ЩОБ ЗМІНИТИ ЖИТТЯ, ПОТРІБНО ЗМІНИТИСЯ САМОМУ
Тим, хто звик цікавитися театром та художньою літературою, добре відомі п’єси Антона Чехова «Три сестри», «Вишневий сад», «Дядя Ваня», «Чайка», проте не кожен пригадає його драматичний твір «Іванов». Саме останній обрала для нової постановки художній керівник Театру пластичної драми на Печерську Віра Мішньова.
Цей мистецький заклад, який незабаром відзначить свій 25-річний ювілей, — єдиний театр цього жанру в Україні. Художня ідея театру — передати мовою пластики, вільного руху і музики емоційне та духовне життя людини. Принцип постановки вистав полягає в тому, що режисери та актори придумують виставу, кожного разу винаходячи нові виразні прийоми, відштовхуючись від автора, його індивідуального творчого бачення.
Театр використовує не тільки пантоміму, але й школу вільного руху. Однак зрозуміти, що являє собою пластична драма, не подивившись жодної з вистав цього жанру, це все одно що відчути чарівність музики, не почувши її.
«Іванов» — одна з найскладніших п’єс Чехова. Іванов — це людина, яка була створена для життя як свята, і йому здавалося, що так буде завжди. Але гроші закінчилися, закінчилося й свято. Однак він не може зрозуміти, чому так трапилося. Щоб змінити своє життя, потрібно змінитися самому, та він не може цього зробити», — розповіла про п’єсу режисер-постановник Віра Мішньова.
Взявши за основу чеховський сюжет, вона разом з акторами створила власну виставу, в якій кожен із героїв перебуває у своєму світі і не прислуховується до інших. Хвора дружина Іванова — Сара (артистка Марина Пучерова) живе спогадами про минуле, молода особа з багатої родини Сашенька (Оксана Новикова) намагається врятувати Іванова, а доктор Львов (Володимир Слободенюк) бере на себе право всіх судити.
Сам же Іванов (Валерій Максименко) ніяк не може зробити вибір між старим і новим життям. Йому немає діла до хвороби дружини Сари, але в ній частина його самого, і вони хапаються один за одного, як утопаючі за соломину. Не може Іванов обрати і Сашеньку, адже для цього спочатку потрібно змінитися самому.
Свої імпровізації в театрі назвали «Пристрасті за Івановим». Вони полягають у тому, що кожен із персонажів намагається вирішити свою ідею, яка не підходить іншому, при цьому зіштовхуються ідеї та люди. У наш час люди теж доволі часто, доводячи свою правоту, навіть не стараються зрозуміти одне одного. Очевидно, що саме в цьому полягає актуальність п’єси сьогодні.
Авторський варіант «Іванова» досить великий за обсягом, тому Віра Мішньова залишила у творі лише кілька дійових осіб та основний конфлікт, що відбувається між Івановим, Сарою, Сашенькою та Львовим. Крім того, ввела образ жар-птиці, якої немає у Чехова.
По суті, цей образ є уособленням нашого уявлення про життя. Може здатися, що дуже легко зловити цього незвичайного птаха, і тоді всі мрії здійсняться. Та насправді все не так просто. А жар-птиця майже завжди в останній момент вислизає з рук.
Доповнює дію музичне оформлення, здійснене Ігорем Дядьком. Вальси Йоганна Штрауса, мелодії Альфреда Шнітке, російський романс «Не уходи, побудь со мною» та циганські пісні допомагають краще пізнати світ почуттів чеховських персонажів. Повітряні кульки, що лопаються, та мильні бульбашки є символами розбитих мрій. Ще один німий персонаж — рушниця, що неодмінно повинна вистрелити.
Навіть діамант, аби він став довершеним, потрібно відточувати. Те ж саме стосується і хорошої вистави. Отже, робота над постановкою триває.
Едуард ОВЧАРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- «МАДЕМУАЗЕЛЬ НІТУШ», або ІСТОРІЯ ОДНОГО ПЕРЕВТІЛЕННЯ
- ФОТОВИСТАВКА ДІТЕЙ-СИРІТ І ВІДОМИХ ФОТОГРАФІВ
- 365 ІКОН— НА АУКЦІОН
назад »»»