Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2013 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА var _gaq = _gaq || []; _gaq.push(['_setAccount', 'UA-6198717-6']); _gaq.push(['_trackPageview']); (function() { var ga = document.createElement('script'); ga.type = 'text/javascript'; ga.async = true; ga.src = ('https:' == document.location.protocol ? 'https://ssl' : 'http://www') + '.google-analytics.com/ga.js'; var s = document.getElementsByTagName('script')[0]; s.parentNode.insertBefore(ga, s); })(); ПРОБЛЕМА
НЕ ДОРОГИ, А БІДА

Пояснюючи причини теперішнього плачевного стану вітчизняних шляхів, передусім називають примхливу цьогорічну зиму з частими температурними перепадами. Проте ближчим до істини є пояснення першого заступника голови Укравтодору Миколи Мездріна.
За його словами, 95% існуючих доріг побудовано з некондиційних матеріалів та відходів промисловості. До того ж прокладено їх у 60–90-х роках минулого століття і термін їхньої експлуатації (8–10 років) давно сплив. Аби утримувати їх у належному стані, треба було щорічно ремонтувати 35 тис. км таких шляхів. Натомість за останні п’ять років реабілітовано менше 5 тис. км.

Тож нині можливий лише ямковий ремонт, який планують завершити до травня і хоч якось підвищити безпеку руху. Березневі снігопади істотно вплинули на графік робіт. Коли зійшов сніг, довелося використовувати холодний асфальтобетон зі спеціальними добавками, які забезпечують приживлення до вологої поверхні при відносно низьких температурах.
За свідченням голови правління ПАЕ «ДАК» «Автомобільні дороги України» Сергія Стельняковича, цієї зими задля забезпечення руху автотранспорту в найскладніший період автодори, які обслуговують мережу доріг загального користування, залучали одночасно до роботи три тисячі механізмів і чотири тисячі робітників. У розпал ремонтної кампанії до роботи готові стати 93 асфальтозмішуючі установки та 910 бригад ремонтників.
Утім, замощуванням ям проблему не розв’язати. Фури швидко зведуть нанівець це латання, адже більшість нинішніх доріг не розраховані на таке навантаження. Асфальтобетонне покриття мають тільки 35% вітчизняних автошляхів. Крім того, в Україні не було свого бітуму. Після того як припинили роботу або ж працювали зі збоями деякі наші нафтопереробні заводи, цей матеріал довелося завозити з Росії та Білорусі. Зараз обіцяють налагодити виробництво в Одесі. Бо якщо дороги й надалі ремонтуватимуть такими темпами, як нині, кажуть фахівці, черга до кожної дійде один раз на 85 років!
Отже, все упирається в гроші. І хоча у проекті Державної цільової програми розвитку доріг загального користування на 2013–2018 роки передбачено істотне збільшення фінансування (264 млрд грн на шість років), у 2013-му кошти за нею не виділено. А там ідеться про досить значні обсяги робіт: побудову понад 2 тис. км шляхів та капітальний ремонт 30 тис.
Поки що, за словами заступника голови Укравтодору Володимира Галушка, на дороги загального користування у 2008–2012 роках спрямували 58,4 млрд грн (в середньому — 11,7 млрд на рік). А це означає, що на 1 км витрати в 10–20 разів менше, ніж в європейських країнах, в 2,4 раза менше — ніж у Росії.
Звідки ж брати кошти на фінансування дорожньої галузі? Офіційно існують три джерела: акцизний збір з нафтопродуктів, ввізне мито на них, транспортні засоби та шини до них, а також плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Ставки акцизного податку на пальне в Україні, стверджують фахівці, дійсно значно нижчі, ніж у європейських країнах: 198 євро за тонну на бензин та 46–98 євро — за тонну на дизельне паливо. Тим часом як у Нідерландах акцизний збір на бензин становить 948 євро за тонну, на дизель — 490 євро за тонну, у Німеччині — 851 євро за тонну бензину та 534 євро — за тонну дизелю. У сусідній з нами Польщі акцизна ставка на бензин дорівнює 494 євро, на дизель — 375 євро. У середньому по Євросоюзу мінімальні акцизні ставки становлять 466 євро за тонну бензину та 375 євро — за тонну дизельного палива.
Тож дорожники пропонують запровадити поступове збільшення ставок акцизного збору на нафтопродукти до розмірів, що дорівнюватимуть мінімальним середньоєвропейським. Такі зміни дадуть змогу покращити якість доріг в Україні, а відповідно й підвищити рівень безпеки руху.
Однак нинішні пропозиції Міністерства інфраструктури та Укравтодору щодо розробки механізму поетапної оптимізації розмірів акцизного збору на пальне відповідно до європейських стандартів не знаходять підтримки. Звісно, чиновники запевняють, що це дасть змогу збільшити надходження коштів до дорожнього фонду, звідки гроші спрямовуються виключно на будівництво та ремонт автомобільних доріг, але громада проти нововведення.
Люди бояться, що подорожчання пального викличе ланцюгову реакцію, як це було вже не раз. Уряд поки що напряму не підтримав дорожників, зазначивши, що це лише одна з пропозицій щодо розв’язання існуючої проблеми.
Тому наразі загальний обсяг надходжень з усіх перелічених вище джерел до спеціального фонду держбюджету у 2013 році становитиме лише 15,9 млрд грн, у той час як потреба дорожньої галузі у фінансуванні на цей рік сягає понад 36 млрд грн. Причому 15% з цих коштів — субвенція місцевим бюджетам на утримання і розбудову комунальних доріг. А для того, щоб привести до ладу всі дороги в Україні, знадобиться 450–500 млрд грн.
Щоправда, ситуацію можна змінити не тільки завдяки зростанню акцизів. На переконання президента Асоціації міжнародних автомобільних перевізників Леоніда Костюченка, треба зробити прозорим процес розподілу коштів. Приміром, у Європі після заправки власникові автомобіля дають роздруківку, де зазначено суму акцизу. І кожному відомо, скільки він віддав на утримання доріг.
У нас достеменно не знає ніхто, скільки грошей і з якого джерела надходжень. З-за кордону реально завозиться значно більше пального, ніж офіційно розмитнюється. Є неофіційна інформація, що 20% нафтопродуктів в Україну завозять контрабандно.
За таких умов побудувати сучасні дороги з товщиною асфальтобетону 28–35 см, як це радять галузеві науковці, досить складно. Нині у нас максимальна товщина навіть на реконструйованих ділянках сягає лише 8–8,5 см. Що ж до вартості, то нова якісна вітчизняна дорога, цементно-бетонне покриття якої дорівнює 26–27 см, а загальна товщина 60–70 см, коштує 6 млн дол. за кілометр. У проекті Державної цільової програми розвитку доріг загального користування на 2013–2018 роки передбачено побудову понад 2 тис. км шляхів та капітальний ремонт 30 тис. Мабуть, там будуть прописані і шляхи її реалізації.

Тетяна КИРИЛЕНКО
також у паперовій версії читайте:
  • ТАХОГРАФ ЯК ЗАПОРУКА БЕЗПЕКИ

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».