ДРУЖНІЙ ПРАГМАТИЗМ
Помітний глобальний резонанс мають підсумки візиту до Москви нового генерального секретаря Компартії Китаю Сі Цзіньпіна.
Це його перший закордонний візит у статусі нового керівника Китаю. На цьому факті неодноразово акцентували увагу на всіх рівнях російсько-китайських переговорів.
Вагомим свідченням особливого статусу відносин Москви і Пекіна стало відвідання Сі Цзіньпіном командно-оперативного центру генерального штабу збройних сил Росії. Він став першим лідером іноземної держави, якому це дозволили. Російські коментатори побачили в цьому тенденцію до формування російсько-китайського військово-політичного союзу як фундамента так званого багатополюсного світу. Принаймні Сі Цзіньпін і Володимир Путін постійно наголошували, що наразі китайсько-російські відносини є найкращими впродовж усієї їхньої історії.
Щоправда, на Заході коментарі з цього приводу не такі оптимістичні, як у російській пресі. Західні аналітики наводять вагомі аргументи на доказ тези щодо асиметричності на користь Китаю його відносин із Росією. Це стосується не лише економічного потенціалу, а й військових можливостей. Сучасний китайський військово-промисловий комплекс фактично створений на основі російських технологій. Але Китай має кращі фінансові можливості для завершення технологічної модернізації своїх збройних сил.
Не на користь Росії й структура двосторонньої торгівлі з Китаєм. Технологічна складова цієї торгівлі фактично обмежується лише військовою технікою, а більшу частину «цивільної торгівлі» становлять сировинні товари.
Зокрема, цього разу у Москві було підписано контракт на постачання російського газу до Китаю на період до 2050 року. У російському «Газпромі» розглядають переорієнтацію на китайський ринок як «рятівне коло» в умовах скорочення обсягів імпорту російського газу європейськими споживачами. Енергетична співпраця Росії та Китаю також розвивається за рахунок побудови в Китаї нового нафтопереробного заводу та будівництва російськими фахівцями атомних станцій.
Завершальне комюніке за результатами московських переговорів засвідчило й тотожність російської та китайської позицій щодо ключових міжнародних проблем. Зокрема, Росія та Китай засуджують зовнішнє втручання у справи Сирії й Ірану, наполягають на військово-політичній стабілізації становища в Афганістані після виведення звідти військ країн НАТО, готові підтримати одна одну в суперечностях щодо територіальних проблем з Японією. Також Росія й Китай виступили за дипломатичне врегулювання чергової кризи на Корейському півострові.
Натомість на Заході вважають, що Росія намагається використати «китайський фактор» у своїх політичних торгах зі США та Євросоюзом. Утім, як і у випадку з українською зовнішньополітичною багатовекторністю, у сучасних міжнародних умовах неможливо одночасно мати двох конкуруючих між собою «стратегічних партнерів». З цієї точки зору російсько-китайський дружній прагматизм виглядає як ще один крок до оформлення нових міждержавних союзів.
також у паперовій версії читайте:
- КІПРСЬКА КРИЗА
- БЛИЗЬКИЙ СХІД ДАЛЕКИЙ ВІД МИРУ
- БАГАТОПОЛЮСНИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ
назад »»»