредитації. У 1999 р. виш набув статусу Національної фармацевтичної академії України, а в 2002 р. реорганізовано у Національний фармацевтичний університет (НФаУ).
У 1999 р. у стінах НФаУ пройшов V Національний з’їзд фармацевтів України. Цього ж року встановлено державне професійне свято — День фармацевтичного працівника. У 2005 р. відбувся VI, а у 2010 р. — VII Національний з’їзд фармацевтів України. У 2010 р. з ініціативи НФаУ прийнято «Етичний кодекс фармацевтичного працівника».
Ось уже 35 років єдиний профільний фармацевтичний виш в Україні очолює В. П. Черних — академік Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України, заслужений винахідник України, лауреат Державної премії України, повний кавалер ордена «За заслуги», кавалер ордена князя Ярослава Мудрого ІV і V ступенів, доктор фармацевтичних наук, доктор хімічних наук, професор, почесний громадянин м. Харкова.
Нині колектив університету налічує понад 20 тис. співробітників і студентів. Під керівництвом видатного організатора Харківський фармацевтичний інститут, в якому навчалося 1600 студентів за однією спеціальністю «Фармація» та працювало 6 докторів наук і 73 кандидати наук, виріс в унікальний науково-освітній комплекс — Національний фармацевтичний університет, в якому сьогодні навчаються 17 500 студентів за 14 спеціальностями та здійснюють науково-педагогічну діяльність 120 докторів наук і 500 кандидатів наук, середній вік яких становить 45 років.
Зараз Національний фармацевтичний університет — провідний вищий навчальний заклад, визнаний не тільки на вітчизняному, але й на світовому рівні, заклад із давньою історією та глибокими освітніми, науковими та корпоративними традиціями. Університет пам’ятає свою історію і робить усе, щоб її знали та поважали майбутні покоління фармацевтичних працівників, адже повага до минулого завжди є запорукою успішного майбутнього.
Оле­на СТРА­ТІ­ЛАТ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».