ДИТЯЧІ ІНФЕКЦІЇ: ГОЛОВНЕ — ПРАВИЛЬНО ВСТАНОВИТИ ДІАГНОЗ
Інфекційні недуги, як і раніше, не здають провідних позицій серед показників захворюваності у дітей в Україні. Які ж основні проблеми дитячої інфекційної захворюваності?
Про це ми попросили розповісти доктора медичних наук, професора Сергія Крамарьова.
— Які нові інфекційні хвороби виходять нині на перший план?
— Якщо у групі тих же ГРВІ раніше було відомо лише кілька захворювань — грип, парагрип, аденовірусна інфекція, — то останнім часом діагностуємо їх значно більшу кількість. Це і метапневмовірус, і бокавірус, про які у студентські роки та навіть і молодими лікарями, ми ніколи не чули. А, як виявилося, саме вони викликають до 30–40 відсотків усіх респіраторних вірусних інфекцій. Щорічно медична наука описує нове інфекційне захворювання, тож нудьгувати не доводиться.
— У ЗМІ серед батьків дітей багато точиться розмов про користь і шкоду імунопрофілактики інфекційних захворювань. Яке ваше ставлення до імунопрофілактики?
— Я так само, як і більшість грамотних, цивілізованих лікарів, вважаю, що більш надійного засобу профілактики інфекційних хвороб, ніж вакцинація, у світі не існує. Практично всі країни мають свої національні календарі профілактичних щеплень. До речі, якщо у нашій державі в обов’язковий календар щеплень внесено десять інфекцій, то в європейських країнах, а також у США, Канаді, Австралії та деяких інших, — від 13 до 17-ти.
Протягом останнього тижня квітня щорічно в Європі проводиться тиждень імунізації, під час якого фахівці роз’яснюють населенню, медичним працівникам важливість і необхідність вакцинації. У нас в країні під егідою Міністерства охорони здоров’я також проводиться такий тиждень. Не можу не відзначити, що нині в Україні приділяється проблемі імунізації набагато більше уваги, ніж у минулі часи.
— Які інфекційні захворювання у дітей становлять найбільшу проблему?
— Величезна проблема України — менінгококова інфекція. Вона поширена у всьому світі і характеризується дуже високим рівнем смертності. Якщо говорити про розвинені країни — Великобританію, Німеччину, приміром, то там летальність при цьому захворюванні — близько десяти відсотків, а у нас сягає 15–17-ти. Якщо в Європі у календарі профілактичних щеплень введена вакцинація проти цієї інфекції, то у нас ця вакцина має тільки рекомендований характер, і багато хто просто не прищеплюється, що збільшує кількість хворих, а відповідно — і кількість померлих від цієї інфекції.
Часто доводиться лікувати і герпетичні інфекції. Величезна проблема — грип із його ускладненнями: грипозними пневмоніями, енцефалітами. Тут слід згадати про його нові види — пташиний та свинячий грип. Якщо раніше вирував штам H5, то зараз з’явився H7 із значно більшою летальністю. Свого часу, наприклад, від нього в Камбоджі скільки людей захворіло, стільки ж і померло. Якщо цей грип не зупиниться, а поповзе світом, можуть виникнути великі проблеми вже у найближчі роки, адже види грипу, що походять від тварин і потрапили у людський організм, мають надто тяжкий перебіг.
— Чи можна сказати, що все це — прямі наслідки послаблення людського імунітету?
— Не можна все списувати на стан імунітету наших землян. Звичайно, навколишнє середовище впливає на організм людини, і не завжди найкращим чином, але воно впливає і на збудників хвороб. Ті видозмінюються, трансформують свою генетичну структуру, і, як наслідок, старі збудники отримують здатність викликати захворювання із зовсім новими проявами.
— Яким рівнем знань про дитячі інфекційні захворювання має володіти сімейний лікар?
— Як відомо, на сьогодні пріоритетною програмою Міністерства охорони здоров’я України є підготовка сімейних лікарів. Безумовно, вкрай необхідні фахівці, тож запровадження цієї спеціальності має всіляко підтримуватися. Немає жодних сумнівів у тому, що сімейний лікар, який проводитиме первинний огляд дітей, зобов’язаний володіти знаннями про дитячі інфекційні хвороби на рівні не меншому, ніж педіатри.
Утім, існує думка, згідно з якою дитячими інфекційними захворюваннями повинен займатися або педіатр, або інфекціоніст. Однак лікар не може досить глибоко знати всю дитячу патологію, а педіатр або загальний інфекціоніст досконально вирішувати складні питання клініки дитячих інфекцій. Навіть кваліфіковані знання про інфекційні захворювання у дорослих пацієнтів не дають можливості поставити правильний діагноз дитині, яка не є точною копією дорослого.
Чим молодша дитина, тим більше у неї анатомо-фізіологічних особливостей, що визначають клініку і перебіг захворювань, у тому числі інфекційних. Нерідко клінічна картина інфекційної хвороби дитини може бути зовсім не схожа на ту, що буває у дорослих. Дорослий інфекціоніст може не знати нюансів дитячих інфекцій, оскільки він практично з ними не стикається.
Аналіз історій хвороб дітей, які померли від інфекційних захворювань в Україні, свідчить про те, що найбільша кількість помилок, що спричинили несприятливі наслідки захворювання, — це помилки на етапі надання первинної медичної допомоги в сільських, центральних районних лікарнях, фельдшерсько-акушерських пунктах.
Слід визнати, що знання лікарів в Україні, котрі надають первинну медичну допомогу, недостатні у питаннях надання невідкладної допомоги та диференційованої діагностики інфекційних захворювань серед дітей. Дуже важливе значення у підвищенні рівня знань лікарів щодо дитячих інфекцій має відігравати підготовка фахівців у медичних вищих навчальних закладах, а також в академіях післядипломної освіти.
На жаль, у нашій країні склалася критична ситуація, оскільки в програмі підготовки сімейних лікарів відсутній курс дитячих інфекційних захворювань. Я впевнений, що це може призвести до непередбачуваних наслідків і негативно позначитися на здоров’ї наших дітей.
— Яких заходів порадите вживати практичному лікарю при підозрі на дитячу інфекційну хворобу?
— Давайте розглядати тактику в рамках роботи сімейного лікаря. Безумовно, існує низка підходів залежно від виду інфекції, тяжкості стану дитини. Та найголовніше — вчасно встановити діагноз і провести протиепідеміологічні заходи, щоб інфекційне захворювання не поширилося за межі осередку. Важливо правильно оцінити тяжкість захворювання. Від цього залежить подальша тактика лікаря — у тяжких випадках необхідно негайно направити дитину до фахівця з дитячих інфекцій або залучити консультанта. Часом від цього залежить не тільки здоров’я, а й життя хворої дитини.
Розмовляв Ярослав ШЛАПАК
також у паперовій версії читайте:
- ПРОФІЛАКТИКА ІНФАРКТУ ВДОМА
- ЗУПИНИМО ЗАГРОЗУ РАЗОМ!
- РОЗПОЧНІТЬ РАНОК ПРАВИЛЬНО: НУЛЬ КАЛОРІЙ І СТОВІДСОТКОВИЙ ЕФЕКТ
назад »»»